76. Державний пожежний нагляд за станом пожежної безпеки в населених пунктах і на об'єктах

Відповідно до покладених на них завдань, органи Держпожнагляду:

• розробляють за участю зацікавлених міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади і затверджують загальнодержавні правила пожежної безпеки, обов'язкові для усіх підприємств, установ, організацій та громадян;

• встановлюють порядок опрацювання і затвердження поло­жень, інструкцій та інших нормативних актів, розробляють типові документи з питань пожежної безпеки;

• погоджують проекти державних і галузевих стандартів, норм, правил, технічних умов та інших нормативно-технічних документів, що стосуються пожежної безпеки, а також інші проектні рішення;

• здійснюють контроль за дотриманням вимог законодавства з питань пожежної безпеки керівниками органів державної виконавчої влади, місцевих Рад та їх виконкомів, керівниками та іншими посадови­ми особами підприємств, установ і організацій, а також громадянами;

• беруть участь у прийнятті в експлуатацію будівель, споруд та інших об'єктів, а також у відведенні територій під будівництво, про­веденні випробувань нових зразків пожежонебезпечних приладів, обладнання та іншої продукції;

• проводять експертизу (перевірку) проектної та іншої документації на відповідність нормативним актам з пожежної безпеки і у вста­новленому порядку дають дозвіл на введення в експлуатацію нових і реконструйованих об'єктів виробничого та іншого призначення, впро­вадження нових технологій, передачу у виробництво зразків нових пожежобезпечних приладів, обладнання та іншої продукції, на орен­ду будь-яких приміщень і початок роботи новостворених підприємств;

• проводять згідно з чинним законодавством перевірки і дізнан­ня за повідомленнями і заявками про злочини, пов'язані з пожежа­ми, і порушення правил пожежної безпеки;

• здійснюють вибірково в загальноосвітніх, професійних, на­вчально-виховних, вищих навчальних закладах, закладах підвищен­ня кваліфікації і перепідготовки кадрів, на підприємствах, в устано­вах і організаціях контроль за підготовкою працівників, учнів і сту­дентів з питань пожежної безпеки;

• перевіряють наявність документів, які дають право на вико­нання пожежонебезпечних робіт.

За порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, створення перешкод для діяльності посадових осіб органів державного пожежного нагляду, невиконання їх приписів винні посадові особи, інші працівники підприємств, установ, організацій та громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

78. Для створення суоп на підприємстві або закладі сфери туризму необхідно:

• визначити перелік законодавчих та інших нормативно-правових активів, що містять вимоги щодо охорони праці для даного виду діяльності;

Так, наприклад, у закладах харчування вимоги щодо охорони праці сформульовані в "Правилах охорони праці для підприємств громадського харчування" ДНАОП 7.1.30-1.02.96.

• виявити небезпечні та шкідливі виробничі фактори, види робіт, об’єкти, машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, щоб визначити, які з них найсуттєвіше впливають на умови та безпеку праці;

Наприклад, для підприємств громадського харчування шкідливими виробничими чинниками, що впливають на працюючих, є: висока температура, підвищена вологість, теплове випромінювання, шум і вібрація, недостатнє освітлення, газова та пилова забрудненість повітряного середовища.

• визначити основні завдання в галузі охорони праці та встановити пріоритетні напрями;

Наприклад, покращити умови праці на робочих місцях, удосконалити технологію або підвищити професійний рівень працівників середньої ланки та робітників підприємства громадського харчування.

• розробити організаційну схему для виконання визначених завдань.

Для цього необхідно чітко визначити, що буде зроблено (наприклад, заміна застарілого механічного обладнання), для чого це буде зроблено (для покращення умов праці на робочих місцях), ким буде зроблено (чітко визначити відповідального) і які кошти для цього необхідні.

79. Планування робіт з охорони праці. Одне з основних завдань у галузі охорони праці полягає у підвищенні ефективності управління, орієнтованого на забезпечення безпеки трудової діяльності.

До основних напрямів перспективного планування робіт з охорони праці належать:

• складання комплексного плану поліпшення стану умов праці та її безпеки, який повинен бути складовою плану економічного та соціального розвитку підприємства або закладу сфери туризму;

• розробка поточного (річного) плану заходів з охорони праці, що включаються у розділ "Охорона праці" колективного договору;

• складання оперативного (квартального, місячного) плану заходів для структурних підрозділів.

80. Контроль за станом охорони праці. Контроль в охороні праці являє собою, з одного боку, функцію управління, а з другого, упорядковану систему наглядових дій, що здійснюються на управлінському, інженерно-організаційному та виконавчому рівнях, на трьох стадіях виробничого процесу (до початку, у процесі проведення та після закінчення робіт) і на трьох термінових інтервалах (щозмінно, щомісячно, щоквартально). Як управлінська функція контроль є одним з джерел інформації про стан охорони праці. Він направлений на перевірку відповідності процесу функціонування об’єкту, що контролюється, прийнятим управлінським рішенням, законам, положенням, нормам, стандартам, правилам, наказам; на виконання цільових задач, що передбачені планом, приписами посадових осіб і організацій держнагляду.

Як категорія нагляду контроль спрямований на запобігання порушень законодавчих і нормативних вимог, трудової, технологічної та виконавчої дисципліни організаторами та виконавцями на робочих місцях у ході трудової діяльності.

Оскільки як функція соціального управління та нагляду є однією з основних складових системи управління безпекою праці, то від того, наскільки неформально та ефективно він здійснюється, наскільки оперативні та дієві рішення, що приймаються за результатами контролю, дуже сильно залежить стан охорони праці в підрозділах і в цілому на підприємстві або закладі сфери туризму.

Контроль за станом охорони праці на підприємстві або закладі сфери туризму повинен забезпечити:

• визначення обсягів шкідливих виробничих факторів;

• проведення необхідних якісних та кількісних оцінок стану умов та безпеки праці;

• проведення ідентифікації, діагностики, оглядів, випробувань об’єктів, машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки;

• додержання працюючими вимог нормативно-правових актів;

• своєчасність проведення періодичних медичних оглядів, навчання та інструктажі з охорони праці;

• ідентифікацію та реєстрацію аварій, нещасних випадків та професійних захворювань (для більш повної інформації бажано реєструвати всі, навіть незначні аварії, нещасні випадки, що не призвели до втрати працездатності, мікротравми).

81. Застосування методів мотивації для вирішення проблем безпеки праці. Система управління охороною праці на підприємстві або закладі сфери туризму повинна забезпечити стимулювання діяльності структурних підрозділів із охорони праці, а також застосування дисциплінарно-виховних заходів до осіб, які допускають порушення нормативно-правових актів з охорони праці.

Застосування методів мотивації для вирішення проблем безпеки праці обумовлено тим, що одним із шляхів підвищення продуктивності та конкурентоспроможності підприємства є зниження витрат, що пов’язані зі збитками від нещасних випадків і профзахворювань, а також підвищення ефективності фінансових ресурсів, які інвестують на покращення умов праці, зниження виробничого ризику, підвищення безпеки персоналу в процесі трудової діяльності.

Ефективна система стимулювання та мотивації, що створена на виробничому рівні підприємства або закладу сфери туризму забезпечує основи економічної відповідальності та зацікавленості підрозділів, організаторів і виконавців:

• організацію та безпечне виконання трудових процесів;

• створення умов для безпечної праці;

• виконання встановлених норм і правил, роботу без травм і аварій тощо.

У процесі розробки системи методів мотивації для вирішення проблем безпеки праці необхідно враховувати такі принципи:

• система винагород і санкцій застосовується для стимулювання всіх працівників підприємства;

• стимулювання підрозділів підприємства та окремих працівників, спеціалістів, керівників здійснюється диференційовано в залежності від внеску в розробку та забезпечення ефективного функціонування СУОП.

Індивідуальне матеріальне стимулювання працівників підприємства або закладу сфери туризму може здійснюватись у таких формах:

• диференційоване преміювання керівників;

• преміювання працівників за тривалу роботу без травм і аварій;

• одноразові виплати за ініціативні організаційні та технічні пропозиції в галузі охорони праці;

• виплати за участь у розробці та за авторську розробку нормативно-технічної документації;

• виплати за впровадження досвіду роботи інших підприємств;

• виплати за виконання додаткових обов’язків, наприклад, з навчанням персоналу, пропагандою охорони праці тощо.

82. Навчання та пропаганда з питань охорони праці на підприємствах або закладах сфери туризму здійснюється у відповідності з Типовим положенням про навчання з питань охорони праці ДНАОП 0.00-4.12-99, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України від 17.02.99 № 27.

Відповідальність за своєчасність проведення навчання з питань охорони праці покладається на керівників структурних підрозділів, а організація навчання – на службу технічного навчання (або особу, яка виконує ці функції). Участь в організації та проведенні навчання беруть такі служби (або фахівці): служба охорони праці та служби, на яких покладені функції щодо правильної організації та своєчасного проведення ремонту та випробувань обладнання, систем енергопостачання, розробки та впровадження технологічної документації.

У процесі навчання необхідно відрізняти цілі керівника, що навчає, та цілі працівника, що навчається.

Цілі керівника, що навчає своїх підлеглих, не повинні обмежуватись тільки тим, щоб працівник отримав певну конкретну інформацію. Вони повинні бути більш широкими: формування професійних мотивів, засвоєння способів вирішення проблеми, набуття навиків професійного мислення, формування адекватної ідеології; вони орієнтовані на найближчі та віддалені перспективи.

Кінцева цільова задача навчального процесу на підприємстві або закладі сфери туризму полягає в тому, щоб:

• змусити персонал повірити в необхідність дотримання вимог безпеки праці та постійно нагадувати їм про це;

• шукати такі прийоми та методи, які допомогли б усвідомити, зрозуміти, відчути всі наслідки нещасних випадків;

• створити атмосферу, в якій відсутність аварійності, нещасних випадків вважалось би показником професійної майстерності та робочої гідності.

Професійний добір для працівників, які виконують роботи підвищеної безпеки, здійснюється з урахуванням стану здоров’я та психофізіологічних показників відповідно до Переліку робіт, де є потреба у професійному доборі.

Професійний добір є необхідним і повинен проводитись за тими видами робіт і професій, де пред’являються підвищені вимоги до психофізіологічних особливостей людини, а також там, де має місце вплив одиничного комплексу шкідливих факторів. Виходячи з цього, при визначенні професійної здатності необхідно враховувати наявність відповідних специфічних професійно-важливих якостей:

• по-перше, індивідуальну здатність людини до виконання конкретного виду трудової діяльності, тобто відповідність її фізичних і психологічних якостей характеру майбутньої праці;

• по-друге, відповідність рівня її підготовки та професійного досвіду виробничим задачам, що вирішуються;

• по-третє, стійкість установки на виконання даного виду робіт і дотримання вимог безпеки праці (зацікавленість, почуття обов’язку);

• по-четверте, фізична та психологічна здатність у даний конкретний період ефективно вирішувати питання виробничої діяльності.

Система професійного добору повинна бути своєрідним "фільтром", що перешкоджає залученню до робіт осіб з фізіологічними та психологічними характеристиками, які не відповідають вимогам відповідних технологічних процесів.

83. Безпека обладнання, що експлуатується на підприємствах або закладах сфери туризму, забезпечується шляхом приведення їх у відповідність до вимог системи стандартів безпеки праці (ССБП) та вимог правил охорони праці, а також своєчасного проведення планово-попереджувальних ремонтів, випробувань, удосконалення системи огороджувальних та запобіжних засобів.

Безпека виробничих процесів забезпечується за рахунок:

• відображення вимог безпеки праці у технологічних документах відповідно до ГОСТ 3.11.120-83 "Общие правила отражения и оформления требований безопасности труда в технологической документации";

• дотримання вимог охорони праці під час монтажу, ремонту та поточної експлуатації обладнання, забезпечення працюючих засобами колективного захисту.

Безпека будівель та споруд, що експлуатується на підприємстві або закладі сфери туризму, забезпечується завдяки своєчасному проведенню оглядів, ремонтів та реконструкції.

84. Підприємства та заклади сфери туризму повинні не тільки забезпечити високий рівень та якість обслуговування туристів, але і подбати про їх безпеку.

• наражатися на дію джерел небезпеки.

У туризмі фактори ризику або небезпечні фактори класифікують наступним чином:

1) травмонебезпечність;

2) вплив довкілля;

3) пожежонебезпечність;

4) біологічний вплив;

5) психофізіологічні навантаження;

6) небезпека випромінювань;

7) хімічна дія;

8) підвищений рівень запиленості та загазованості;

9) специфічні фактори ризику;

10) інші фактори.

Травмонебезпечність може виникнути в результаті переміщення механізмів і предметів, тіл, складного рельєфу місцевості, переміщення гірських порід, несприятливих ергономічних характеристик туристського спорядження, що використовується туристами, небезпечних атмосферних явищ.

Вплив довкілля обумовлений підвищеними або зниженими температурами повітря, його вологістю та рухом у зоні обслуговування туристів, різкими перепадами барометричного тиску.

Біологічні фактори ризику викликають опіки, алергії та інші токсичні реакції у людини. До них належать патогенні мікроорганізми, отруйні рослини, комахи, плазуни, які переносять інфекційні захворювання.

До небезпечних випромінювань належать підвищений рівень ультрафіолетового та радіологічне випромінювання.

До інших факторів ризику належать небезпечності, що пов'язані з відсутністю необхідної інформації про послугу та її номінальні (запроектовані) характеристики.

85. Для зниження травмонебезпечності підприємство або заклад зобов'язане:

• забезпечити захисними пристроями та огородженнями рухомі механізми, предмети, небезпечні ділянки території;

• проінформувати туристів щодо факторів ризику та заходів запобігання травм;

• забезпечити туристів засобами індивідуального захисту; спорядженням та інвентарем, які відповідають всім ергономічним вимогам;

• дотримуватись вимог нормативних документів щодо технічного стану та експлуатації будівель, транспортних засобів, інвентаря та обладнання тощо.

Для попередження шкідливого впливу даного фактору ризику обов'язками підприємства або закладу сфери туризму є:

• вибір сприятливої пори року, часу доби для проведення туристичного заходу;

• раціональне проектування траси туристичного маршруту;

• врахування погодних умов району;

• спорудження на трасах туристичних маршрутів захисних споруд від непогоди;

• обладнання приміщень та транспортних засобів пристроями кондиціонування, опалення, дезодорації повітря, а також системами автоматичного контролю та сигналізації;

• забезпечення відповідної екіпіровки туристів, що містить засоби індивідуального захисту;

• своєчасне інформування туристів про реальні та прогнозовані умови на маршруті.

Для подолання такого фактору ризику як пожежонебезпечність підприємство або заклад сфери туризму повинно забезпечити експлуатацію об'єктів обслуговування туристів у суворій відповідності з вимогами існуючих нормативних документів.

86 Вплив таких факторів ризику на туристів попереджається:

• попереднім інформуванням туристів про небезпечних тварин, плазунів, рослини тощо, а також про те, як уникнути небажаних контактів і які екстрені заходи вжити у випадку отримання травми (контакту);

• дотриманням встановлених санітарних норм і правил обслуговування;

• застосуванням обладнання та препаратів для дезінфекції, стерилізації, дератизації, а також автоматизації виробничих процесів;

• використанням знаків безпеки та необхідної маркировки на предметах оснащення та спорудах, що застосовуються при обслуговуванні туристів;

• проведенням попередніх і періодичних медичних оглядів обслуговуючого персоналу.

Для виключення або зниження впливу психофізичних (фізичних і нервово-психічних перевантажень) факторів ризику керівництво підприємств або закладів сфери туризму зобов’язано:

• при формуванні туристичної групи враховувати психофізіологічні особливості туристів – членів групи;

• раціонально побудувати програму обслуговування туристів, графіки пересування по маршруту; передбачити достатні умови для нормальної життєдіяльності людини (сну, прийому їжі, задоволення санітарних і побутових потреб);

• дотримуватись ергономічних вимог до туристського спорядження та інвентаря, транспортних засобів, меблів тощо.

87. Для попередження небезпеки ультрафіолетової радіації на туристичних маршрутах необхідно проінформувати туристів про вплив ультрафіолетового випромінювання на людину та порекомендувати застосувати під час перебування на маршруті засоби індивідуального захисту, такі як захисні маски, креми, сонцезахисні окуляри, що закриває тіло, руки, голову, ноги туристів.

При обслуговуванні туристів для запобігання дії цих факторів адміністрація туристичного підприємства не повинна здійснювати будівництво та розміщення об'єктів для обслуговування туристів у несприятливій, з точки зору дії хімічних факторів, місцевості; здійснювати регулярний контроль за вмістом шкідливих хімічних речовин у повітрі, воді, грунті, продуктах харчування тощо. Якщо на підприємстві необхідно здійснити дезінфекцію та дезінсекцію, то застосовують відповідні препарати з суворим дотриманням правил безпеки, виключивши можливість контактів туристів з цими засобами.

88. Вимоги щодо допустимого рівня шкідливих речовин у повітрі (підвищена запиленість та загазованість) зони обслуговування туристів, приміщень, транспортних засобів визначені відповідними санітарними нормами та правилами. Допустимий рівень шкідливих речовин у повітрі забезпечується дотриманням вимог до оснащення приміщень, транспортних засобів вентиляцією з очищенням повітря.

Специфічні фактори ризику в туризмі обумовлені:

• можливістю виникнення природних і техногенних катастроф у зоні розміщення підприємства сфери туризму або маршруту, а також інших надзвичайних ситуацій (у тому числі пов'язаних з станом громадського порядку в районі обслуговування туристів);

• технічним станом об'єктів матеріально-технічної бази, що використовується (готелі, бази, кемпінги тощо);

• складним рельєфом місцевості;

• рівнем професійної підготовленості обслуговуючого персоналу;

• підготовкою туристів до переміщення за маршрутом певного виду та категорії складності;

• інформаційним забезпеченням (гідрометеорологічні прогнози, маркіровка трас туристичних маршрутів).