40. Образ матері в поетичному доробку Бориса Олійника.

Знакова постать України кінця XX — початку XXI століть, поет, громадський діяч, академік Національної академії наук України (1990), лауреат Державної премії СРСР (1975) і Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка (1983), Герой України (2005).  Борис Олійник — автор понад 40 книг, віршів, есе, статей, які друкувалися в Україні, в усіх республіках СРСР, перекладались російською, чеською, словацькою, польською, сербською, румунською, італійською та іншими мовами. Лауреат всеюгославської премії «Лицарське перо». 

Впадає в око один дещо парадоксальний момент: у поета не так і багато творів, повністю присвячених материнській темі, та все ж, не­зважаючи на це, образ матері дуже помітний у його поетичному світі. Чим це пояснюється?

Перш за все звернімо увагу на незриму «присутність» образу матері в багатьох поезіях. Звичайно ж, ця «присутність» не віртуальна, вона якось відбита у слові. Найчастіше цей відбиток знаходимо в якомусь одному вагомому штриху, виразності якого достатньо для того, щоб відчу­валось звучання материнської теми у всьому цілісно сприйнятому творі. Як типовий приклад можна навести поезію «Ялинка». Складний, навіть у чомусь драматичний розвиток поетичного смислу твору завершується у словах «І ми вертаєм... у вічну казку... до матерів». Повернутись до казки, до матері, — це повернутись у світ дитинства — повернутись л: духовної чистоти. Завершивши головний смисл, кінцівка твору ніби спа­лахом освітила весь його попередній розвиток. Тому-то ідея чистоти ма­теринської моралі є такою відчутною при читанні твору.

Досить часто те чи інше висловлювання поета про матір набувас такої вагомості, що починав «тримати на собі» весь твір.

У неї вчись. Головна причина вагомості теми матері в поетичному світі В. Олій­ника полягає в тому, що майже всі поезії, присвячені цій темі, є мис­тецькими шедеврами. До таких творів, поза всяким сумнівом, слід відне­сти «Мати сіяла сон...», «Пісню про матір», «Мати наша — сивая горлиця...», «Мамо, вечір догоря...» (останній вірш із поеми циклу «Сиве сонце моє»).

Для Б. Олійника, так само як і для його найвидатнішого і най­ближчого за часом попередника в розробці материнської теми, Андрія Малишка, образ матері підноситься до символічного значення «Народ». Мати для поета є носієм зразкової народної моралі. Від своєї матері поет в основному сприйняв багатство народної пісні.

Найвищу пробу золотих пісень. Образ матері буквально тисячами природних зв'язків пов'язаний із народом, його історією, піснею, рідним словом.

Сивий дуб — прокуреним прадідом... Уже з цих перших рядків відчуваємо якесь дивне, майже не. знайо­ме нам навіювання. Тут йдеться про гармонію Людини і Природи, і Щоправда, наше визначення аж надто загальне. Треба точніше: не і Людина, а Мати. Природа-світ любить матір. Золота бджілка горнеться \ до неї намистиною — і ми її легко розуміємо, бо вона, скромна труді- І вниця, тягнеться до такої ж невтомної трудівниці, якою є сільська жінка- і мати. «Небо» в системі образів Б. Олійника завжди пов'язане із чимось духовно високим, небуденним, святковим. Тому саме воно дарує матері празникову хустину. (Тут Б. Олійник вловив одну із зворушливих рис наших сільських матерів'— їхню особливу любов до хустинок, що йде від давніх народних традицій). Сивий дуб горнеться до жінки прокуре­ним прадідом — і цей образ незмірне чарівний і глибокий. Не кажучи вже про точність порівняння дуба з «прокуреним прадідом», ця фраза наділена ще й іншою точністю — точністю відображення народних сімей-по-побутових традицій у ставленні до людей похилого віку. За ними завжди доглядали матері. Звідси і відповідне вдячне ставлення дідів і прадідів до них.

Образ матері у Б. Олійника художньо осягається в трьох основних образах. Досить часто він постає гігантським пам'ятником матері, що бачиться на тлі далекого горизонту: « Стоїть на видноколі світла мати...», «Мати дуже висока, древніша від космосу, На плечі в неї райдуга гнеться коромислом». У таких випадках образ матері набирає символічності. Другий вид образів — духовне осягнення ролі матері («Мати сіяла сон...», «Мати наша — сивая горлиця» та ін.). У поезіях цього плану теж неба­гато живої конкретики.

До третього виду належать поезії, що побудовані в основному на конкретних реаліях. Треба сказати, що власне окремих віршів, посвя­чених материнській темі і написаних у ключі живої образної конкрети­ки, майже нема. Кілька свіжих виразних художніх деталей знаходимо в поезії-притчі «Та було у матері чотири сини...».

Ждала-виглядала. Фінал, вершина освоєння цієї теми — поема «Сиве сонце моє» (1978), після якої поет значно рідше звертається до теми матері.

Поема «Сиве сонце моє», так само як і поезія «Пісня про матір», освоює болючу тему відходу матері із цього світу — відходу «за межу». Але якщо в поезії йшлось просто про матір як про образ узагальнюю­чий, то поему Б. Олійник присвятив пам'яті своєї матері.

В роки війни була ще молода. «Вже — солдатка. Іще — не вдова». Війна закінчилась. Відсвяткували День Перемоги. Вже почали повер­татися із фронтів ті, кому випала доля повернутись. А чоловіка все не було. А потім прийшов лист, з якого дізналась, що він ніколи не повер­неться. Знепритомніла. А далі — доля вдови-солдатки, яких так багато було після війни у наших селах.

Чомусь особливо вдячний поету за такі, приміром, рядки, у яких через окремі конкретні деталі пізнаєш не тільки характер матері лірич­ного героя, а й той побут, в якому проходило її життя. Ліричний герой йде на могилу матері.

Мати для Б. Олійника є носієм визначальної людської риси — Доб­роти. Саме завдяки образові матері ця риса стала головною в системі моральних цінностей, проповідуваних поетом.