18. Композиційні новації роману "Диво" Павла Загребельного.

У своєму славнозвісному творі автор робить перегуки минулого, сьогоднішнього і майбутнього. У найцікавішому «Диві» подано широку картину життя наших предків за часів Київської Русі, діяльність Ярослава Мудрого, а особливістю твору є справжнє диво — будівництво споруди — Софії Київської.

Протягом усього тексту переплітаються події тисячолітньої давності із недавнім минулим та сьогоднішнім днем. Автор майстерно змальовує життя людей Русі, життя українців під час страшної чуми — фашистської навали. Розквіт України у мирний післявоєнний час.

Загребельний показує Ярослава-Мудрого ще з дитинства, який ріс, ніби вовченя, був впертим, а в дорослому житті цілеспрямованим: «Так відтоді й затямив собі: треба бути впертим в усякому ділі — і в зненависті, в любові, та навіть у дріб'язку».

Особливо автор наголошує, що Ярославові нічого в житті не давалося просто. І подолання комплексу неповноцінності, і шлях до влади, і бажання бути завжди на виду все це мало ячусь внутрішню силу. А особисте життя теж не тішило Ярослава Мудрого. Не мав князь і друзів. І все ж він знаходив втіху у тому, що робив він для розквіту своєї держави примножував її багатства, виводив Русь н рівень європейський.

Загребельний показує свого героя як звичайну людину, яка має свої слабкості, недоліки; часом Ярослав Мудрий був жорстоким, самовпевненим, для нього був «раніш закон, а потім благодать». Як бачимо, він не ідеальний.

Ц зіставленні з князем автор змальовує іншого героя — Сизоока, митця, який є «живим втіленням невмирущості».

Цікавим є й те, що Загребельний на перший план виводить Сивоока — талановитого художника, архітектора. Очевидно, це тому, що він вийшов з народу. Це справжній творець дива: « Як же так? — думав Сивок. — Адже це існує поза всім! Ні з чого з'являється раптом цілий світ. Хіба тут досить простого проведення пензлем? Вкладати треба ціле своє суще, все своє життя, та ще й додавати дещо поза тим — ось справжнє мистецтво!». Все життя Сивок є рабом, бунтівником проти свого злиденного становища і як соціального, так і професіонального.

І, звичайно, вагома частина композиційних елементів займає образ Батьківщини. Всі описані події пов'язані з Київською Руссю, потім с Україною. Це велич ревної епохи, велич краси талановитого народу. 

19. Неоромантичні домінанти творчості Олеся Гончара.

Неороманти́зм  — умовна назва естетичних тенденцій, що виникли в літературі на межі 19 — 20 століть. Течія раннього модернізму.

Як і попередники — представники романтизму 19 століття, неоромантики заперечували прозу «міщанського» життя. Вони оспівували мужність, подвиг, романтику пригод, часто обираючи тлом для своїх сюжетів екзотичні країни. Характерний неоромантичний герой — непересічна сильна особистість, нерідко наділена рисами «надлюдини», вигнанець, що протистоїть суспільній більшості, шукач романтики та пригод.

Сюжетові неоромантичного твору притаманні напруженість, елементи небезпеки, боротьби, таємничі або надприродні події.

Неоромантизм ранньої новелістики Гончара («Весна за моравою», «Модри Камень», «Ілонка», «Гори співають»)

Героїка днів війни продовжувала хвилювати О. Гончара після завершення ним роману «Прапороносці». У кінці 40-х і на початку 50-х років він пише цілу низку новел: «Модри Камень», «Весна за Моравою», «Ілонка», «Гори співають» та ін., які багато в чому були співголосні з «Прапороносцями». 

Гончар проявив себе блискучим новелістом, який поєднував у своїх новелах глибокий психологізм Коцюбинського, стислість та емоційність Стефаника і Чехова, ліризм Васильченка та афористичність Короленка. 

Героїка і трагізм, якими супроводжувався визвольний похід радянських воїнів на захід, у новелах Гончара переплітаються, а їх центральні постаті вимальовуються як уособлення мужності й душевної краси радянських воїнів-визволителів. Такими виступають, зокрема, розвідник «з Руська», за любов до якого словачка Тереза поплатилася життям («Модри Камень»), старшина Яша Гуменний, що своєю кров'ю довів уміння своїх співвітчизників боротися за свободу («Весна за Моравою»), солдат Світличний з його молодою жадобою кохання і вірністю військовому обов'язку («Гори співають»).  Письменник, як це і притаманно новелі, обирає гострі, небуденні ситуації, в яких глибоко розкриваються основні риси героїв. Старшина Гуменний просить мадярів допомогти йому доставити боєприпаси для батареї. Своє поранення він намагається приховати від мадяр, боячись, що вони порозбігаються. Але ті, спостерігаючи за кривавим слідом, що залишає Яша, схиляються перед його мужністю. 

Визначальною рисою героїв цих новел Гончара була любов до Батьківщини і братерське ставлення до народів Західної Європи, яких вони звільняли від фашизму.