Поняття злочинності
П л а н
Злочинність, як соціально-правове явище. Поняття злочинності.
Кількісні та якісні показники злочинності
Поняття латентної злочинності.
Література
А.Ф.Зелинский. “Криминология”. – Х., 2000.
Г.С.Семаков. “Криминология”. К., 1999.
А.И.Долгова. “Криминология”. – М., 1999.
О.М.Джужи. “Кримінологія”. – К.: “Атіка”, 2001.
В.Н.Кудрявцев. “Криминология”. – М., 1995.
І. Злочинність, як соціально-правове явище
Злочинність являє собою збірне поняття. Соціологічна ознака злочинності — специфічний спосіб зазіхання на сформований соціальний порядок. Він охоплює тільки ті дії, що об’єктивно чи порушують чи можуть порушувати пануючі суспільні зв’язки. Третя соціологічна ознака злочинів розкриває особливості суб’єкта суспільно небезпечного діяння.
Таким чином, злочинність є наслідок конфліктів у суспільстві, соціальних відносинах, відносинах між людьми.
2. Злочинність має правову характеристику. Коло складових її злочинів визначає карне законодавство. Тому чи декриміналізація чи криміналізація тих чи інших діянь істотно впливають на всі її показники.
3. Злочинність виражається у всій сукупності злочинних проявів на визначеній території і за визначений період часу. Зміна хоча б однієї сторони злочинності неминуче веде до зміни інших її сторін і, отже, злочинності в цілому.
4. Злочинність як соціальне явище має відносну самостійність, що виявляється насамперед у її походженні.
Злочинність являє собою масове винне порушення кримінально-правових заборон, передбачених Кримінальним кодексом, причому осудними особами, що досягли визначеного віку.
Злочинність — не просто соціальне, але і соціально-психологічне явище. Тому що вона не існує поза людьми і їхнім поводженням, діяльністю. Вона відбиває не просто масове суспільно небезпечне поводження людей, але винне поводження в умовах, коли порушення кримінально-правової заборони не буває змушеним, тобто відбувається не в умовах необхідної оборони, крайньої необхідності й інших передбачених главою про КК України обставин, що виключають злочинність діяння.
У злочинності виділяються дві групи характеристик:
1) так звані зовнішні характеристики, що показують, як вона функціонує в суспільстві, вражає ті чи інші його структури:
загальна поширеність,
мотивація, соціальна спрямованість, суспільна небезпека,
соціально-територіальна, соціально-групова, соціально-галузева поширеність;
2) внутрішні характеристики:
організованість,
активність,
стійкість.
Тут лише помітимо, що ігнорування зазначених вище моментів робить неефективними будь-які рішучі заходи, приводить до росту злочинності, підвищенню її суспільної небезпеки. У таких випадках злочинність починає поступово і цілеспрямовано впливати на процеси, що відбуваються в суспільстві.
Таким чином, боротьба з цим найбільш суспільно небезпечним явищем повинна включати оздоровлення суспільства в цілому з одночасним ефективним впливом.
Іі. Кількісні та якісні показники злочинності
Стан злочинності залежить від загальних закономірностей розвитку суспільства. Проте ця залежність не позбавляє злочинність елемента стихійності, стійкості і сталості. Стан злочинності – це абсолютна кількість злочинів, вчинених на визначеній території за визначений період часу. Для більш точного визначення стану злочинності вдаються до допомоги рівня, індексу, коефіцієнта злочинності.
Коефіцієнти злочинності і її структура
При вивченні злочинності поряд з абсолютними даними використовуються відносні: коефіцієнти, питома вага чи частки.
У процесі аналізу поширеності злочинності встановлюються:
а) рівень злочинності (абсолютне число зареєстрованих злочинів і виявлених злочинців);
б) інтенсивність злочинності, виражена в коефіцієнтах.
У процесі вивчення окремих видів злочинності чи окремих злочинів вираховується їхня питома вага чи частка в загальній злочинності. Питома вага числа окремих злочинів може вираховуватися також від загального числа злочинів відповідного виду. Наприклад, питома вага навмисних вбивств в загальному числі злочинів проти життя і здоров'я людини,
Отже, питома вага показується у відсотках до загальної суми або всіх зареєстрованих злочинів, або злочинів визначеного виду.
Про структуру злочинності судять по співвідношенню питомої ваги різних видів злочинності.
Структура злочинності — ці питома вага і співвідношення різних видів злочинів у їхньому загальному числі за визначений період часу на визначеній території.
До кількісних показників злочинності з відомою часткою умовності можна віднести ціну злочинності, а точніше економічні, соціальні, моральні й інші шкідливі наслідки зла. Це кількість вбитих й покалічених, пограбованих і принижених. Це величезні витрати суспільства в боротьбі зі злочинністю, у які входять витрати на зміст пошукового й судово-слідчого апарата, колоній і в'язниць, виплату потерпілим пенсій, допомог, компенсацій і багато чого іншого. Не піддається грошовій оцінці шкода, заподіювана кримінальним насильством, екологічними злочинами та ін. На V конгресі ООН з питань попередження злочинності і поводження зі злочинцями (Женева, 1975) відзначалося, що держави витрачають на боротьбу зі злочинністю від 2% до 16% своїх ВНД.
Якісним показником злочинності є опис її структури як співвідношення між групами і видами злочинів, вчинених різними категоріями правопорушників. Структура завжди відбиває співвідношення між частинами цілого. Кримінальна структура — поняття багатопланове і будується на різних підставах. Найбільш розповсюдженими підставами для структурування злочинності є соціально-демографічні ознаки засуджених, юридичні властивості злочинів і кримінологічна класифікація злочинів. Розрізняються три типи структур злочинності: соціально-демографічна, кримінально-правова і кримінологічна.
І. Соціально-демографічна структура розкриває співвідношення між кількістю злочинців по статі, віку (тут особливо виділяються неповнолітні), по роду занять. Жінки серед засуджених складають 14-5%, неповнолітні – 13-14%. Відповідно до опублікованої статистики за 1993 р. робітників виявилося 35%, колгоспників - 2%, службовців - 5%, учнів - 7%. Не зайнятих працею серед осіб старше 16 років - більш 35%.
ІІ. Кримінально-правова структура будується по декількох критеріях: по спрямованості, тяжкості, формі вини, мотивації.
а) По спрямованості розрізняються злочини, передбачені відповідними главами Особливої частини Кримінального кодексу. Виділяються звичайно злочини проти власності, проти особистості, суспільного порядку, господарські й ін. Особливо враховуються найбільш розповсюджені види посягань: крадіжки (близько 40-50%), грабежі і розбої (7-8%), хуліганство (5-10%).
б) По тяжкості розрізняються злочини тяжкі (27%), що не представляють великої суспільної небезпеки (санкції до 1 року позбавлення волі чи інших видів більш м'яких покарань - 6%), злочину середньої тяжкості - (близько 67%).
в) По формах вини — злочини навмисні і необережні (15—20%).
г) По ведучій мотивації - корисливі, з хуліганських спонукань, антидержавні.
ІІІ. Що стосується кримінологічної структури, то єдиних критеріїв її побудови ще не вироблено. Підставою повинна стати кримінологічна класифікація злочинів, створена по ознакам способів здійснення, мотивації, особливостей особистості й ін. А.Ф.Зелинский запропонує кримінологічну класифікацію злочинів з 17 кримінологічно однорідних груп: 1) крадіжки і шахрайство; 2) корисливі насильницькі злочини (грабежі, розбої, бандитизм, вимагання); 3) привласнення, розтрата, розкрадання шляхом зловживання службовим становищем, а також крадіжки на виробництві; 4) посадові корисливі правопорушення, що не є розкраданнями (хабарництво і т.п.); 5) господарські злочини, вчинені без використання службового становища; 6) убивства і тілесні ушкодження, чинені навмисне; 7) статеві злочини; 8) хуліганство й інші агресивні посягання на порядок управління і суспільний порядок; 9) навмисні насильницькі порушення порядку керування і суспільного порядку; 10) навмисні посягання на особистість, вчинені без насильства; 11) навмисне знищення й пошкодження матеріальних і культурних цінностей (вандалізм); 12) злочини проти держави; 13) необережні злочини.
Заслуговує на увагу кримінологічна класифікація, запропонована О. М. Литваком. Він виділяє чотири щодо однорідних блоку злочинності: 1) загалькримінальна корислива; 2) агресивна некорислива; 3) економічна; 4) неагресивна і некорислива, що відбиває правовий нігілізм і цивільну неслухняність правопорушників.
Традиційно виділяються і вивчаються такі кримінологічні групи, як професійна злочинність, організована, рецидивна, побутова (досуговая), пов'язана з наркотиками й алкоголізмом, транснаціональна й ін.
Географія злочинності — це поширеність злочинності на визначеній території. Кількісні і структурні (якісні) показники злочинності в різних регіонах України різні. Найбільш високі коефіцієнти в розрахунку на 100 тис. населення вже багато років фіксується в Дніпропетровській області (1990). Досить високий рівень злочинності зберігається також у Запорізької, Харківської, Луганської, Миколаївський областях і в Криму (1612-1270). Значно нижче рівень злочинності в західних областях, зокрема, у Тернопільській (541), Закарпатської (552), Чернівецької (575). У 1997 р. середній по Україні коефіцієнт інтенсивності злочинності був 1159 на 100 тис. населення. Загальною тенденцією є те, що рівень злочинності знижується з південно-заходу на захід України. Така географія обумовлена економічними, історичними, етнічними особливостями регіонів, концентрацією міського населення й інших місцевих умов (близькість державного кордону, наявність транспортних вузлів і т.д.).
Майже дві третини зареєстрованих злочинів відбуваються в містах і населених пунктах міського типу. Однак протягом 1993-1997 років сільська злочинність росте швидше, ніж міська. 44-57% злочинів, зареєстрованих в областях, випадають на обласні центри.
Динаміка злочинності. Зміна рівня і структури злочинності протягом визначеного часу називається її динамікою.
Збільшується і відносна кількість тяжких злочинів, а також вчинених з користі, професійних і організованих злочинів. Середній коефіцієнт злочинності у світі - 5,5 тисяч на 100 тис. чоловік населення (1990 р.). У Росії (1991 р.) - близько 2 тис., в Україні (1997 р.), як повідомлялося вище, - 1159. Порівняно низький коефіцієнт злочинності в Україні - це результат насамперед винятково високої латентности (прихованості) злочинів і погано поставленого обліку.
Динаміка зареєстрованої злочинності залежить від змін у кримінальному законодавстві, від зміни соціальної, політичної й економічної ситуації в країні чи її регіоні, від активності в боротьбі з окремими видами злочинної діяльності. Відзначаються сезонні коливання рівня злочинності і зміна її структури в літні місяці, у період масових відпусток.
Ймовірно, на рівень злочинності впливають і циклічні зміни активності Сонця, а також інші геокосмичні явища.
На поводження людей, безсумнівно, впливають кліматичні умови, різкі зміни погоди.