113. Рік, у якому було прийнято Закон України «Про інвестиційну діяльність»:

– 2009 р;

– 2006 р;

– 2002 р;

+ 1991 р.

114. Показник ефективності інвестиційної діяльності підприємства, який являє собою різницю між приведеною сумою надходжень за період експлуатації інвестиційного проекту та сумою інвестиційних витрат на його реалізацію являє собою:

+ чистий приведений доход (ефект);

– індекс рентабельності інвестицій;

– норма внутрішньої рентабельності проекту;

– період окупності проекту.

115. Показник ефективності інвестиційного проекту підприємства, що являє собою відношення приведених доходів до приведеного на цю саму дату інвестиційних витрат, являє собою:

– чистий наведений дохід (ефект);

+.індекс рентабельності інвестицій;

– внутрішня норма прибутковості проекту;

– період окупності проекту.

116. Показник ефективності інвестиційного проекту підприємства, що характеризує термін, протягом якого інвестиції повністю окуповуються називається:

– чистий наведений дохід (ефект);

– індекс рентабельності інвестицій;

– внутрішня норма прибутковості проекту;

+ період окупності проекту.

117. Показник ефективності інвестиційного проекту підприємства, що характеризує максимально допустимий відносний рівень витрат (за якого чиста теперішня вартість дорівнює нулю), які можуть мати місце під час реалізації цього проекту – це:

– індекс рентабельності інвестицій;

+ внутрішня норма прибутковості проекту;

– коефіцієнт ефективності проекту.

118. Твердження, яке є хибним:

– якщо PI > 1, то NPV > 0;

+ якщо PI < 0, то IRR <1;

– якщо NPV>0, то PI>1;

– жодного правильного твердження.

119. Метод оцінювання ефективності реальних інвестиційних проектів,який не враховує фактор часу:

– дисконтований період окупності;

+ коефіцієнт ефективності;

– чистий приведений доход;

– внутрішня норма дохідності;

– індекс дохідності;

– еквівалентний ануїтет.

120. Показник, який можна використовувати для ранжування інвестиційних проектів:

– дисконтований період окупності;

– термінальна вартість;

– чистий приведений дохід;

– внутрішня норма дохідності;

+ індекс дохідності;

– еквівалентний ануїтет.

121. Показник, який можна використовувати для порівняння проектів з різним терміном освоєння інвестицій:

– модифікована внутрішня норма рентабельності;

–. коефіцієнт ефективності;

– чистий приведений доход;

– внутрішня норма дохідності;

–. індекс дохідності;

+ еквівалентний ануїтет.

122. У випадку суперечливості одержаних результатів за показниками ефективності інвестиційних проектів за основу необхідно взяти показник:

–. PI;

+ NPV;

– IRR;

– РР

123. Регрес у проектному фінансуванні – це:

– один з методів оцінювання проектного ризику;

+ право кредитора висувати зворотні вимоги до позичальника;

– метод оцінювання ефективності інвестиційного проекту.

124. До високоліквідних інвестицій відносять ті інвестиції, які можуть бути трансформовані у грошові кошти без відчутних втрат своєї ринкової вартості у термін:

– до 1 року;

+ до 1 місяця;

– до півроку;

– понад 1 рік, у складі цілісного майнового комплексу.

125. До неліквідних інвестицій відносять ті інвестиції, які можуть бути трансформовані у грошові кошти без відчутних втрат своєї ринкової вартості у термін:

– до 1 року;

– до 1 місяця;

– до півроку;

+ понад 1 рік, у складі цілісного майнового комплексу.

126. Понять класифікації інвестицій, яке залежно від терміну їх освоєння не використовують у міжнародній практиці:

– короткострокові;

+ середньострокові;

–довгострокові.

127. Життєвий цикл проекту охоплює період часу:

– момент появи ідеї до моменту утилізації об’єкта інвестування;

+ момент здійснення перших інвестиційних витрат до моменту одержання останньої вигоди;

– момент виходу проекту на заплановані виробничі потужності до моменту припинення виробництва.

128. Ризик, який виникає як результат недосконалості підготовки проектної документації, використання застарілих технологій, недостовірної інформації тощо , називають:

– ринковий;

– фінансовий;

+ проектний.

129. Недосконалість структури капіталу інвестиційного проекту є причиною появи:

– ринкового ризику;

+ ризику зниження фінансової стійкості;

– відсоткового ризику.

130. Термін, протягом якого здійснюється нарахування відсотків називають:

+ періодом нарахування;

– інтервалом нарахування;

– моментом нарахування.

131. Мінімальний термін по закінченні якого нараховують відсотки називають:

– періодом нарахування;

+ інтервалом нарахування;

– моментом нарахування.

132. Англійська практика нарахування відсотків схематично може бути представлена наступним чином:

– 360/360;

+ 365/365;

– 365/360.

133. Французька практика нарахування відсотків схематично може бути представлена наступним чином:

– 360/360;

– 365/365;

+. 365/360.

134. Німецька практика нарахування відсотків схематично може бути представлена наступним чином:

+ 360/360;

– 365/365;

– 365/360.

135. Метод, у разі застосування якого нарахування відсотків базою для розрахунків слугує майбутня вартість капіталу:

– позичкова ставка;

+ облікова ставка;

– номінальна ставка.

136. Ставка, за допомогою якої можна здійснити порівняння різних умов розміщення капіталу:

– простої;

– складної;

+ еквівалентної.

137. Інвестиційний портфель, що відповідає цілям інвестора щодо співвідношення «ризик–доходність», називають:

– диверсифікований;

+ збалансований;

– поміркований.

138. Розділ бізнес-плану інвестиційного проекту, у якому проводять оцінювання його ефективності:

– оцінювання проектних ризиків;

– план виробництва;

+ фінансовий план.

139. Бізнес-план інвестиційного проекту складається згідно з:

+ типовим положенням;

– загальноприйнятими розділами;

– довільною формою.

140. Між коефіцієнтом дисконтування та чистою теперішньою вартістю проекту присутня залежність:

– прямо пропорційна;

+ обернено пропорційна;

– вони не залежать одна від одної.

141. У разі зростання норми відсотка обсяги інвестицій в країні мають тенденцію до:

+ скорочення;

– нарощення;

– стабілізації.

142. Інфляційна премія (згідно з формулою Фішера) під час оцінювання фінансових операцій розраховується як:

– сума рівня інфляції та відсоткової ставки;

– відношення рівня інфляції та відсоткової ставки;

+ добутку рівня інфляції та відсоткової ставки;

143. Проекти, рівень доходності по одному з яких негативно впливає на рівень доходності іншого проекту, називають проектами:

– взаємовиключними;

+ заміщення;

– компліментарними.

143. Проекти, рівень доходності по одному з яких сприяє підвищенню рівня доходності іншого проекту, називають проектами:

– взаємовиключними;

– заміщення;

+ компліментарними.

143. У випадку, якщо прийняття рішення щодо запровадження одного проекту автоматично усуває можливість прийняття іншого проекту, такі проекти називають:

+ взаємовиключними;

– заміщення;

– компліментарними.

146. Чистий грошовий потік від інвестиційного проекту визначають як:

– суму приведених грошових надходжень;

– чистий прибуток від реалізації проекту;

+ сума чистого прибутку та амортизаційних відрахувань.

147. Цінні папери, прирівнюють у міжнародній практиці до без ризикових:

– корпоративні облігації;

– прості акції;

– привілейовані акції;

+ короткострокові державні облігації.

148. Цінні папери, здатні забезпечити найвищий рівень доходності:

– корпоративні облігації;

+ прості акції;

– привілейовані акції;

– короткострокові державні облігації.

149. Цінні папери будуть переважати у портфелі агресивного інвестора типу:

– корпоративні облігації;

+ прості акції;

– привілейовані акції;

– короткострокові державні облігації.

150. Номінальне і реальне оцінювання прибутковості інвестування відрізняється:

– рівнем ризику;

+ рівнем інфляції;;

– ставкою дисконту;

– обліковою ставкою Національного банку.

151. Точка беззбитковості проекту визначає:

– мінімально необхідний обсяг фінансування проекту;

– мінімально необхідний обсяг позикових коштів;

– допустимий рівень збитків за проектом;

+ мінімально необхідний обсяг виробництва, потрібний для покриття поточних витрат за проектом.

152. Під час аналізу фінансових інструментів коефіцієнт β виражає рівень ризику за окремими цінними паперами як об’єктами інвестування. Якщо β = 1, ризик інвестування в такі цінні папери:

+ дорівнює середньоринковому;

– допустимий;

– максимальний;

– нижче від ринкового.

153. Коефіцієнт β виражає рівень ризику за окремим цінним папером як об’єктом фінансового інвестування. Якщо β < 1, то ризик інвестування в ці цінні папери:

+ нижче від середньоринкового;

– припустимий;

– вище середньо ринкового.

154. Коефіцієнт β виражає рівень ризику за інструментами фінансового інвестування. Якщо β > 1, то ризик інвестування у фінансовий інструмент:

+ перевищує середньоринковий;

– надмірний;

– неприпустимий.

155. Відповідно до чинного законодавства України банківська система складається з:

– одного рівня;

+ двох рівнів;

– трьох рівнів;

– чотирьох рівнів.

156. Основною функцією фінансових посередників є:

– допомога під час вирішеннія спірних питань з податковою інспекцією;

– допомога під час вирішення питань з комерційним банком щодо прострочених відсотків і заборгованості по кредитах;

– допомога в передачі коштів від іноземних інвесторів до вітчизняних;

+ допомога в передачі коштів від потенційних заощаджувачів до потенційних інвесторів і навпаки.

157. Територія в межах міста, району, у якій склалися несприятливі соціально-економічні умови й на якій впроваджується спеціальний режим інвестиційної діяльності з метою створення нових робочих місць, – це:

– офшорна зона;

+ територія пріоритетного розвитку;

– зона вільної торгівлі;

– регіон.

158. Форма подання інвестиційного проекту у вигляді конкретного документа – це:

– статут;

+ бізнес-план;

– кошторис витрат;

– підрядний договір.

159. Інвестиційний аналіз являє собою:

– процес безперервного цілеспрямованого підбору відповідних інформативних показників, необхідних для здійснення аналізу, планування й підготовки ефективних управлінських рішень за всіма аспектами інвестиційної діяльності підприємства;

+ процес дослідження інвестиційної активності й ефективності підприємства з метою виявлення резервів їхнього росту;

– процес розробки системи планів і планових (нормативних) показників із забезпечення розвитку підприємства необхідними інвестиційними ресурсами й підвищення ефективності його інвестиційної діяльності в майбутньому періоді;

– процес перевірки виконання й забезпечення реалізації всіх управлінських рішень у сфері інвестиційної діяльності з метою реалізації інвестиційної стратегії.