Діагностика

Оскільки на початковому етапі недуги не виникає жодних хворобливих відчуттів, рання діагностика туберкульозу можлива тільки при застосуванні специфічних методів дослідження (рентгенологічних, туберкулінодіагностики, інструментальних).

Симптоми:

• кашель більше 2 тижнів,

• підвищена температура тіла більше 7 днів,

• поганий апетит,

• постійна слабкість,

• безпідставна втрата ваги,

• підвищена пітливість, особливо вночі,

• задишка,

• біль в грудній клітці,

• крововідхаркування.

Під час розвитку хвороби проявляються симптоми інтоксикації: зниження апетиту, загальна слабкість, підвищена пітливість, температура тіла піднімається до 37,2 — 38,0 °C. З'являється кашель, на який хворий спершу не звертає уваги, пов'язуючи його з курінням чи застудою. Харкотиння виділяється мало, воно слизисто-гнійне. На початкових стадіях і задишка, і біль в грудях проявляються рідко.

Як правило, описані симптоми проявляються на тлі задовільного самопочуття і збереження працездатності. Тому важливо не нехтувати загальним правилом: коли кашель триває більш ніж 21 день — обов'язковим є рентгенологічне обстеження. Позачергово обстежуватись необхідно особам з бронхо-легеневими симптомами, з тривалою інтоксикацією невідомої причини. Раз на рік повинні флюорографічно обстежуватись особи з, так званої, «групи ризику» щодо туберкульозу: хворі на часті пневмонії, цукровий діабет, виразкову хворобу шлунка і дванадцятипалої кишки.

Рентгенограма грудної клітки людини, хворої на туберкульоз пізньої стадії.

Лікування

Лікування туберкульозу проходить у два етапи:

• основна фаза;

• фаза підтримування;

Основна фаза лікування проходить в умовах стаціонару й триває 2−3 місяці. Під час цієї фази має місце:

• швидке знищення мікобактерій туберкульозу;

• запобігання лікарській стійкості бактерій;

• хворий стає незаразним;

Фаза підтримування може проводитися амбулаторно й триває від 3 до 4 місяців. У цій фазі зменшується кількість прийнятих препаратів, у порівнянні з основною фазою лікування.

У цій фазі має місце:

• вплив на решту мікобактерій туберкульозу (у тому числі на дрімаючі форми);

• повне знезаражування вогнища в ураженому органі.

Повний курс лікування триває не менше 6 місяців.

Основні протитуберкульозні препарати

Ізоніазид

Білі таблетки, приймання яких добре переноситься хворими. Іноді на початку курсу лікування з'являється висипка на шкірі, нудота. Для запобігання цьому паралельно з антибіотиками призначають вітаміни групи В.

Рифампіцин

Червоні капсули. На початку лікування можуть викликати нудоту, головний біль. Можливо, забарвлення сечі, мокротиння, слизу в червоний колір. Це звичайне явище й не вимагає коректування в лікуванні пацієнта.

Піразинамід

Таблетки. Під час приймання можуть фіксуватися періодичні болі в суглобах.

Етамбутол

Таблетки. При лікуванні препарат як побічний ефект може знижувати гостроту зору.

Стрептоміцин

Порошок для ін'єкцій. Найчастіше призначають у перші 2 місяці, а потім скасовують. Не призначають хворим із порушеннями слуху, нирковою недостатністю.