2. Фактори, що визначають формування дивідендної політики підприємства.

Усю сукупність факторів, що впливають на вибір методу дивідендної політики, за Є. Брігхемом, можна об'єднати в чотири великі групи: обмеження щодо дивідендних виплат (законодавчі, податкові, брак готівки у фірми тощо); інвестиційні можливості фірми; доступність і вартість альтернативних джерел капіталу; вплив дивідендної політики на необхідну норму прибутку на просту акцію.

При виборі конкретних форм і методів виплати дивідендів необхідно враховувати вплив різних груп факторів, що стосуються інвестиційних можливостей, об’єктивних обмежень, досягнутої ефективності діяльності та ін.

До основних факторів, що обумовлюють конкретний зміст дивідендної політики товариства відносяться:

1. фактори, що характеризують інвестиційні можливості підприємства:

• стадія життєвого циклу підприємства – на ранніх стадіях пріоритетним напрямком використання чистого прибутку є інвестиційний розвиток, що обмежує виплату дивідендів. На пізніх стадіях, навпаки, стабілізуються темпи росту прибутку, і дивідендні виплати можуть суттєво підвищуватися;

• необхідність розширення акціонерним товариством своїх інвестиційних програм – необхідність розширеного відтворення та наявність високоефективних інвестиційних проектів потребують значної капіталізації прибутку і зменшують розмір фонду дивідендних виплат;

• ступінь готовності інвестиційних проектів з високою ефективністю.

2. фактори, що характеризують можливості підприємства щодо формування фінансових ресурсів із альтернативних джерел:

• достатність резервів, власного капіталу, сформованих в минулому періоді;

• вартість залучення додаткового акціонерного капіталу та додаткового позиченого капіталу – чим дорожчі зовнішні фінансові ресурси, тим більшу частину прибутку потрібно реінвестувати;

• доступність кредитів на фінансовому ринку;

• рівень кредитоспроможності акціонерного товариства, що визначається його поточним фінансовим станом – якщо ще не повністю використана позикова ємність підприємства і є можливість пролонгувати або залучити додаткові довгострокові кредити, зменшується потреба в нарощенні акціонерного капіталу, і дивідендна політика може бути більш виваженою.

3. фактори, пов’язані з об’єктивними обмеженнями:

• обмеження правового характеру – дивіденди можуть виплачуватись лише з прибутку чи емісійного доходу;

• договірні обмеження – акціонерне товариство при виборі методів і форм виплати дивідендів повинно дотримуватися договірних обмежень, включених у його установчі документи;

• обмеження в зв’язку з недостатньою ліквідністю – якщо підприємство немає коштів на розрахунковому рахунку або їх еквівалентів, то дивіденди не виплачуються, або якщо виплата дивідендів приведе до неплатоспроможності підприємства;

• обмеження в зв’язку з розширенням виробництва – на стадії становлення підприємства шукають фінансові джерела розширення виробничих потужностей чи оновлення матеріально-технічної бази;

• фінансові обмеження – необхідність першочергового погашення заборгованості по зобов’язаннях з фіксованими виплатами (по кредитах, облігаціях, привілейованих акціях) зменшує дивідендний коридор, в межах якого може здійснюватися дивідендна політика;

• обмеження рекламно-фінансового характеру – в умовах ринку інформація про дивідендну політику підприємства вивчається аналітиками, менеджерами, брокерами і перебої у виплаті дивідендів може привести до зниження ринкової ціни акцій. Ступінь стабільності дивідендної політики служить для багатьох акціонерів індикатором успішної діяльності товариства.

4. інші фактори:

• рівень дивідендних виплат підприємствами-конкурентами – низький рівень дивідендів може призвести до суттєвого зниження ринкової ціни акцій та їх масового перепродажу;

• кон’юнктурний цикл товарного ринку, на якому діє підприємство;

• невідкладність платежів по раніше отриманих позиках;

• можливість втрати контролю над управлінням товариством;

• склад акціонерів та їх пріоритети.

Оцінка цих факторів дозволяє визначити вибір того або іншого типу дивідендної політики на найближчий перспективний період.