Тематичний план курсу “Художня праця”*

Види діяльності	Кількість годин
	1-й клас	2-й клас	3-й клас	4-й клас
1	2	3	4	5
Художньо-побутова праця (з урахуванням традиційних народних свят).	6	2	5	11
Господарська діяльність (з елементами календарно-обрядової поезії, паркового мистецтва).	2	6	4	4
Аранжування рослин.	2	3	3	3
Зображення на площині (з елементами кольоро-музики, мультиплікації, художнього проектування).	25	18	16	16
Художньо-трудова діяльність (конструювання, моделювання, макетування з різних матеріалів).	24	20	26	20
Сприймання мистецтва і об’єктів навколишнього середовища.	-	6	6	3
Декоративно-прикладне мистецтво (практичні заняття).	9	13	8	11
Всього:	68	68	68	68

Педагогічні колективи гімназій, малих академій мистецтв чекають на розробку варіативних навчально-методичних комплектів (програм, підручників, методичних посібників, дидактичних та діагностичних матеріалів), зміст яких відповідає потребам художнього розвитку учнів і відображає рекомендації з дидактики художньої освіти.

Зміст художньої праці так чи інакше уже представлений в різних ланках безперервної освіти. Є програми інтегрованого курсу “Художня праця” для учнів 1-4 класів, програма профільного навчання учнів 8-9 класів (профіль – дизайн), програми з трудового навчання за профілем народних художніх промислів, проекти програм для педагогічних училищ з додаткових кваліфікацій: “керівник гуртка з образотворчого мистецтва”, “організатор дитячої технічної творчості”, “керівник гуртка декоративно-прикладного мистецтва”, програми педагогічних інститутів для спеціальності “Креслення”, “Образотворче мистецтво”, “Праця”. Розроблений перелік практичних завдань для підготовчих курсів до Київського художньо-промислового технікуму. Для студентів художньо-графічних факультетів педагогічних інститутів, учнів педагогічних училищ, вчителів образотворчого мистецтва і художньої праці випущено ряд методичних рекомендацій, навчальних посібників та підручників (Є.А. Антонович, М.Р. Селівачов, Р.В. Захарчук-Чугай, М.Є. Станкевич, Б.М. Тимків, К.М. Кавас) [116, 121-123].

Кафедрою образотворчого мистецтва Полтавського педагогічного інституту імені В.Г. Короленка проведена Всеукраїнська науково-практична конференція “Проблеми естетичного виховання та художньої освіти в системі професійної підготовки вчителів” (Травень, 1995).

Аналіз спеціальної педагогічної літератури і емпіричного досвіду роботи педагогічних навчальних закладів показує, що проблема формування професійної готовності майбутніх вчителів до викладання художньої праці вирішується безсистемно, без врахування принципів наступності і вікової доцільності змісту трудової діяльності на різних рівнях безперервної освіти. Виявлено невідповідність змісту художньої праці у школі і в педагогічних навчальних закладах.

В практиці початкової школи вчителі не завжди чітко уявляють специфіку предмета “Художня праця”. Між укладачами програм і авторами підручників також спостерігається розбіжність у поглядах на зміст трудового навчання і художньої праці в початковій школі.

Ми проаналізували зміст варіативних програм, рекомендованих Міністерством освіти, для використання в трирічній і чотирирічній початкових школах: “Художня праця” (Л.В. Бабенко та ін.) [124], “Трудове навчання” (І.М. Веремійчик) [125], підручники з трудового навчання І.Т. Міщенка [126], методичні матеріали на допомогу організаторам гуртків і студій, дизайну – “Студія дизайну” психологічні рекомендації щодо підбору учнів 2-го класу в класи і групи з вивченням основ дизайну (О.С. Гохберг, Л.А. Лепехова, Р.Є. Тафель, В.В. Тушева) [127-129], методична розробка теми “Кольорознавство” за програмою “Основи дизайну” (Т.К. Кузьменко) [130], методичні рекомендації для вихователів груп продовженого дня “Естетико-виховний зміст прогулянок у природу в системі роботи груп продовженого дня” (Г.С. Тарасенко) [131].

Нами проаналізовані також матеріали регіонального рівня, які так чи інакше стосуються предмета “Художня праця”. Полтавським державним педагогічним інститутом ім. В.Г. Короленка для спеціальності “вчитель образотворчого мистецтва” випущений методичний посібник “Кольорознавство. Теорія кольорової гармонії” (Л.В. Бичкова, М.С. Литвиненко) [132]. Тернопільським обласним інститутом удосконалення вчителів випущена програма і методика, які відображають зміст образотворчого мистецтва і елементів дизайну (Л.П. Маліновська). Окрім цього, корисним, на наш погляд, є підручник “Образотворче мистецтво і художня праця” (Б.М. Неменський, Н.Н. Фоміна, Н.В. Гросул) [133].

Звернення до цих джерел надало можливості вивчити особливості змісту художньої праці і трудового навчання та методики їх викладання для студентів і учнів початкових класів. В результаті аналізу з’ясовувались розбіжності у змісті навчально-методичної літератури з художньої праці.

Програма з трудового навчання І.М. Веремійчика [125] відображає традиційний техніко-технологічний підхід щодо структурування змісту. Темами є конкретні трудові операції, прийоми роботи з різними інструментами, особливості обробки матеріалів. У програмі чітко виділений технологічний компонент змісту, а розвивальному компоненту відводиться мало місця. Простежується спроба автора збагатити зміст програми художньо-трудовими завданнями, але вимоги програми не стосуються розвитку мотиваційної сфери особистості, художніх здібностей учнів.

В комплекті підручників І.Т. Міщенка [126] широко відображені різновиди образотворчої діяльності учнів, технології декоративно-ужиткового мистецтва, але автор відносить даний зміст до трудового навчання, а не до художньої праці.

Програма “Художня праця” Л.В. Бабенко [124] та інших авторів містить, переважним чином, теми з образотворчого мистецтва, а не художньої праці. Автори ототожнюють художню працю з образотворчим мистецтвом. На нашу думку, дану програму більш доцільним було б назвати “Образотворче мистецтво і художня праця”.

У проекті програми для педагогічних училищ з додаткової кваліфікації “Організатор дитячої технічної творчості” (В.І. Хорунжий, Г.П. Черніка, В.М. Красан) [134] також простежується спроба ототожнити “технічне моделювання і конструювання різних технічних об`єктів” з питаннями художнього конструювання різних технічних об’єктів “з питаннями художнього конструювання виробів, дизайном, художнім оформленням інтер’єрів”.

Як показує аналіз, у навчальних програмах останніх років визначено такі завдання предмета “Художня праця”:

• формування вмінь цілеспрямовано спостерігати навколишнє предметне середовище (порівнювати, співставляти, розкривати схожість, відмінність предметів і явищ); виділяти головне і залежне в художньому образі, розуміти залежність елементів зображення, конструкції, зв`язаних між собою композиційною логікою (узгодженість площин і зображуваних елементів, узгодженість форми, функції і декору), симетричність, асиметричність, контрастність, ритмічність, пропорційність, статичність, динамічність, відповідність кольорового вирішення;

• розвиток різних видів пам’яті (зорової, логічно-смислової і т.д.), уявлення, фантазії;

• формування оригінальності мислення, здатності аналізувати і синтезувати в художньому образі реальні предмети і явища співставлення та пошуків далеких і близьких аналогій;

• розвиток сенсорних умінь і навичок з метою вдосконалення функціональних можливостей органів чуття, підвищення їх загальної чутливості на основі диференційованого аналізу об’єктів навколишньої дійсності;

• систематичне й цілеспрямоване формування навичок композиції – уміння планувати в думці (що, як і в якій послідовності буде відображено в майбутній композиції);

• формування трудових умінь, основ трудової культури;

• уміння підбирати матеріали та інструменти, необхідні для художнього образу під час виконання творчих завдань;

• ознайомлення учнів з різними пластичними матеріалами, їх властивостями і особливостями художньо-образної мови;

• формування практичних навичок роботи з різними матеріалами та інструментами.

Проведений вище аналіз показує, що майбутній вчитель повинен бути готовим до реалізації такого змісту курсу “Художня праця”, хоч йому не просто виконати вищевказані завдання – відсутні відповідні підручники, посібники з художньої праці, недостатній рівень підготовки до викладання цього курсу одержують майбутні вчителі у вузі.

Проаналізуємо, як вища школа спрацьовує щодо підготовки такого спеціаліста.

По-перше, проаналізуємо, який рівень підготовки майбутнього вчителя до навчання учнів художній праці закладається у зміст навчальних дисциплін. У таблиці 8 подано динаміку розвитку блоків навчальних дисциплін при підготовці вчителя початкових класів.

Таблиця 8.

Динаміка розвитку блоків навчальних дисциплін при підготовці вчителя початкових класів

№ п/п		Назви блоків навчальних дисциплін		Бюджет навчального часу за навчальними планами
				1965		1970		1973	1979	1985	1989	1991
1		2		3		4		5	6	7	8	9
1.		Соціально-економічні		414 11.4%		454 13.0%		454 13.4%	494 14.2%	552 15.7%	430 11.1%	430 11.7%
2.		Загальнокультурні		-		-		-	-	-	356 9.4%	356 9.5%
3.		Психолого-педагогічні		432 11.9%		500 14.2%		500 14.8%	606 17.4%	630 17.9%	466 12.4%	466 12.7%
4.		Спеціальні педагогічні дисципліни		30 0.8%		110 3.1%		-	30 0.9%	170 4.8%	82 2.2%	82 2.7%
5.	Загальнонаукові дисципліни		1676 46.3%		1543 44.0%		1440 42.5%		1660 47.6%	1340 38.2%	1216 32.2%	1216 33.0%
6.	Загальноосвітні дисципліни з методикою їх викладання		684 18.9%		550 15.7%		760 22.5%		380 10.8%	400 11.5%	1116 29.6%	1026 27.9%
7.	Методика викладання окремих предметів		386 10.7%		350 10.0%		230 6.8%		320 9.2%	420 11.9%	106 2.8%	106 2.9%
	Всього		3622		3507		3384		3490	3512	3772	3582

Дані таблиці 8 свідчать, що до 1989 року вчителі початкових класів готувалися за рахунок вивчення шести блоків навчальних дисциплін: соціально-економічного, психолого-педагогічного, спеціально-педагогічного, загальнонаукового, загальноосвітніх дисциплін з методикою їх викладання і методики викладання окремих предметів.

І лише у 1989 році до навчального плану підготовки вчителів початкових класів був включений блок загальнокультурних навчальних дисциплін, що в деякій мірі сприяє покращанню їх підготовки до викладання курсу “Художня праця”. І здійснюється це в першу чергу при вивченні курсів історії світової і вітчизняної культури, історії України. Зокрема, важливе значення має розкриття історичних аспектів розвитку основних галузей світової і вітчизняної культури. Проте жоден із навчальних предметів цього блоку не містить тем, в яких би розкривалися конкретні питання художньо-трудової діяльності.

Із блоку психолого-педагогічних дисциплін лише окремі теми із курсів педагогіки, вікової і педагогічної психології, психології, методики виховної роботи певною мірою спрацьовують на підготовку вчителя до викладання художньої праці (Табл.9).

Таблиця 9.

Тематика програм психолого-педагогічних дисциплін, в яких розкриваються окремі питання художньо-трудової діяльності

Найменування навчальних дисциплін
Педагогіка	Вікова і педагогічна психологія	Психологія	Методика виховної роботи
Розвиток, виховання, формування особистості. Формування колективу і його вплив на особистість. Основи трудового виховання і профорієнтації. Екологічне виховання. Фізичне виховання. Форми зв’язку навчання з продуктивною працею.	Психологічні особливості молодшого школяра. Психологія виховання.	Міжособистісні стосунки. Психологічна характеристика діяльності. Воля. Діяльність. Колектив. Особистість.	Загальні методи виховання. Формування колективу і його вплив на особистість. Трудове виховання. Естетичне виховання.

Аналіз даних, представлених в таблиці, свідчить, що реалізація змісту дисциплін психолого-педагогічного циклу не забезпечує необхідного рівня торетичної підготовки майбутніх вчителів до викладання художньої праці.

Із семи навчальних дисциплін блоку загальноосвітніх предметів з методикою їх викладання лише дві безпосередньо готують майбутнього вчителя до викладання художньої праці, а саме: “Методика трудового навчання з практикумом в навчальних майстернях”, “Методика образотворчого мистецтва з практикумом” (Табл.10).

Таблиця 10.

Теми програм загальноосвітніх дисциплін з методикою їх викладання, які сприяють підготовці майбутнього вчителя до викладання художньої праці

Назви навчальних предметів
Методика трудового навчання з практикумом в навчальних майстернях	Методика образотворчого мистецтва з практикумом
ВСТУП В МЕТОДИКУ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ Загальні основи сучасного виробництва. Зміст програми трудового навчання в початковій школі. ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ МЕТОДИКИ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ Комплексний підхід до уроків трудового навчання. Виховання, навчання і розвиток на уроках праці. ОГЛЯД МЕТОДІВ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ Планування і проведення уроків праці. Організація трудового процесу. Формування понять про продукт праці і планування трудового процесу. Навчання технологічних операцій з обробки матеріалів, що застосовуються в початкових класах. Елемент конструювання і моделювання на уроках праці. Специфіка уроків праці в малокомплектних школах і підготовчих класах. Організація спостережень і дослідів. Позаурочна робота з трудового виховання (в гуртках, групах продовженого дня і т.д.).	ОСНОВИ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА (малюнок, живопис, тематична композиція) Теоретичні основи образотворчої грамоти. Малювання з натури умовно плоских предметів. Теоретичні основи кольорознавства і техніки роботи з фарбами. Малювання з натури акварельними фарбами. Теоретичні основи образотворчої грамоти. Малювання предметів за фронтальною, кутовою перспективою. Закономірності світлотіні. Теоретичні основи кольорознавства і техніки роботи з фарбами. Малювання з натури окремих предметів (акварель). Малювання з натури групи предметів – натюрморт Малювання пейзажу. Малювання людини і тварини з натури, за уявою, по пам’яті. Теоретичні основи композиції. Тематична композиція - малювання на теми довкілля. Тематична композиція – ілюстрування літературних творів.
СПЕЦІАЛЬНІ ПИТАННЯ МЕТОДИКИ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ З ПРАКТИКУМОМ В НАВЧАЛЬНИХ МАЙСТЕРНЯХ Робота з папером і картоном. Робота з тканиною. Ліплення і робота з пап’є-маше. Робота з різними матеріалами. Конструювання і виготовлення наочних посібників. Технічне моделювання. Підсумкове заняття.	ДЕКОРАТИВНО-ОФОРМЛЮВАЛЬНА РОБОТА Декоративно-ужиткове мистецтво в житті людей. Оформлення шкільних приміщень. Малювання узорів. Декоративний розпис різних виробів. Декоративно-оформлювальні роботи. МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА В ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ Мета і завдання викладання образотворчого мистецтва в початкових класах. Зміст і науково-теоретичні основи навчання і виховання дітей. Методика викладання занять з малювання з натури, на теми, з декоративного малювання; ознайомлення учнів з творами мистецтва та проведення бесід про красу. Методика позакласної роботи, планування і організація навчально-виховної роботи з образотворчого мистецтва.

Як видно з таблиці 10, в навчальному курсі “Методика трудового навчання з практикумом в навчальних майстернях” розкриваються основні питання підготовки вчителя початкових класів до організації трудової діяльності і не розкривається естетичний бік трудової діяльності.

В навчальному курсі “Методика образотворчого мистецтва з практикумом” висвітлюється багато питань з естетики, в тому числі й ужиткового мистецтва, проте зовсім не йде мова про реалізацію їх в процесі трудової діяльності. Таким чином, навіть у цих двох специфічних навчальних дисциплінах питання підготовки майбутнього вчителя до викладання художньої праці висвітлені недостатньо.

Отже, аналіз змісту підготовки майбутніх вчителів початкових класів свідчить, що реалізація його не забезпечує належного рівня підготовки їх до викладання художньої праці. Це спонукало нас внести зміни у зміст підготовки майбутнього вчителя шляхом введення спецкурсу “Педагогічні основи художньо-трудової діяльності”.

Спроби інтегрувати зміст трудової і художньої діяльності зумовлені, з одного боку, вимогами основної школи щодо трудової підготовки учнів і домінантою художнього сприймання довкілля учнями й вчителями початкових класів, з другого боку.

Перед нами виникла проблема, який зміст (художній чи технічний) повинен домінувати в навчально-методичних комплексах, за якими навчаються майбутні вчителі початкових класів. З метою з’ясування проблеми, ми зробили експериментальний зріз, завданнями якого було визначення типу професійної спрямованості студентів і вчителів-практиків із значним стажем роботи в початковій школі. Ми використали диференційно-діагностичний опитувальник (ДДО) Є.А.Климова і листок відповідей на ДДО (Додаток А). Експериментом були охоплені всі студенти-випускники педагогічного факультету Уманського державного педагогічного інституту імені П.Г.Тичини. Всього було опитано майже 500 студентів.

На обласних курсах підвищення кваліфікації вчителів на базі Уманського педінституту також з’ясовувалось ставлення досвідчених педагогів до різних видів діяльності: П – природи (рослин, тварин, мікроорганізмів); Т – техніки (машин, матеріалів, різних видів енергії); Л – людини (групи людей, колективів); З – знакової інформації (книг, мови, кодів, моделей); Х – художніх образів і їх творення (образотворчого мистецтва, музики тощо).

Респонденти, не задумуючись, давали відповіді на 20 пар запитань диференційно-діагностичного опитувальника. Відповіді диференціювалися таким чином: якщо названа у запитаннях діяльність більше подобається, аніж не подобається, то у відповідній клітинці “Листка відповідей ДДО” ставиться знак “плюс”. Якщо респонденти були впевнені, що вид діяльності подобається, то ставились два “плюси”, якщо вид діяльності дуже подобався, то ставились три “плюси”. І навпаки, якщо більше не подобався, ніж подобався – один “мінус”, якщо була впевненість, що не подобався – два “мінуси”; якщо дуже не подобався – три “мінуси”.

Результати відповідей (кількість плюсів і мінусів) підраховувались в кожній клітинці “Листка відповідей ДДО”. Результат одержувався як алгебраїчна сума.

Передбачувані результати опитування мали засвідчити сферу найбільш доцільного використання внутрішніх якостей особистості вчителя. В певній мірі результати характеризували здібності педагогів до технічної або художньої праці, але, підкреслюємо, лише в деякій мірі.

Ми розуміли, що успішність будь-якої діяльності визначається не якимись окремими здібностями без відносно до інших, а лише поєднанням здібностей, які є своєрідними і неповторними у кожної особистості.

Успіху в оволодінні будь-якою сферою діяльності особистість може досягти різними шляхами. Недостатній розвиток здібностей часто компенсується розвитком інших здібностей, від яких також залежить успішна діяльність.

Результати аналізу експериментального зрізу виявились такими: із 473 опитаних студентів за методикою Є.А. Климова 19% виявились із схильністю до художньої діяльності, 12% – до технічної; 69% склали майбутні вчителі початкових класів, об’єктами обраної діяльності яких стали П (природа), Л (інші люди), З (знакова інформація) (Табл.11).

Таблиця 11.

Показники ставлення майбутніх вчителів початкових класів до різних видів трудової діяльності

Особистісно-ціннісні об’єкти діяльності	Показники ставлення
	абс.	в %
Х (художні образи)	90	19
Т (техніка)	57	12
П (природа)	90	19
Л (людина)	132	28
З (знакові системи)	104	22

Із 300 опитаних вчителів-практиків 446% виявилися з позитивними ставленнями до художньої і 6% до технічної діяльності, 448% опитаних вчителів-практиків особистісно-ціннісними об’єктами діяльності вибрали П (природу), Л (інших людей), З (знакову інформацію). (Табл.12)

Таблиця 12.

Показники ставлення вчителів-практиків початкових класів до різних видів трудової діяльності

Особистісно-ціннісні об’єкти діяльності	Показники ставлення
	абс.	в %
Х (художні образи)	138	46
Т (техніка)	18	6
П (природа)	24	8
Л (людина)	102	34
З (знакові системи)	18	6

Аналізуючи дані, відображені в таблицях 11 і 12, з’ясувалось, що у майбутніх вчителів показники позитивного ставлення до художньої діяльності значно нижчі, ніж у досвідчених вчителів-практиків (19% – у майбутніх вчителів, 46% – у вчителів-практиків). У студентів значно ширший спектр вибору особистісно-ціннісних об’єктів діяльності порівняно з учителями-практиками.

За даними порівняльного аналізу ми зробили припущення, що з молодшими школярами залишаються працювати вчителі із позитивним ставленням до художньої, а не технічної творчості.

За даними психологічного діагностування інтелекту, проведеному в Національному педагогічному університеті імені М.П.Драгоманова, на спеціальностях “Початкове навчання”, “Практична психологія” переважають студенти з вербальною спрямованістю, а не художньою.

Спостереження за вибором абітурієнтами спеціальностей показують, що на спеціальність “Початкове навчання” у 1996 році було подано більше заяв, аніж на спеціальність “Початкове навчання і образотворче мистецтво”. Отже, майбутні вчителі початкових класів не готові до образотворчої конструктивно-практичної діяльності з моменту вступу до вузу.

Нами виявлене протиріччя у ставленні абітурієнтів і вчителів-практиків до образотворчої діяльності і художньої праці, а саме: вчителі-практики, які мають значний педагогічний стаж виявляють позитивне ставлення до художньої творчості більше, ніж до інших видів діяльності, а студенти, в переважній більшості, не відзначаються такою якістю.

Ми зробили ще один експериментальний зріз, але цього разу пов’язаний із віковими потребами молодших школярів у різних видах діяльності. Вчителям-практикам давалося завдання: поставити навчальні предмети в порядку їх значущості (для учнів з точки зору вчителя). Близько 90% вчителів вважає, що для навчання, розвитку і виховання молодших школярів найважливішими є уроки читання, мови і математики. Предметам художнього циклу, трудовому навчанню були відведені останні місця. Тим же вчителям відразу було поставлене інше завдання: написати навчальні предмети в порядку їх значущості, але з точки зору учнів. З ` ясувалося, що одні і ті ж педагоги, задіяні в опитуванні, в переважній більшості відобразили інший порядок предметів. Трудове навчання, художня праця, фізкультура, образотворче мистецтво виявилися на першому місці, а інші – на останньому. Одержані дані засвідчили протиріччя, яке існує між реальними потребами дітей у праці і її місцем у навчально-виховному процесі, визначеному традиційною системою освіти.

Важливо з метою усунення суперечності між вузівською підготовкою і шкільною практикою викладання художньої праці розробити педагогічні умови, які були б аналогічними як для студентів, так і для учнів початкових класів.