40

Міністерство освіти і науки України

Національна юридична академія України

імені Ярослава Мудрого

Кафедра Конституційного права України

КУРСОВА РОБОТА

З предмету: Конституційне право України

Тема : Система конституційних прав та свобод людини і громадянина

Виконала: студентка 2-ого курсу,

10 групи,

2 факультета

Єльцова Аліна Ігорівна.

Керівник: к.ю.н. Нестеренко Оксана

В`ячеславівна.

Харків, 2010 рік

Зміст

Стор.

Вступ 3

1. Поняття, зміст та загальна характеристика основних прав і свобод

людини і громадянина 5

2. Класифікація конституційних прав і свобод людини і громадянина 8

2.1. Особисті громадські права та свободи 9

2.2. Політичні права і свободи людини і громадянина 16

2.3. Економічні та соціальні права і свободі 21

3. Конституційно-правовий механізм забезпечення реалізації прав і

свобод людини та громадянина 26

4. Основні тенденції розвитку та конституційно-правового регулювання

прав і свобод людини в Україні на сучасному етапі 33

Висновок 37

Список літератури 38

Вступ

Згідно із статтею 3 Конституції України, людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави [1].

Україна, як повноправний член світової співдруж­ності, визнає і гарантує права й свободи особи, прита­манні цивілізованому суспільству. У Конституції Ук­раїни відображено положення Всесвітньої декларації прав людини, яка була затверджена Генеральною Аса­мблеєю ООН 10 грудня 1948 р., а також Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права лю­дини, Міжнародного пакту про громадянські й полі­тичні права людини, які вступили в силу у 1996 р. До цих документів треба додати і Європейську Конвенції про захист прав та основних свобод людини і громадянина , ратифіковану 17 липня 1997 р. Верховною Ра­дою України [2].

Всі люди визнаються віль­ними, що вони володіють правами й свободами від наро­дження.

Рівність прав і свобод людини й громадянина прого­лошується Конституцією України безпосередньо діючою, ці права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спря­мованість діяльності держави, яка відповідає за свою дія­льність.

Конституційні права і свободи гарантуються державою й не можуть бути скасовані і, при прийнятті нових законів або внесенні до них змін не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Природний характер прав громадянина випливає з того, що носієм суверенітету єдиним джерелом влади в Україні є її багатонаціональний народ. Ця найважливіша основа конституційного ладу України реальну й практичну реалізацію одержує через політичні права кожної людини.

Саме ця взаємодія й забезпечує належне їхнє застосування й реалізацію їх у повсякденному житті.

Держава зобов'язана гарантувати захист прав громадян у випадку їхнє применшення тим або іншім засобом.

Гарантія судового захисту, закріплення цього права в інших законодавчих актах і забезпечує в загальній мері цей захист.

Метою моєї роботи є ознайомлення із Конституцією України, вивчення особливостей системи конституційних прав та свобод людини та громадянина в Україні.

1. Поняття, зміст та загальна характеристика основних прав і свобод людини і громадянина

Конституційні права і свободи — це встановлені Українською державою, закріплені в її Конституції та інших законах певні можливості, які дозволяють кожно­му громадянину обирати вид своєї поведінки, користуватися економічними і соціально-політичними свободами та соціальними благами як в особистих, так і в суспіль­них інтересах.

Права й свободи людини і громадянина, закріплені у чинній Конституції України, не є вичерпними. Це озна­чає, що в майбутньому система прав і свобод може бути розширена та вдосконалена. Конституційні права і сво­боди гарантуються й не можуть бути скасовані.

Конституційні права й свободи громадян, як особли­вий інститут, мають властивості і риси, які виділяють їх із загальної системи прав й зумовлюють їх вирішальну роль у визначенні соціального та правового становища особи в суспільстві й державі. Вони відрізняються від ін­ших прав як за змістом, так і за формою закріплення. Ці права й свободи стають конституційними лише після того, як будуть закріплені в конституції.

Вони є основними тому, що за їх допомогою регу­люються найбільш життєво важливі відносини і зв'язки громадянина з державою, які безпосередньо впливають на формування його правового статусу, існують і приро­дно, і в галузі виробництва, розподілу й обміну виробле­них благ у сфері управління суспільством і державою, у сфері особистого життя та здійснення індивідуальної свободи.

Зміст і межі конституційних прав та свобод визнача­ються Конституцією України не однаково. В деяких ви­падках зміст розкривається шляхом прямої фіксації у відповідній нормі певних повноважень громадян.

Так, стаття 43 Конституції, проголошуючи право громадян на працю, встановлює такі конкретні повноваження: право на вільний вибір праці, на належні, безпечні й здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Використання примусової праці, а також праця жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здо­ров'я роботах забороняється.

В інших випадках конституційні права і свободи роз­криваються через гарантії, встановлені Конституцією щодо цього конкретного права або свободи.

Наприклад, у статті 45 Конституції визначені гарантії права на відпочи­нок. Зокрема, сказано, що це право забезпечується на­данням днів щотижневого відпочинку, а також оплачува­ної щорічної відпустки, встановленням скороченого ро­бочого дня щодо окремих професій і виробництв, скоро­ченої тривалості роботи у нічний час.

У деяких випадках Конституція України не встанов­лює конкретних повноважень того або іншого права, а обмежується визначенням об'єктів, цілей та інших додат­кових критеріїв, через які й розкривається зміст і межі окремих конституційних прав.

Так, стаття 41 Конституції, визначаючи зміст права власності громадян, обмежується вказівкою на те, що ніхто не може бути протиправно по­збавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Виконання зазначених вимог (обов'язків) створює режим конституційної законності, в умовах якого будь-яка конституційна норма про основне право, свободу або обов'язок діє реально і безпосередньо. Права й свободи людини і громадянина захищаються судом.

Під правами людини розуміють певні її можливості, відокремлену її свободу; деякі основні її потреби чи ін­тереси; її вимоги про надання певних благ, адресовані суспільству, державі, законодавству; певний вид (форма існування, спосіб прояву) матеріалів [3, с. 197].

Поділ прав та обов'язків на права й обов'язки люди­ни і права та обов'язки громадянина пов'язаний з тим, що для сучасного суспільного ладу характерним є дуалізм громадянського і політичного суспільства. Як член гро­мадянського суспільства людина рівноправна з усіма ін­шими, а як член політичного суспільства вона рівнопра­вна лише з тими, хто, як і вона, належить до даної дер­жави.

Отже, під конституційно-правовим статусом особи розуміють загальні, основоположні начала, за допомогою яких у Конституції визначаються основні права, свободи і обов'язки людини й громадянина, а також гарантії їх здійснення, тобто можливість мати, володіти, користува­тися і розпоряджатися економічними, політичними, куль­турними та іншими соціальними цінностями, благами; користуватися свободою дій і поведінки в межах консти­туції та інших законів.

Конституційний статус громадянина — поняття, яке відображає тільки те, що властиве усім і кожному члену суспільства, і залишає за своїми рамками все приватне, індивідуальне, яке стосується конкретних осіб або груп осіб. Тому в конституційний статус громадянина входять лише загальні для всіх суб'єктивні права й обов'язки, які постійно у суб'єктів виникають і припиняються залежно від виконання ними тих чи інших професійних функцій, громадського становища, характеру правовідносин, в які вони вступають, інших обставин.

Конституційний статус громадянина — єдиний, непо­дільний і однаковий для всіх.

Свобода людини і громадянина як конституційно-правова категорія — це спроможність людини діяти від­повідно до своїх інтересів і мети; це можливість власно­го, незалежного вибору того чи іншого рішення.

Тому громадянські свободи тлумачаться як встановлена і га­рантована законом сфера автономії громадянина по від­ношенню до держави, державної влади й інших грома­дян.