Висновки

Споконвіку на Україні свята супроводжували численні традиції, звичаї, обряди, вірування тощо. За допомогою поетичного слова і магічного акту, святковою урочистою обстановкою люди прагнули створити в ці дні вимріяний образ достатку, щастя, злагоди і спокою в своїй оселі. Також часто озвучувались господарські замовляння, пов’язані із надією на хороший урожай і здоров’я та плодовитість худоби.

У багатоманітній весняній обрядовості українського народу яскраво виступають нашарування різних історичних епох – аграрні і скотарські язичницькі культи і, побудовані на їх основі, частково видозмінені в дусі монотеїстичної релігії, культи християнські, своєрідні місцеві традиції і звичаї, а також традиції, запозичені в сусідніх етносів. Більшість її елементів мала виразний аграрний зміст. Використовуючи господарську магію й обрядові дійства, селянин прагнув закріпити та передати землеробські традиції, нагромаджені протягом століть знання і практичний досвід своїм дітям, внукам, щоб забезпечити постійний зв’язок між поколіннями.

Дослідження драматично-ритуалізованих дійств весняного циклу опиралося на виокремленні трьох основних і найбільш вагомих етапів весняної обрядовості, а саме: закликання і замовляння весни, Великдень і свято Юрія.

Одним з найцікавіших звичаїв стародавніх слов’ян є закликання весни.

Перша згадка про весну відбувалася на свято Стрітення, коли люди намагалися передбачити за погодою, хто переміг у сутичці між Зимою і Літом.

Суто закликання весни можна напряму пов’язати із ритуалізованими зустрічами птахів, що відбувалося на свято Обретіння, Євдокії і Сорока Святих.

Усі дійства, що відбувалися під час цих свят, ставали суто ритуалізованими, проте їхнє виконання набувало повторювального характеру, оскільки були спрямовані на прикликання тепла і замовляння на майбутній урожай. Також підмітимо, що певний вид птахів зустрічали інші виконавці, наприклад, гусей – діти; лелек, ремезів – найчастіше дівчата з метою ворожінь. Також обов’язковими елементами самого виконання дійств були своєрідні замовляння, приказки, пісні тощо. Важливим елементом були також своєрідні жертвоприношення весні, що вбачається зокрема у випіканні «жайворонків».

Інше свято весни – це Теплого Олекси. Саме цей день вважався межею, коли тепло мало остаточно перебороти холод. Це – знакове свято пасічників, коли вони мають виносити свої вулики.

Тут ми знову ж таки простежуємо ритуалізовані обрядодії, які вимагають певної послідовності виконання дій і проголошення замовлянь.

Уже насправді забави розпочиналися на свято Благовіщення. Саме у цей день починаються постійні молодіжні і дитячі весняні ігри. Тоді дівчата виводять по обіді коло церкви пер­ший весняний хоровід – «Кривий танець».

Цей хоровод вбирає в себе риси драматизації, оскільки часто обирається окрема особа на роль Весни. Також самі танці і пісні – це вже елементи театралізованого дійства. Вони чітко сформовані і мають свій порядок виконання.

Уже масові гуляння починалися зазвичай на Великдень. Поряд із обов’язковим відвідуванням церкви, різними сакральними обрядами існували також на Великдень і різноманітні ігри та забави.

Звичайно грали у крашанки чи писан­ки. Грає не тільки молодь, але й дорослі, жонаті чоловіки.

Найчастіше грали в «навбитки», в «котка» та в «кидка». Можна помітити, що всі ці ігри мають за мету виграти якомога більше крашанок. Можна сказати, що і ці ігри мають елементи ритуалізації, оскільки центральну роль у них відіграють крашанки, які є суто ритуальними.

Також дівчата водили веснянки або гагілки, наприклад, «Костурб», «Жучок», «Шум» тощо. У хлопців – це ігри у «Козаків», «Довга береза», «У великоднього дзвона». Усі ці дійства ми легко можемо назвати драматизованими, оскільки у них присутні одні з основних елементів драматизації – розподіл ролей і своєрідне виконання. До того ж, досить часто те, про що співали, інсценізували, а це вже – суто драматично-театралізоване дійство. Ритуалізація полягає в тому, що виконання цих забав має на меті показати безперервність відродження природи, воскресіння її із приходом весни.

У день Святого Юрія відбуваються традиційні ритуалізовано-драматичні обрядодії господарського характеру, серед яких можна виділити три основні: «збирання роси», обхід полів і вигін худоби.

Говорячи про перші дві обрядодії, слід зазначити, що вони не зовсім володіють елементами драматизації. Скоріше ритуалізація у них є більш важливою, оскільки стосувалися дійства найважливішого, що було у житті селян-землеробів – майбутнього урожаю. А уже у третьому обряді частіше можна зустріти елементи драматизації, такі як прикрашання, виконання.

У загальному можна сказати, що українці не могли обходитися без драматизації. Ми можемо поспостерігати, що навіть у найбільш ритуалізовані і сакральні дійства всеодно потрапляли хоч невеличкі, але елементи театралізації.