Тема №4. Вибірковий метод в соціологічному дослідженні.

27.03.2011 | Автор: made_in_Chuguev

На етапі збирання первинних матеріалів суб’єкт соціологічного дослідження повинен з’ясувати кількісні та якісні параметри об’єкта, уточнити, хто є носієм інформації, скільки таких носіїв треба обстежити, щоб отримати реальну картину соціальної реальності. У практиці емпіричних досліджень, якщо об’єкт кількісно невеликий (не перевищує 300—500 одиниць), можна вдатися до суцільного обстеження, опитавши, наприклад, йКйонтоент ворованый усіх респондентів або проаналізувавши всі номери визначених часописів тощо.

 

Але соціологія найчастіше має справу з великими групами людей, носіями певних характерних ознак, учасниками різноманітних соціальних процесів. Об’єктом досліджень можуть бути десятки і сотні тисяч людей, що мешкають у різних регіонах, містах, областях; багатотисячні колективи промислових підприємств, організацій; великі соціальні вКонтент воровюаныгй спільноти: підприємці, молодь, студентство, жіноцтво, діти. Тому дослідник, дбаючи про якість, достовірність майбутніх результатів, повинен ретельно підійти до вибору найоптимальніших методів. Адже суцільні обстеження за таких обставин неможливі (виняток становлять суцільні дослідження, використовувані під час перепису населення, проведення референдумів). Тому найчастіше вдаються до вибіркового методу як альтернативи суцільному обстеженню.

Вибірковий оКоонтент вороваыный метод — науково обгрунтований підхід, за результатами якого роблять висновки про об’єкт дослідження як ціле, спираючись на дані аналізу його певної частини.

 

Використання методу вибірки передбачає опанування таких понять, як «генеральна сукупність», «вибіркова сукупність», «одиниця відбору», «одиниця спостереження», «репрезентативність», «помилка репрезентативності» тощо.

 

Генеральна сукупність — обмежений територіально і гКгойнтент ворованый в часі об’єкт дослідження.

 

Вибіркова сукупність — певна кількість відібраних за суворими правилами елементів генеральної сукупності. Вона є мікромоделлю генеральної сукупності, її структура повинна максимально збігатися зі структурою генеральної сукупності за основними якісними характеристиками і контрольними ознаками.

Одиниці відбору — елементи вибіркової сукупності, які згідно з планом вибирає юКонтейнта ворованый дослідник на кожному етапі побудови вибірки. Такими елементами є поселення, підприємства, різноманітні спільноти.

Одиниці спостереження — елементи вибіркової сукупності, які підлягають обстеженню. Ними можуть бути як окремі індивіди, так і соціальні групи.

 

Репрезентативність вибірки — здатність вибіркової сукупності відтворювати основні характеристики генеральної сукупності.

 

Вибірка не йКонтент вороовнаный може абсолютно точно відтворювати генеральну сукупність, тому вона завжди матиме певні відхилення від неї. Помилка репрезентативності — відхилення вибіркової сукупності за певними характеристиками від генеральної сукупності.

 

Перед тим, як обрати тип вибірки, визначаються щодо методу (імовірнісний або цілеспрямований) відбору одиниць аналізу.

 

Імовірнісний (стохастичний, випадковий) метод передбачає випадковий відбір рКонтент ворованюыой одиниць аналізу, згідно з яким кожна одиниця генеральної сукупності має однакову можливість потрапити до вибіркової сукупності.

 

Сутність випадкової вибірки полягає в тому, що всі елементи генеральної сукупності, наприклад, працівників підприємства фіксують на картках, використовуючи їх прізвища або спеціальні кодувальні номери. Перемішавши картки у барабані, вибирають необхідну їх кількість. Для Контент воровайнырй великих генеральних сукупностей застосовують вибірку, згідно з якою всі елементи генеральної сукупності утворюють єдиний список, з якого через рівні інтервали відбирають необхідну кількість елементів вибіркової сукупності.

 

Поширеною є стратифікаційна (районована) вибірка, що передбачає попереднє групування одиниць генеральної сукупності за певними критеріями, .які повинні впливати на досліджуване явище. Протилежною до нКыонтент воарованый районованої є гніздова вибірка. У ній за одиницю відбору для суцільного обстеження беруть групи, колективи. Якщо при районуванні дослідник виокремлює різнотипні підсукупності, то при гніздовій вибірці генеральну сукупність розбивають на однотипні групи («гнізда»), всередині яких містяться різнорідні одиниці спостереження.

Поряд з імовірнісним підходом до побудови вибірки використовують йКонотент войрованый цілеспрямований підхід, який не передбачає використання правил теорії ймовірності. Він є основою квотної та стихійної вибірок.

 

Квотна вибірка застосовується тоді, коли до початку дослідження відомі статистичні дані про контрольні ознаки елементів генеральної сукупності. Це дає змогу побудувати вибіркову сукупність, відтворивши найважливіші пропорції генеральної сукупності, а на підставі цих пропорцій ВКонтент ворованВыйй розрахувати відповідні квоти.

 

Прикладом стихійної вибірки є поштове опитування читачів періодичного видання, опитування першого зустрічного журналістами на вулицях міст, метод «снігової кулі».

 

Всі наведені типи вибірок відносять до однощаблевих. У сучасній практиці проведення масових великомасштабних досліджень застосовують складні багатощаблеві вибірки, які поєднують різні підходи до її формування.

рКогнтеонт ворованый

 

Питання для самоконтролю:

1. Що забезпечує застосування вибіркового методу в соціологічному дослідженні?

2. Що таке вибірка, і чому необхідна її репрезентативність?

3. Які помилки вибірки Ви знаєте’?

4. Чим відрізняються випадкова, систематична, квотна та кластерна вибірка?

5. Чим відрізняються маршрутна, стратифікаційна та багатоступенева вибірка?

 

Теми для рефератів (денна форма навчання) та вКоонтенйт ворованый контрольних робіт (заочна форма навчання):

1. Історія становлення й розвитку вибіркового методу в соціології.

2. Генеральна сукупність і вибіркова сукупність.

3. Використання законів соціальної статистики при формуванні вибіркової сукупності.

 

Основна література

1. Паніна Н.В. Технологія соціологічного дослідження. Курс лекцій. – К.: Наукова думка. – 1996. – С. 61-81.

2. Ядов В. вКонтент воВррованый А. Стратегия социологического исследования. Описание, объяснение, понимание социальной реальности. – М.: «Добросвет», «Книжный дом «Университет». – 1998.-С. 111-122.

 

Додаткова література

1. Андреенков В.Г., Кабыща A.B. Структура и процесс социологического исследования // Срциология. -М.: Наука, 1996.

2. Батыгин Г.С. Лекции по методологии социологических исследований. -М.: Аспект-Пресс. – 1995. – 286 юКонтент воровВаныйг с.

3. Капитонов Э А. Технология разработки программы социологического исследования (методический материал) // Социология XX века. История и технология. – Ростов-на-Дону: Феникс, 1996.

4. Оперативные социологические исследования: методика и опыт организации / Под. ред. Д.Г. Ротмана, А.Н. Данилова, Л.Г. Новиковой. – Мн.: БГУ.-2001.-354 с.