2. Архаїчні мотиви у кінофільмі

З появою людини на землі існує боротьба між двома явищами – природою та культурою, причому культура постійно підпорядковує природу. Заборон стає все більше, природного фактору все менше. Людство збирається у мегаполіси, де природне середовище існування замінюється штучністю, стає максимально технізованим, що, на думку більшості, робить життя набагато простішим. В даному контексті варто згадати працю Фрейда «Невдоволення культурою». Як вважає засновник психоаналізу, більшу частину провини за наші нещастя несе наша так звана культура; ми були б незрівнянно щасливіші, якби ми від неї відмовилися та повернулися до первісності. За словами Фрейда, був породжений механізм неврозів, які загрожують підірвати те невелике щастя, яким володіє людина культури [25]. Проводячи паралель між фільмом та зазначеною роботою Фрейда, стає цілком зрозуміло, чому головний герой страждає від роздвоєння особистості: перебуваючи в умовах розвитку сучасної культури та живучи у загазованому мегаполісі, він, сам того не помічаючи, перетворюється у зомбовану істоту, продукт цивілізації, він нервується, бо не може винести усієї маси обмежень, які покладаються на нього суспільством в ім’я своїх культурних ідеалів.

У стрічці можна простежити певні архаїчні мотиви, які знаходять своє вираження у словах Тайлера Дердена: «У світі, який мені бачиться, ти полюєш на лосів в просочених вологою лісах, що оточують руїни Рокфеллер-центру. На тобі одяг зі шкір – один до кінця життя. Ти піднімаєшся на верхівку хмарочоса Вілліс-тауер – і бачиш звідти крихітні фігурки людей, які молотять зерно і розкладають вузькі смужки м’яса на занедбаній швидкісній автомагістралі...». Після цих слів Тайлер зникає з життя головного героя, щоб здійснити свій план – знищення найбільших фінансових корпорацій Америки. За його переконаннями, це покладе кінець фінансовій історії, поверне суспільство до економічної рівноваги – до первісності. Цікавими є думки режисера Девіда Фінчера стосовно архаїчності та сучасності: «Ми створені бути мисливцями, а живемо в світі шопінгу. Нікого вбивати, немає з чим боротися, нема чого долати і досліджувати[26]». Тобто устрій первісного суспільства передбачав виживання як таке, коли сильний вбиває слабшого, коли останнє слово завжди залишалось не за вівцями, а за вовками. Тому Тайлер пропонує своїм адептам повернутися на декілька тисяч років тому – у часи, коли соціумом правили не певні закони, а природній відбір та боротьба за існування.

У сучасному суспільстві ми спостерігаємо те, як людина переймається речами, які не є для неї корисними. Тут варто згадати слова Тайлера, адресовані головному герою: «Люди – раби своїх речей», а також: «Речі, якими ти володієш, в кінці кінців починають володіти тобою». Фрейд наголошує, що цим наші критерії культурності не вичерпуються. Всяка нечистоплотність здається нам несумісною з культурою. Те саме стосується і порядку, якого вимагає культура, проте недбалість, безлад в повсякденній роботі такі, що можна їх вважати природною схильністю людини [25]. І тут знову постає образ Тайлера. Згадаймо умови, в яких він живе: старий невідремонтований будинок; дах, з якого капає дощова вода; обдерті стіни; кран, з якого тече брудна вода і т. і. Тайлер розумів, що сучасний комфорт не має ніякого значення. Він був байдужий до благ цивілізації і це допомагало йому почуватися вільним. Він, можна сказати, знущається таким чином над накопичувальними пристрастями, над світом речей. Крім того, він заснував власну армію, що допомагала йому нищити суспільне майно шляхом підривання магазинів, кафе, нищення білбордів, підпалу квартир і т.д. Таким чином, Тайлер намагається донести до суспільства, що сенс життя не в жадобі наживи і безглуздому споживанні. Він розуміє, що мирні методи тут не допоможуть, потрібна шокова терапія, тому і вдається до анархії та тероризму. Учасники його проекту «Розгром» кидаються з однієї крайності в іншу, щоб обгрунтувати свою позицію, засновану на тому, що шлях до свободи завжди лежить через руйнування себе і суспільства.

З. Фрейд зазначає, що члени суспільства, громади обмежують себе у своїх можливостях задоволення потягів, тоді як окремий індивід не визнає будь – яких обмежень[25]. Тайлер це усвідомлював, і, можливо, саме тому він ні з ким не спілкувався до зустрічі з героєм, жив сам у районі міста, де практично ніхто не мешкав, ні до кого не прив’язувався, був самостійним та самодостатнім.

Тайлер говорить, що лише втративши все, людина здобуває свободу. Як пише З. Фрейд, прагнення до свободи направлене проти певних форм та домагань культури або до культури взагалі[25]. В нашому випадку Тайлер бунтує не проти культури як такої, а проти сучасної американської культури. Він відстоює індивідуальну свободу проти волі мас, свободу від обмежень і правил сучасного світу, він є відчуженим від пануючої системи цінностей, пропонує певний сепаратизм.

Сучасна культура переповнена гаслами про самовдосконалення, невпинного росту, причому це самовдосконалення стосується абсолютно усіх сфер буття людини: вдосконалення тіла, прагнення зробити кращим матеріальне становище через будування кар’єри, бажання отримати владу, піднявши таким чином свій соціальний статус. Проте філософія Тайлера Дердена суперечить цим переконанням. Він вважає, що самовдосконалення – це онанізм, і єдине, заради чого треба жити – це самознищення. Тобто у поглядах Тайлера ми можемо простежити потім думок того ж Фрейда, який переконаний, що людині притаманний потяг до смерті, повернення до неорганічного стану. У психоаналізі Ж. Лакана двійник (в нашому випадку Тайлер Дерден) визначається як провісник потягу до смерті. Суб’єкт (персонаж Е. Нортона) приписує двійникові здатність споживати «вкрадену» у нього насолоду. Двійник здійснює вчинки, які не наважується здійснити суб’єкт. Він реалізує ті бажання, які суб’єкт витісняє зі свідомості [27].

На нашу думку, ще одним мотивом повернення до архаїки у фільмі є епізод, де армія Дердена говорить про те, що учасник проекту не має імені: тільки загинувши, він отримує ім’я. Тобто, ми бачимо те, як чоловіки, об’єднавшись, повністю втрачають свою індивідуальність і самостійність, заворожені втіленням в життя ідей Тайлера, і це дає нам підстави говорити про повернення армії Тайлера до общинного колективізму, до архаїчності, коли індивід не виділяв себе з групи, а сліпо йшов за ватажком і виконував його накази.

Отож, ми бачимо, що у стрічці не останнє місце займають мотиви повернення суспільства до архаїчності, у часи, коли людина не була обмежена рамками сучасного світу. Звичайно, і у первісності були заборони, проте вони мали дещо інший характер. Ворожість до культури, а точніше до її сучасних форм яскраво простежується у репліках одного з головних героїв і відображає настрої тієї частини суспільства, котрі бунтують проти штучності та пафосу сучасної культури.