Розділ іі. Феномен «чужого» в американській культурі на прикладі фільму «Бійцівський клуб» д. Фінчера

2.1. Дескриптивний рівень історії

«Бійцівський клуб» – культовий американский кінофільм 1999 року режисера Девіда Фінчера. Фільм був знятий за мотивами однойменного роману сучасного американського письменника Чака Паланіка. Стрічка оцінюється як одне з найрезонансніших кіноподій кінця 1990-х, є яскравий культурним феноменом. У фільмі не сказано, де саме відбувається дія. У романі Чака Паланіка всі події відбуваються в місті Вілмінгтоні (штат Делавер), де розташовуються головні офіси більшості компаній, що займаються випуском кредитних карт. У фільмі назва міста не називається: мається на увазі, що це міг би бути будь-який американський мегаполіс.

Головний герой – молодий чоловік, ім’я якого нам невідомо (Девід Фінчер спеціально не дає герою імені, оскільки останній втілює збірний образ офісного клерка), який незадоволений своїм життям. Він працює в офісі автомобілебудівної корпорації, має хороший матеріальний достаток і постійно обставляє свою квартиру дорогими меблями. Головний герой задається питанням: «Який сервіз найкраще виразить мене як особистість?». Ми можемо стверджувати, що герой переживає кризу ідентичності та страждає сильною прив’язаністю до матеріальних речей. Крім того, герой мучиться від безсоння, часто-густо не може розрізнити сон і реальність. Лікар радить йому відвідати збори смертельно хворих, щоб побачити, що таке справжнє страждання. Зіткнення героя з цими людьми допомагає йому на деякий час позбутися від нудьги і відновити життєвий тонус.

Одного разу герой зустрічає в літаку так званого Тайлера Дердена – виробника і продавця мила. Потрапивши додому, герой виявляє, що його квартира повністю зруйнована в результаті вибуху. Він телефонує Тайлеру і намагається знайти підтримку в його особі. Тайлер йому допомагає, після чого просить з усіх сил його вдарити. Герой не розуміє, що відбувається, проте все ж таки дає згоду, і вони починають колотити одне одного. Герої знаходять однодумців і таким чином в підвалі бару виникає бійцівський клуб.

На чолі Тайлера бійцівський клуб поступово перетворюється в проект «Розгром», який набуває все більш руйнівного характеру, вдаючись до актів вандалізму. Бурхливий розвиток проекту та його насилля лякають головного героя, тому він поступово відходить від його діяльності.

Раптом Тайлер зникає з життя головного героя, і останній знаходить бійцівські клуби у всіх великих містах країни. Крім того, їх члени приймають його за Тайлера. Пізніше герой розуміє, що Тайлер – це він сам, точніше, інша сторона його особистості, його альтер-его .

Герой з’ясовує, що Тайлер задумав руйнування найбільших фінансових корпорацій. Оповідач розуміє, що, незважаючи на роздвоєння особистості, у нього з Тайлером одне тіло. Тому він запускає пістолет собі в рот і стріляє, вбиваючи своє друге «Я». Таким чином, герой отримує єдність особистості.

 «Бійцівський клуб» отримав різні інтерпретації. Автор роману Чак Паланік розуміє цей проект як пам’ятник кінця століття, коли епідемія ВІЛ набула неймовірного поширення по всьому світу: «Покоління Бійцівського клубу – перше, для якого секс і смерть стали синонімами [18]».

Як зазначає російський соціолог і політолог О. Тарасов, Фінчера звинувачували в пропаганді тероризму, в антиамериканізмі, в замаху на американську мрію, в зловживанні сценами насильства і навіть у створенні кіноінструкціі з виробництва вибухових речовин [19].

У психоаналітичної теорії Тайлер Дерден розуміється як візуальна проекція головного героя, відображення несвідомого – Воно. За словами одного психіатра «Бійцівський клуб» є конспектом трактату З. Фрейда «Невдоволення культурою».

Соціолог Роберт фон Десановскі вбачає у філософії Тайлера Дердена зародок фашистської ідеології [20]. Ідеї максималізму, гіпермаскулінності, заохочення насильства і беззаперечне підпорядкування наказам – найважливіші складові фашизму. Епізод, в якому герої «Бійцівського клубу» крадуть людський жир, щоб зробити з нього мило, дав привід не лише Десановскі, я й багатьом критикам звинуватити письменника Чака Паланіка в тому, що він висміює Голокост. Проте автор роману зазначає: «Я ніколи не проводив між ними зв’язки. Але багато інших людей виразно вхопилися за це [21]».

Валерій Кічін – російский кінокритик і журналіст, трактує стрічку таким чином: « ... фільм майже виправдовує розгул насильства, над ним ширяє тінь Ніцше, і невипадково його офіційно вітали екстремістські організації. Жорстокі епізоди фізичних розправ, але ще більш жорстока правда, виплюнута в обличчя самовдоволеного часу. Фільм різко позначає вектори розвитку суспільства, і в ньому немає оптимізму [22]». Ще один російський кінокритик – Л. Маслова зазначає: «Фінчер корчить козячу морду буржуазному суспільству споживання[23]».

Тобто як ми бачимо, фільм є настільки суперечливим і багатогранним, що трактувати його однозначно просто неможливо. У стрічці порушено безліч важливих для соціуму питань, розуміння суті яких також не є простим. Проте як би там не було, перед нами постає яскравий культурний феномен з низкою актуальних проблем.