09 Вересня 2011 року

Повторне оприлюднення неможливе. Можливе повторне опублікування.

Переклад твору. Для перекладу потребується дозвіл автора. Перекладач отримує право на створений ним твір, але лише за умови здійснення перекладу з дотриманням вказаної вимоги (про отримання дозволу).

Неофіційний переклад нормативних актів інших країн охороняється як об’єкт авторського права. Для офіційного перекладу дозволу не треба, нічого не виникає.

Переробка, аранжування.

Охорона на збірник (в цілому) надається упоряднику за умови дотримання вимоги про отримання дозволу від авторів окремих частин.

Автори частин збірників зберігають за собою право на використання окремо тих частин, якщо інше не визначено відповідною угодою.

Розповсюдження шляхом першого продажу, шляхом здавання у майновий найм або прокат (відмінності подивитися в ЦК). Що стосується першого продажу: якщо примірник твору було правомірно введено в цивільній обіг, подальший перепродаж дозволяється без згоди автора та інших осіб.

Вичерпання авторського прав, суміжних прав

Існує три основні концепції такого вичерпання. При цьому в авторському праві та в праві промислової власності концепції різні.

1. Національне вичерпання. В авторському: якщо перший продаж здійснено поза межами України, вона для України не рахується (перепродаж, ба навіть ввезення без дозволу є порушенням), якщо в Україні – подальші продажу не потребують дозволів.

2. Регіональне вичерпання. Так само, як в попередньому випадку, тільки під «Україною» мається на увазі будь-яка країна відповідного співтовариства (напр., ЄС).

3. Міжнародна концепція. Де здійснено перший продаж, не має значення. Має значення тільки факт першого продажу.

В Україні в авторському праві використовується національна концепція.

Подання творів (п. 9 ст. 15 закону про авторське право) – стосується інтернету.

Імпорт примірників. Якщо перший продаж відбувся поза Україною, на ввезення потрібно отримати дозвіл суб’єкта авторського права.

Ціна договору, бажано, має бути не нижчою, ніж ставки використання, передбачені постановою КМУ.

СПЕЦИФІЧНІ ПРАВА

Право доступу до твору образотворчого мистецтва. При відчуженні носія, автор твору має право вимагати вільного доступу до оригіналу. Доставки йому цього оригіналу він права вимагати не має.

Право авторів творів архітектури, садово-паркового мистецтва, містобудування на участь в реалізації відповідних проектів (фактично, втілення цих творів у життя).

Забороняється руйнування об’єкта, в якому втілено оригінал твору образотворчого мистецтва, без попереднього пропонування викупу автору. Якщо збереження фізично неможливе – автору має надаватися можливість зафіксувати об’єкт на матеріальному носієві до його знищення – стаття 12 закону.

Право слідування. Стаття 27 закону. Автор твору образотворчого мистецтва (чи його спадкоємці) мають право на одержання 5% від суми кожного наступного перепродажу об’єкта, в якому зафіксовано твір. Це творе невідчужуване. Перераховується безпосередньо, або через організацію колективного управління, якщо автор уклав з нею договір на управління.

В Європі є окрема директива, присвячена цьому питанню.

СТРОКИ ЧИННОСТІ АВТОРСЬКОГО ПРАВА

Стаття 28 закону.

Особисті немайнові – безстроково.

Особисті немайнові права не переходять у спадщину, за загальним правило. Однак, спадкоємці наділяються правомочністю захищати ті особисті немайнові права автора.

Майнові права – тривалість життя автора та 70 років після його смерті (загальне правило).

Винятки:

А) для анонімних чи псевдонімних творів – 70 років після опублікування твору. Тільки якщо автора неможливо ідентифікувати;

Б) у разі розкриття псевдо не пізніше як через 70 років після оприлюднення – застосовується загальний порядок;

В) у разі, коли мова йде про твір, створений у співавторстві – життя авторів і 70 років після смерті останнього з них; щодо складової твору, коли така може бути виділена –

Г) для твору, що оприлюднюється частинами (напр., томи енциклопедії), якщо відсутні згадані винятки – рахується окремо для окремої частини;

Д) для реабілітованих – 70річний строк йде не раніше реабілітації;

Е) якщо твір опубліковано після смерті – протягом 25 років особі, яка опублікувала, надається авторська охорона.

ВІЛЬНЕ ВИКОРИСТАННЯ

І. Вичерпання права – статті 21, 25.

Вільне використання може здійснюватися як з, так і без виплати винагороди.

Без згоди автора і без виплати винагороди, із зазначенням автора:

• Цитування;

• Використання літературних, художніх творів в обсязі, виправданому поставленою метою (навчальна), як ілюстрація у цілях навчального характеру;

• Відтворення у пресі, публічне виконання, сповіщення попередньо опублікованих, творів з релігійних, політичних, економічних, соціальних питань у випадках, коли прямо немає вказівки на заборону використання;

• Відтворення для висвітлення поточних подій в обсязі, виправданому метою (для новин);

• Відтворення в каталогах для відвідувачів галерей тощо, при цьому використання каталогів має бути без комерційної мети;

• Відтворення творів для судового та адміністративного провадження в обсязі, виправданому метою;

• Публічне виконання музичних творів під час офіційних церемоній, релігійних, похоронних заходів;

• Друкування творів шрифтом Брайля для сліпих, без будь-яких обмежень;

• Відтворення з інформаційною метою у пресі виголошених промов для висвітлення подій.

Перелік випадків вичерпного використання вичерпний. Перелік способів не вичерпний.

Крім цих – статті 22 (бібліотеки. Ретрографічне відтворення – визначення в ст. 1, суть ксерокопіювання; скасування чи перетворення в електронний файл таким не є), 25.

Бібліотека/архів вправі відтворювати примірники, які ризикують бути втраченими; вже втрачені; вільне відтворення для навчання, без систематичного характеру.

------------------------------ закон ---------------------------------

авторське право не охороняє ідеї, закладені у творах!

Відтворення творів в особистих цілях і для кола сім’ї (найближчі родичі, товариші тощо – визначають суди, законодавчо не встановлено) без дозволу і виплати, крім творів архітектури.

Щодо комп’ютерних програм: дозволяється, при наявності дозволу на використання, створення резервної копії; коли строк ліцензії збігає, оригінал має бути знищено (видалено) разом із резервною копією.

Вільне використання з виплатою винагороди

Це – фонограми та відеограми (фільми) в сімейному колі. Виплата покладається на виробників апаратури й обладнання, в т.ч. носіїв творів, які здійснюють виробництво тих фонограм та відеограм. Таке собі ПДВ.

СУМІЖНІ ПРАВА

Об’єкти:

1. Виконання: літературних, музичних, драматичних, хореографічних, фольклорних та інших творів. Позування моделлю не є виконанням. Виконавець – лише той, хто виконує твір. Права позувальника захищається книгою ІІ ЦК (право на контроль

2. Фонограми (фіксація будь-яких звуків, чи твору, чи будь-яких інших звуків) та відеограми (є таке у Франції. Наше, все-одно, унікальне. У Франції метою була охорона прав продюсерів). Відеограма – не аудіовізуальний твір. Це – відеозапис на матеріальному носії виконання чи будь-яких рухомих зображень, крім зображень, що входить до відео візуального твору. Відеограма – об’єкт суто-технічних, там немає творчості, це просто відео фіксація. Так, фіксація концерту на камеру – відеограма. Відеограма може бути як із звуком, так і без звуку.

3. Програми й передачі організації мовлення. Відпочатково, коли укладалася Римська конвенція, задум стосувався протидії перехопленню ефіру (того всього, що послідовно транслювалося в ефір). За спеціальними законами передачі та програми – різні поняття; тут в законі – практично синоніми.

Права набуваються за фактом створення. Реєстрація не передбачена взагалі, навіть в добровільному порядку.

Суб’єкти:

1. Первинні по виконанню – виконавці.

2. Всі інші – вторинні.

3. Фонограма/відеограма: виробник, як фізична, так і юридична особа, яка здійснила запис.

4. Організації мовлення: юридична особа. Телерадіоорганізація – визначення в законі про телебачення.

Презумпція суміжних прав: як і в авторському праві.

ЗНАКИ ОХОРОНИ

Не обов’язкові, але якраз використовуються для презумпції авторства, виконання.

В авторському – літера с, обведена колом, дефіс, ім’я особа, рік першої публікації.

В суміжних – літера р, далі так само, як в авторському.

ЗМІСТ ТА СФЕРА ДІЇ

Сфера дії – стаття 3 (однаково для авторського та суміжного прав)

Зміст прав суміжних прав

Так само особисті немайнові та майнові. В ЦК про особисті немайнові суміжних немає. Вони суть (до прав виробників організацій мовлення використовується термін «право на ім’я»):

• Вимагати визнання авторства;

• Вимагати повідомлення авторства;

• Вимагати належному відтворенню запису, протидіяти перекручуванню.

Виробники грам:

• Зазначати себе на примірниках.

Організація мовлення:

• Вимагати оголошення свого імені у зв’язку із записом, сповіщенням тощо.

Майнові права прописані щодо кожного суб’єкта окремо.

Перелік тих прав не поширюється на осіб, які виконують твір, який записується як аудіовізуальний твір, презюмується, що всі їх майнові права передано суб’єкту права на фонограму, відеограму, аудіовізуальний твір.

Виробники фонограм чи відеограм не вправі дозволяти, а точніше забороняти публічне сповіщення. Винагорода за цей вид використання обов’язково має сплачувати (через організацію колективного управління) – для радіо, інтернету.

Обмеження майнових прав (вільне використання) – так само, як і для авторського права, суміжних прав.

Не береться плата для домашнього показу: при експорті; при імпорті для особистих цілей; береться – при перетині товарів через митницю (малася би братися), при виробництві.

СТРОКИ ЧИННОСТІ: закон суперечить ЦК, застосовується, ясна річ, ЦК.