5 вересня 2011 року

Міндрул Анастасія Валентинівна, патентний повірений

Щукіна Катерина Андріївна – читатиме семінари, судовий експерт з питань інтелектуальної власності

Перевірка знань – тести протягом семестра. До цього було два. Також – контрольна робота із задачами, а також складенням заявки на отримання відповід. свідоцтва.

Іспит – усний.

Що стосується літератури – більше користі буде від читання нормативних актів, ніж підручників та коментарів. Якість цього останнього матеріалу – не надто висока.

Що все-таки є з «більш-менш» - академічний курс з інтелектуального права Корелюка (? Гаврилюка)

Справді хороше: Бондаренко С.В. Авторське право і суміжні права: навчальний посібник. Вид-во: інт. Інтелектуальної власності, 2004 рік. (жовта обкладинка)

Конспект лекцій: передача прав на об’єкти інт. Власності. Укладач – Меняйло Л.А. 2004, інт. І. власності.

Патентне право. Конспект лекцій. Кожарська, … . Інт. І. власності, 2003.

Все інше – вельми скептично, дуже багато застаріло.

Щодо російської літератури – в принципів, на рівні, однак написано за російським законодавством, яке, як-не-як, відрізняється від нашого.

Авторське право можна почитати в академічному курсі.

«Основи інтелектуальної власності», видано всесвітньою організацією інтелектуальної власності – перші, вступні темі звідтіля можна почитати.

Тема: ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ (ПІВ)

1. Поняття ІВ.

ІВ – результат інтектуальної творчої діяльності людини та деякі інші об’єкти, прирівняні що цих об’єктів.

На міжнаррівні: ст. 2 міжнар конвенції. Це – права на літературні художні твори, винаходи тощо (перелікове визначення).

В ЦК поняття ІВ як такого немає. Наявне визначення ПІВ.

Об’єкти ІВ розподіляються за видами творчості:

Художня (результати – об’єкти авторського права та суміжних прав)

Технічна (винаходи, корисні моделі, відкриття)

Є ще об’єкти, які не є результатами творчості, але прирівняні до таких:

Торговельні марки

Голографічні позначення

Комерційні найменування

По суті. На відміну від об’єктів права власності, об’єкти ІВ нематеріальні цінності, і предметом охорони щодо них є саме право на них, а не самі вони.

Об’єкт, в якому втілено відповідних об’єкт ІВ – матеріальний, але саме об’єкт ІВ – нематеріальний.

З викладено випливає:

Об’єкт ІВ незалежний від матеріального носія об’єкта ІВ. Відчуження цього останнього не означає переходу права на об’єкт ІВ – і навпаки.

Зрештою, об’єкт ПІВ та об’єкт ІВ видається одним і тим самим.

2. Предмет ПІВ

Це – відносини, що виникають у зв’язку зі створенням, набуттям прав, використання, розпорядженням правами на об’єкти ІВ.

3. Метод – цивільно-правовий.

4. Поняття

ПІВ як навчальна дисципліна

ПІВ як галузь – сукупність норм права …

5. Сутність ПІВ

Має дуалістичну природу та складається з особистих немайнових прав та майнових прав.

Це – загальне правило. В деяких об’єктах особистих немайнових прав може не бути (коли йдеться про об’єкти без творчості)

ОН права:

Право автора вимагати визнання авторства;

Право вимоги захисту від перекручень;

Обирати псевдонім;

Вимагати не згадувати себе як автора тощо.

ОНП невідчужувані та не можуть передаватися за законом чи договором. В ЦК – «крім випадків, прямо передбачених законом». Насправді, таких випадків жодним законом не передбачено.

Майнові права:

1. На використання ОІВ. Не виключне, бо може одночасно належати кільком особам;

2. Виключне право дозволяти використанню. Може належати лише одній особі - правовласнику;

3. Виключне право перешкоджати неправомірному використанню.

Можуть бути різні комбінації. Напр, в географічних зазначеннях всі майнові права невиключні.

6. Класифікація об’єктів ПІВ

1. Об’єкти авторського права і суміжних прав (літературні та художні твори, аудіовізуальні твори тощо; виконання, фонограми, відеограми, передачі/організації мовлення). Об’єднані: права на ці об’єкти виникають без оо’зкової державної реєстрації за фактом створення (суміжні взагалі не підлягають реєстрації); суміжні невіддільні від об’єктів авторського права).

2. Об’єкти патентного права: винаходи (результат діяльності людини в будь-якій сфері технології – двигун, метода лікування. Авторське право, за великим рахунком, захищає унікальну форму; сутність охороняє винахід); корисні моделі (те саме, що винахід (зрівняні); різниця – в проведенні експертизи; у строках охорони); промисловий зразок (результат діяльності людини у галузі художнього конструювання (модель одягу, упаковки, меблів тощо) – площинні або об’ємні).

3. Комерційні позначення: торговельні марки (позначення, за якими товари однієї особи можуть відрізнятися від товарів і послуг інших осіб; комерційні найменування (позначення, за яким одна особа може відрізнятися на ринку від іншої особи. Марка відрізняє товари і послуги, найменування – виробників тих товарів та послуг); географічні зазначення (позначення – словесне чи графічне – що позначає на місце походження продукції, якщо в тому місці реально існують обставини, пов’язані з походженням продукту. Зараз це, в першу чергу, стосується винам).

4. Інститут нетрадиційних позначень: не увійшли до Паризької конвенції. Наукові відкриття (в законодавстві інших країн особливо не виділяється) – встановлення невідомих раніше закономірностей матеріального світу, право – одне визнаватися автором; раціоналізаторська пропозиція – надбання радянських часів («недовинахід»); топографія інтегральної мікросхеми (в ЦК – компонування інтегральної мікросхеми) – суть «малюнок» мікросхеми; комерційна таємниця («ноу-хау») – секретна та захищена інформація, відмінність від винаходу: суть розкривається, строк захисту 20 років, тоді як комерційна таємниця зостається захищеною, поки автор сам іншого не зробить; сорти/породи.

7. Суб’єкти ПІВ

Щодо об’єктів, в яких присутня творчість: первинним суб’єктом завжди є автор, фізична особа. Повна цивільна дієздатність особи як автора – з неповноліття (з 14 років), щодо малолітніх – за згодою батьків.

Всі інші об’єкти тут – похідні, можуть набувати прав на підставі договору або закону.

Інші спеціальні суб’єкти: роботодавець. Якщо окремого договору з працівником немає – загальне правило ЦК: права на об’єкт, створений в процесі виконання трудових функцій, належать спільно. За старішими положеннями (які не застосовуються) визначено не так.

! Щодо «спільно». Застосування сюди положень про спільну власність – видається некоректним. Тому бажано завжди врегульовувати ці питання договором.

Наступний спеціальний суб’єкт: замовник. За замовленням не створюються винаходи чи корисні моделі. Договір замовлення характерний для об’єктів авторських та суміжних прав. Майнові права належать спільно замовнику та автору, коли інше не визначено (ЦК), за законами – так само замовнику.

Авторське право: первинний – автор, вторинні – будь-які інші.

Суміжні: первинний – автор, вторинні – будь-які інші; в т.ч. аудіо- чи відеограма – фізична чи юридична особа; програма – первинний суб’єкт завжди юридична особа.

ТМ – первинним може бути завжди як фізична, так і юридична особа.

При цьому може бути спільна власність на ТМ.

Географічне зазначення: виробники продукції; асоціації виробників, організації, які здійснюють контроль якості.

Комерційне найменування: ГК допускає, що суб’єктом може бути ФОП.

Топографія: п – автор; в – інші.

Наукове відкриття: єдиний суб’єкт – автор.

Раціоналізаторська пропозиція: автор та роботодавець, що прийняв. Їх завжди два.

Комерційна таємниця: не лише, виходячи зі змісту цього об’єкти, може бути як юридична особа, так і фізична, при чому не лише ФОП.

9. Еволюція ПІВ

Витоки – історія (еволюці) патентного права:

1. Етап – привілеї, 15-18 століття: монополія видається монархом на власник розсуд; для видачі таких привілеїв застос. Міркування корисності та фаворитизму;

2. 1790 – 1883 – патенти:реєстраційна система видачі патентів, залежить від об’єктивних умов; охорона лише місцева;

3. 1883 – до сьогодні: інтернаціоналізація.

«Патент» - відкрита грамота, відкритий лист. Листи всі скріплювалися печатками як свитки, але патенти – внизу листа.

1474 рік – патентне положення Венеціанської республіки.

__

Такий – перший – порядок згодом стає гальмом індустріального розвитку.

Справа «Сукнарів з Істічу», Англія: після закінчення строку, на який видано монополію, його не може бути поновлено. Після спливу того строку наявна технологія стає суспільним надбанням.

1628 – положення про монополію, Англія. Було відмінено всі патентні грамоти, видані до цього; всі патентні грамоти від того часу мали видаватися не більш як на 14 років.

1711 – Англія, судове рішення: під час реєстрації винаходу необхідно надавати детальній опис того, про набуття правової охорони клопочеться.

1790, 1791 – США/Франція, закони про патентне право. За винахідниками закріплювалися виключні права; встановлено механізми для заборони використання сторонніми особами тих винаходів. Досі патент продовжує видаватися, навіть якщо такий винахід був в іншому місці.

Кількість патентів швидко зростає. Відтак, визначено: винахідником можна стати лише з урахуванням світової, а не локальної новизни.

1883 рік. Десь за 10-20 років до цього починають відбуватися міжнародні виставки; при цьому багато винахідників відмовлялися брати участь в таких виставках, оскільки після розкриття жодної охорони в інших країнах (країнах виставки) не було. 1883 рік – Паризька конвенція. Досі чинна, містить мінімальні гарантії.

ТМ – явище сучасності. Активний розвиток законодавства розпочався з 19 століття. До того питання врегульовувалося гільдійсно-цехово-мастровою системою; примірними, гарантійними клеймами. Все це останнє почало занепадати в кінці 18 століття. Почалися масові підробки. Механізмів захисту від підробок на початку 19 століття не існувало.

Щодо еволюції авторського права. Два основні шляхи: загальної та континентальної системи. Перші вимоги щодо охорони авторського права виникають з винайденням друкарського станка. Фактично то було право на копіювання в друкарнях відповідних копій (звідси, copy-right). 1709 рік: Статут королеви Англії: Акт про заохочення просвітлення. За автором закріплювалося виключне право здійснювати копії своїх творів протягом 14 років; + ще 14 років, якщо автор був живий; для отримання захисту треба було здати примірник до національної бібліотеки, а далі – взагалі – 9 примірників по бібліотеках та університетах.

Основні риси англосаксонського права:

• Визнаються строкові виключні майнові права;

• Для одержання правової охорони обов’язково вимагалася державна реєстрація – депонування примірника в центрі книгозбору;

• Немайнові права не визнавалися;

• В США скасовано реєстрацію аж у 1986 році (з приєднанням до Бернської конвенції), в Англії – раніше.

Континент

1791 – декрет асамблеї Франції про право на постановку та виконання драматичних і музичних творів. Строк охорони – тривалість життя автора + 5 років після його смерті на користь спадкоємців;

1793 – про право власності авторів на літературні твори композиторів, живописців та рисувальників. Строки – аналогічно, але 10 років після смерті.

При цьому реєстрація не потрібувалася.

З творчості Канта (твір – продовження особистості автора). Звідси – захист немайнових прав, початкуєсться у Франції.

Основні риси:

• Дія протягом життя автора;

• Захист немайнових прав;

• Непотрібність реєстрації.

Це покладено в основу Бернської конвенції.

Суміжні права. Наймолодший об’єкт – пов’язаний з технічним прогресом. Привнесений до України із-за кордону.

Перші спроби захисту – Англія, США: внесено правки до законів щодо авторських прав. Прирівнювалися до об’єктів авторського права. Попри конвеції, у США досить немає суміжних – лише авторські права. Всюди деінде є.

1971 р., Римська конвенція – про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення. З цього документа розпочинається охорона суміжних прав. До того захист був лише у Франції, Англії та США.

Серед кодексів: адміністративний; кримінальний; митний – обов’язково.

Основні закони – п’ять.

Постанови КМУ. «Основні» 1716 2004 (+ мито по Декрету); 71 2003; 72 2003; 532 1995.

Відомчі НПА. Більше сотні. Обов’язково – правила складання та подання заявок на реєстрацію всіх об’єктів ПІВ.

Міжнародні договори.

5 Вересня 2011 року

Державна система правової охорони ІВ

За спеціальними законами: установа та сукупність П та О, що входять до її системи.

До реформи то було МОН, під ним – держдеп інтелектуальної власності, окрема юрособа в складі міністерства, урядовий орган державного управління.

Після реформи маємо приблизно таке: Держана служба інтелектуально власності (ЦОВВ), його діяльність скеровується через міністра МОНМС. Держслужба видає всі охоронні документи, під ним:

• Щодо промислово власності: ДП «Український інститут промислової власності» (Укрпатент). Тут відбувається експертиза всіх заявок на об’єкти промислової власності. Роблять експертизу, дають висновок, по тому той висновок затверджується Держслужбою;

• Українське агентство з авторських і суміжних прав (недержавне). Раніше здійснювалося всю фактичну роботу з реєстрації та видачі свідоцтв. Зараз: виконує функції організації колективного управління авторськими правами;

• ДП «Інтелзахист», займається видачею контрольних марок, що клеяться на диски, касети тощо;

• Філія Укрпатенту – український центр інноватики: проводить офіційні пошуки по заявках (перевірка на новизку), по знаках тощо. Є відкриті бази, бюлетені (лише знаки з 2003 року, лише зареєстровані, але не і про подані заявки; відсутні класифікатори). Зокрема, база на сайті Міжнародної організації інтелектуальної власності (працює з перебоями).

Міжнародна система:

• ВОІВ, 1967 (підписано конвенцію про заснування). Форма: спеціалізована установа ООН. Створювалася для координації Бернського союзу та Союзу охорони промислової власності по Паризькій конвенції (адміністративний орган цих конвенцій); адміністратор по ін. конвенціях, по міжнародних системах реєстрації; розробляє угоди та стандарти; виробляє рекомендації щодо того чи ін. об’єкта ІВ тощо.

Мадридський договір та протокол (дві різні угоди) – щодо ТМ

Тема: АВТОРСЬКЕ ПРАВО

Ап – сукупність правових норм … і суміжних прав.

Ап. – сукупність правомочностей, що належать конкретному суб’єкту.

Завдання:

1. Сприяння творчості шляхом надання автору відповідних прав, привілеїв;

2. Забезпечення збагачення культурного розвитку шляхом обмеження дії авторського права.

Функції:

1. Регулятивна: полягає у врегулювання цих відносин;

2. Охоронна: напр. на забезпечення прав авторів, на примусове додержання цих прав;

3. Превентивна.

Принципи:

1. Всі, притаманні цивільному праву;

2. Спеціальні (доволі умовні):

• Свободи творчості (54 КУ);

• Поєднання особистих інтересів з інтересами суспільства в цілому (можливість законного обмеження монопольних прав автора: випадки вільного використання);

• Моральної та матеріальної зацікавленості.

Джерела: закон про авторське право і суміжні права; ЦК; nb колізії між законом та кодексом; всі процесуальні кодекси (ясний пень); митний кодекс – розділ 10; ГК (умовно).

Закони про кінематографію, архітектуру, інформацію, рекламу, інші (окремі положення, які, здебільшого, не відповідають положенням спеціального закону).

Судова практика: про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із захистом права інтелектуального власності, Рекомендації ВГСУ 10.06.2004р. № 04-5/1107; постанова ВГСУ 04-1/5-7/82 (5.06.2009) – про питання захисту авторських прав в інтернеті; ППВСУ, присвячена питанню захисту авторського права (2010)

Бернська конвенції, Римська, два договорі ВОІВ (1996 – про авторське право; про виконання і фонограми).

Суб’єкти та об’єкти

Первинний суб’єкт – автор. Всі інші – вторинні.

Законом, як і ЦК, закріплено презумпцію авторства: автором вважається особа, зазначена звичайним чинником на оригіналі / примірнику твору.

Питання співавторства. Ознаки: добровільність; кожний зі співавторів має зробити свій творчий внесок; завжди у співавторстві створюються аудіовізуальні твори: режисер; автор сценарію; автор спеціально створеного для цього музичного твору; художник-постановни; оператор-постановник /закон допускає поєднання кількох функцій однією людиною/

Крім того, завжди у співавторстві вважається інтерв’ю. Опублікування інтерв’ю без прямої згоди особи, яка його дала, забороняється.

Якщо певна особа дає суто технічну допомогу, вона не вважається співавтором.

Якщо між співавторами відсутня угода щодо їх спільної діяльності – всі їх дії як авторів здійснюються спільно.

! «Кожен зі співавторів має право в судовому порядку доводити свої права». На практиці коли маємо спір між співавторами – так, але у спорі з третьою особою звернення до суду має бути від імені всіх співавторів; так само – зі зверненням за реєстрацією тощо.

Щодо договору замовлення. Ст. 1112: майнові права на твір образотворчого мистецтва, створеного за замовленням, без окремої угоди залишаються за автором (а не спільно за законником та автором).

Правонаступництво: спадкоємці або особи, яким авторське право перейшло за договором.

Розпорядження майновими правами

Закон – фє. Нормально – глава 75 ЦК. На підставі глави 75 можуть укладатися як авторські, так і ліцензійні договори (питання назви).

До спадкоємців переходить правомочність захищати особисті немайнові права автора. Ці права, разом з тим, не спадкуються. ЦК допускає належність цієї правомочності іншим зацікавленим особами, але тут треба доводити відповідний інтерес (зацікавленість).

Специфічні права, що переходять до спадкоємців автора – право слідування.

Об’єкти

Визначаються ст. 8 закону: твори усні та письмові; комп’ютерні програми; твори архітектури, фотографічні твори і ін.

+ що цього – визначення зі ст. 1 закону.

Єдиним критерієм визначення, чи є фото об’єктом, є наявність в ній «творчого характеру». Що визначається експертизою.

Серед творів архітектури – садово-паркова архітектура; охороні підлягають не лише зведені об’єкти, але і плани, креслення тощо – всі проміжні результати.

Форми:

1. Усна;

2. Письмова;

3. Електронна;

4. Фотографічна тощо.

Спосіб використання залежить від форми існування.

Для надання об’єкту правової охорони він має існувати в об’єктивній формі. Це не означає матеріальності. Це означає вираженість. Що стосується усності – без закріплення у письмовій формі чи записом, то тут захист практично нереальний, але лише практично.

Похідні твори: переробки, переклади, адаптації тощо. Створення похідних творів можливе лише за умови одержання на це дозволу автора основного твору. Однак належним чином створений похідний твір – окремішній об’єкт ПІВ.

Переробка твору не завжди призводить до виникнення окремого об’єкта – це залежить від творчого внеску.

Підрядковий інтерес не вважається об’єктом, адже відсутній творчий характер. Однак, дискусійне.

Щодо перекладу аудіовізуального твору: законом прямо визначено, що дублювання фільму не породжує окремішнього об’єкта.

Аморальні та подібні твори – захищаються-таки авторським правом. Питання правомірності опублікування сюди не належать. Був, однак, випадок:відмова в реєстрації на підставі неможливості опублікування відомостей про реєстрацію (а не самої реєстрації).

Складені твори: енциклопедії, бази даних тощо.

Первинне право на складений твір: має упорядник, якщо підбір та впорядкування матеріалу мають творчий характер.

Енциклопедія, збірник наукових праць тощо – первинне право належить видавцю.

Бази даних. Охороняються лише творчі, і лише у випадку наявності творчості. При цьому складові частини окремішні та доступні. За законодавством ЄС захищаються також нетворчі бази даних.

Комп’ютерні програми. Охороняються як літературні твори. Вихідний код (первинний код програмування – 0 та 1); об’єктний – програма на будь-якій мові програмування. Охороняються як вихідні, так і об’єктні коди. Декомпіляція – переведення програми з вищого рівня (власне, робочої програми) до нижчого (об’єктного чи навіть вихідного коду).

Виникнення ап.

Виникає з факту створення і не вимагає засвідчення. Підтвердження дати створення (мінімальної) – через пошту (собі надіслати).

Порядок реєстрації встановлено, здійснює Державна служба у явочному порядку; збори: в декреті відсутній, сплачується збір за реєстрацію, встановлений окремою постановою. Про реєстрацію видається свідоцтво.

Здійснити реєстрацію можна в будь-який час. Дата фактичного створення не перевіряється та зазначається.

Сфера дії ап

Охорона ап має територіальних характер. Сфера дії закону та охорони – стаття 3. Охорона поширюється на всі твори незалежно від місця оприлюднення.

Твори авторів, які є громадянами держав-членів Бернської конвенції, захищаються автоматично.

Щодо інших іноземців – процедура отримання захисту складніша: або перше опублікування в Україні; або опублікування в України протягом 30 днів.

Ч. 2 ст. 3 – те саме з точки зору суб’єктів.

Не є об’єктами:

Новини;

Твори народної творчості, фольклор;

Офіційні документи, в тому числі державні стандарти. ! до затвердження, в проектах – все це підпадає під охорону.

Підбірка судових рішень за певними критеріями – безперечно, об’єкт, як складений твір, а особа – упорядник;

Офіційні символи – так само до затвердження, як проекти, охороняються. Щодо символіки підприємств, установ, організацій – установлено для того, щоби воно охоронялося як ТМ. Захищається лише після офіційного затвердження, якими на ПУО може бути хіба наказ по підприємству. Якщо такого немає – є об’єктом АП.

Грошові знаки – була справа проти Нацбанку щодо зображення Либеді та Будинку вчителя;

Розклади рухів, передач, телефонні довідники тощо. Як таке – не є, але у складі складеного твору може підлягати охороні.

Охорона частини твору, яка може використовуватися самостійно

Це, як правило, назва твору, персонаж (як правило, мальований, візуальний). Охорона надається в тому випадку, якщо сам по собі цей окремий об’єкт є результатом творчої діяльності (напр., назва вірша «Золота осінь» та книжки «Гаррі Потер і …»).

Зміст

Особисті немайнові права:

• Вимагати визнання авторства шляхом зазначення на примірнику, та при будь-якому використання;

• Забороняти під час публічного використання згадувати своє ім’я.

Якщо особа не бажає бути названою, і її псевдонім не дає змоги ідентифікувати автора – законним представником автора є видавець. При цьому вимагати в судовому порядку розкриття імені сторони, відшкодування присуджується видавцю, який зобов’язаний передати його;

• Право на псевдо;

• Вимагати збереженню цілісності твору; вимагати не перекручувати, не спотворювати твір …. Тісно пов’язане з правом на переробку твору, яке строкове; це ж діє безстроково і може захищатися спадкоємцями безперервно.

Експертиза по колоризації

Майнові права:

1. Виключне право на використання. За ЦК це – не виключне.

2. Виключне право дозволяти використання.

3. Виключне право перешкоджати використання.

Способи використання – стаття 15, перелік не вичерпний. Стаття № 1 тут ключова.

Відтворення: виготовлення примірника твору (копіювання). Дискусійним є питання про те, чи є відтворенням, до прикладу, фотографування архітектурного твору і відповідне використання зображення /питання відтворення тривимірної форми у двовимірній площині/

Публічне виконання: декламація, гра, спів як вживу, так і з застосуванням пристрою (в т.ч. телевізора, радіо) … у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми «друзі» - за винятком передачі в телеефір тощо.

Публічне сповіщення – передача в ефір чи по кабелю зображень, звуків, творів, програм тощо – коли зазначене може бути сприйнято необмеженою кількістю осіб.

Публічна демонстрація (різновид публічного показу для аудіовізуального твору). Публічний показ – дуже схоже на публічне виконання. Але це більше стосується творів образотворчого, прикладного мистецтва; крім того, публічний показ можливий лише щодо матеріальних виявів, але не усних.

Оприлюднення – одноразове, перше удоступлення твору для публіки. Багато законодавств визначають оприлюднення як особисте немайнове право;

Опублікування – у відповідній кількості, не у кількості 10 чи скільки там примірників.