
- •1. Предмет регулювання цивільного права.
- •2. Методи цивільно-правового регулювання та його ознаки.
- •3. Функції цивільного права.
- •4. Поняття цивільного права як галузі права.
- •5. Система цивільного права.
- •6. Акти цивільного законодавства України.
- •7. Дія актів цивільного законодавства у часі, просторі та за колом осіб.
- •8. Загальні засади цивільного законодавства.
- •9.Акти цивільного законодавства і договір
- •10. Аналогія закону та аналогія права в цивільному праві.
- •11. Наука цивільного права
- •12. Поняття цивільних правовідносин.
- •13. Елементи цивільних правовідносин.
- •14. Правонаступництво у цивільних правовідносинах.
- •17. Цивільна правоздатність фізособи та її обсяг.
- •18. Ім’я фізичної особи.
- •19. Місце проживання фізособи.
- •20. Поняття цивільної дієздатності фізособи, її обсяг і можливість обмеження.
- •21. Часткова дієздатність фізособи.
- •22. Неповна дієздатність фізособи.
- •23.Повна дієздатність фізособи.
- •24. Надання фізособі повної цивільної дієздатності.
- •25. Обмеження цивільної дієздатності фізособи та правові наслідки такого обмеження.
- •26. Визнання фізособи недієздатною та правові наслідки такого визнання.
- •27. Визнання фізособи безвісно відсутньою та правові наслідки такого визнання.
- •28. Оголошення фізичної особи померлою та правові наслідки такого визнання.
- •29. Поняття актів цивільного стану.
- •30. Правовий статус фізичної особи – підприємця.
- •31. Цивільно-правові питання опіки.
- •32. Цивільно-правові питання піклування.
- •33. Поняття юридичної особи.
- •34. Зобов’язальні правовідносини: поняття, склад та види
- •35. Поняття та система зобов’язального права.
- •36. Заміна сторін у зобов’язанні.
- •38. Переведення боргу.
- •39. Загальні умови виконання зобов’язання.
- •41. Виконання зобов’язання частинами.
- •42. Строк виконання зобов’язання.
- •43. Дострокове виконання зобов’язання.
- •44. Місце виконання зобов’язання.
- •45. Валюта виконання зобов’язання.
- •46. Черговість погашення вимог за грошовим зобов’язанням.
- •48. Виконання альтернативного зобов’язання. Стаття 539 цк. Виконання альтернативного зобов'язання
- •49. Множинні зобов’язання.
- •50. Часткове множинне зобов’язання.
- •51. Солідарне множинне зобов’язання.
- •52. Принцип реального виконання зобов’язання.
- •53. Поняття, значення та види забезпечення виконання.
- •55. Співвідношення неустойки та збитків.
- •56. Порука як спосіб забезпечення виконання зобов’язання.
- •57. Гарантія як спосіб забезпечення виконання зобов’язання
- •58. Завдаток як спосіб забезпечення виконання зобов’язання.
- •59. Застава як спосіб забезпечення виконання зобов’язання.
- •60. Окремі види застав.
- •61. Притримання як спосіб забезпечення виконання зобов’язання.
- •62. Підстави припинення зобов’язань
- •63. Припинення зобов’язання виконанням.
- •64. Припинення зобов’язання переданням відступного
- •65. Припинення зобов’язань зарахуванням
- •66. Припинення зобов’язання за домовленністю сторін
- •67. Основні напрямки і форми участі держави та органів місцевого самоврядування у сфері господарювання
- •69. Засоби держ-регулювання господ. Діяльності
- •70. Обмеження монополізму і захист суб’єктів господарювання та споживачів від недобросовісної конкуренції
- •71. Підприємство
- •72. Некомерційна господарська діяльність
- •73. Загальна характеристика суб’єктів господарювання
- •74. Правовий статус підприємств в Україні
- •75. Державні та комунальні унітарні підприємства
- •76. Об’єднання підприємств
- •77. Громадянин як суб’єкт господарювання
- •78. Господарські товариства
- •79. Правовий статус акціонерних товариств
- •80. Підприємства колективної власності
- •81. Майнова основа господарювання
- •82. Використання природних ресурсів у сфері господарювання
- •83. Цінні папери у сфері господарювання Стаття 163. Гк. Цінні папери та їх види
- •84. Господарські зобов’язання
- •85. Правове регулювання банкрутства.
- •86. Відповідальність за порушення у сфері господарювання
- •87. Особливості правового регулювання господарсько-торговвельної діяльності
- •88. Комерційне посередництво у сфері господарювання
- •89. Правове регулювання перевезення вантажів
- •90. Правове регулювання інвестиційної діяльності
- •91. Правове регулювання інноваційної діяльності
- •92. Правове регулювання біржової діяльності
- •93. Зовнішьоекономічна діяльність
- •94. Правове регулювання іноземних інвестицій
- •Особливості режиму іноземного інвестування в Україну
- •Види іноземних інвестицій
- •Форми іноземних інвестицій
- •95. Спеціальні (вільні) економічні зони.
- •96. Концесійна діяльність
- •97. Засоби державного регулювання підприємницької діяльності
- •98. Обмеження монополізму і захист суб’єктів підприємницької діяльності та споживачів від недобросовісної конкуренції
- •99. Загальна характеристика суб’єктів підприємницької діяльності
75. Державні та комунальні унітарні підприємства
Державні унітарні підприємства утворюються компетентними органами державної влади на базі відокремленої частини державної власності. Ці органи є представниками власника (держави) і виконують його функції в межах, визначених Господарським кодексом України та іншими законодавчими актами. Майно державного унітарного підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання чи праві оперативного управління.
Державні унітарні підприємства, за ст. 73 Господарського кодексу України, діють як державні комерційні підприємства або казенні підприємства.
Державне комерційне підприємство діє на основі статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності всім належним йому на праві господарського відання майном. Держава та орган, до управління якого входить державне комерційне підприємство, не несуть відповідальності за його зобов`язаннями, крім випадків, передбачених Господарським кодексом України та іншими законами.
Державні унітарні підприємства повинні приймати та виконувати доведені до них державні замовлення і державні завдання, а також враховувати їх при формуванні виробничих програм, визначенні перспектив їх економічного і соціального розвитку та виборі контрагентів. Вони не мають права безоплатно передавати належне їм майно іншим підприємствам, організаціям, громадянам, крім випадків, передбачених законом.
Державні комерційні підприємства утворюють за рахунок прибутку спеціальні (цільові) фонди, призначені для покриття витрат, пов`язаних з їх діяльністю, зокрема амортизаційний фонд; фонд розвитку виробництва; фонд споживання (оплати труда); резервний фонд та інші передбачені статутом підприємства фонди.
Серед підприємств, заснованих на державній власності, вирізняються казенні підприємства. Вони створюються в галузях народного господарства за однією з таких умов: законом дозволено здійснення господарської діяльності лише державними підприємствами; основним (понад п`ятдесят відсотків) споживачем продукції (робіт, послуг) є держава; підприємство являє собою суб`єкт природних монополій; таким, що переважає (понад п`ятдесят відсотків), є виробництво суспільно необхідної продукції (робіт, послуг), яке за своєю діяльністю і характером потреб, що ним задовольняються, як правило, не може бути рентабельним. Приватизацію майнових комплексів державних підприємств заборонено законом (ст. 76 Господарського кодексу України).
Комунальні унітарні підприємства утворюються, подібно до державних підприємств, компетентними органами місцевого самоврядування на базі відокремленої частини комунальної власності і входять до сфери їх управління. Ці органи є представниками власників – відповідних територіальних громад і виконують його функції в межах, визначених Господарським кодексом та іншими законодавчими актами. Цими органами утворюються статутні фонди комунальних унітарних підприємств до їх реєстрації як суб`єктів господарювання.
Найменування комунального унітарного підприємства має містити слова “комунальне підприємство” та вказівку на орган місцевого самоврядування, до сфери якого воно входить. Орган місцевого самоврядування призначає керівника комунального унітарного підприємства.
Це підприємство не несе відповідальності за зобов`язаннями власника та органу місцевого самоврядування, до сфери управління якого воно входить. Збитки, завдані йому внаслідок виконання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, підлягають відшкодуванню зазначеними органами.