Класифікація ринків

Важливим елементом в теорії ринку є класифікація видів ринку за багатьма ознаками.

В залежності від ступеня досконалості конкуренції виділяють кілька типів ринкового середовища. Найбільш ідеальним є ринок, на якому панує чиста конкуренція. Це означає, що кількість продавців та покупців настільки велика, що жоден з них не в змозі своїми обсягами попиту чи пропозиції вплинути на ціни рівноваги, які неминуче встановлюються на такому ринку. Саме ціни рівноваги є продуктом не просто ринкового середовища, а й певного типу ринку — ринку чистої конкуренції.

Якщо виробників багато, але кілька з них займають на ринку певного товару провідне становище і диктують ринку свої умови, не забезпечуючи задоволення всього попиту, маємо монополістичну конкуренцію. В сучасному світі таке явище досить поширене, проте діючі режими ціноутворення не забезпечують монополістам широких можливостей нав’язувати свої ціни і одержувати монопольні прибутки.

Особливістю олігополістичного ринкового середовища, олігополії є невелика кількість виробників, які завдяки цьому можуть диктувати умови споживачеві, обмежено конкуруючи між собою.

Наявність на ринку одного виробника і багатьох покупців утворює ринок чистої монополії, на якому між собою конкурують лише споживачі. Отже, різні типи ринків з точки зору досконалості конкуренції різною мірою сприяють формуванню ринкових цін як врівноважених цін попиту і пропозиції. Найкраще з цим справляється ринок чистої конкуренції, найгірше — ринок чистої монополії.

З точки зору об’єктів обміну виділяють наступні види ринків:

• валютний ринок;

• ринок цінних паперів (фондовий);

• земельний ринок;

• ринок капіталів;

• ринок робочої сили;

• ринок інформації;

• ринок енергоносіїв;

• ринок матеріальних ресурсів (техніка, обладнання, технологічні та будівельні матеріали);

• ринок продовольчих товарів;

• ринок непродовольчих споживчих товарів;

• ринок робіт та послуг;

• страховий ринок.

З територіальної точки зору, ринок може бути внутрішнім і зовнішнім. Внутрішній ринок у свою чергу може бути національним, регіональним і локальним (місцевим). Національний — це весь внутрішній ринок даної країни, обмежений рамками її кордонів. Регіональний — ринок окремого територіального підрозділу (республіки, краю, області, району). Локальний ринок — ринок якоїсь місцевості, яка включає певну сукупність населених пунктів. Регіональні і локальні ринки на відміну від національного не мають чітко окреслених кордонів, тісно пов’язані між собою.

Для зручності аналізу всі види ринків можуть бути зведені принаймні у чотири економічні утворення:

• ринок товарів і послуг;

• ринок грошей;

• ринок цінних паперів;

• ринок робочої сили.

1.2. Особливості товарного ринку

Основою економіки будь-якої держави є ринок товарів і послуг, або іншими словами — товарний ринок.

Об’єктами товарного ринку є товари і послуги, суб’єктами — виробники і споживачі, продавці і покупці.

Товар — це продукт праці (виріб, послуга), призначений для продажу, який задовольняє певну потребу.

Все різноманіття товарів, які створені людською працею і використовуються в торговому обороті, зібрано в гармонізованій системі опису і кодування товарів, яка прийнята радою митного співробітництва на основі конвенції про гармонізовану систему опису і кодування товарів, що вступила в силу в 1988р.

Існуюча класифікація ділить всі товари на наступні групи, які переважно наводяться в статистиці зовнішньої торгівлі:

• сільськогосподарська сировина і продовольство;

• паливо, мінеральна сировина і метали;

• хімічні продукти;

• машини, обладнання, транспортні засоби;

• промислові товари народного споживання.

В загальному випадку розрізняють споживчі товари і товари виробничого призначення, а також відповідні їм ринки.