2. Реорганізація підприємства: види та законодавчі передумови

Реорганізація – це повна або часткова заміна власників корпоративних прав підприємства, зміна організаційно-правової форми організації бізнесу, ліквідація окремих структурних підрозділів або створення на базі одного підприємства кількох, нас­лідком чого є передача або прийняття його майна, коштів, прав та обов'язків правонаступником.

У процесі реорганізації може бути задіяний один або кілька суб'єктів господарювання. Рішен­ня щодо реорганізації підприємств слід розглядати в контексті стратегічного менеджменту. Основні причини реорганіза­ції:

• суттєве розширення діяльності підприємства, його розмірів;

• згортання діяльності;

• необхідність фінансової санації;

• необхідність зміни повноти відповідальності власників за зобов'язаннями підприємства;

• диверсифікація діяльності;

• податкові мотиви;

• необхідність збільшення власного капіталу (з метою покрит­тя потреби в капіталі та підвищення рівня кредитоспроможності).

За формальними ознаками розрізняють такі три види реорганізації:

1) реорганізація, яка спрямована на укрупнення підприємства (злиття, приєднання, поглинання);

2) реорганізація, яка спрямована на подрібнення підприємства (поділ, виділення);

3) реорганізація без зміни розмірів підприємства (перетворення).

У разі реорганізації підприємства слід враховувати низку законодавчих передумов та вимог, а саме:

• порядок державної реєстрації (перереєстрації) та ліквідації суб'єктів господарювання;

• вимоги антимонопольного законодавства;

• вимоги щодо захисту інтересів кредиторів підприємства, йо­го власників, персоналу тощо;

• порядок емісії акцій (у разі реорганізації АТ);

• можливі екологічні, соціальні, демографічні та інші наслідки.

Реорганізація підприємства проводиться за рішенням власників, а у деяких випадках – за рішенням власників та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду або господарського суду.

Перед здійсненням реорганізації необхідно провести поглиб­лений аналіз фінансово-господарського стану підприємств, що потребують реорганізації, та оцінити їх ринкову вартість. Як пра­вило, під час реорганізації засвідчуються приховані резерви під­приємств, що реорганізуються. Це зумовлено необхідністю оде­ржати реальну оцінку вартості таких підприємств з метою вста­новлення правильних пропорцій обміну корпоративних прав підприємств, які виступають правопопередниками на корпоративні права правонаступників.

Ключовим документом, який складається під час реорганізації підприємств, є передавальний або розподільний баланс.

3. Реорганізація, спрямована на укрупнення підприємств

Реорганізація шляхом злиття, приєднання та поглинання має за основну мету укрупнення підприємств шляхом придбання частки капіталу або активів іншого підприємства, отримання контрольного пакета акцій, створення нової юридичної особи або передачі активів об’єднуваних підприємств іншому. Як правило, укрупнення підприємств здійснюється за наявності економічної вигоди для всіх учасників реорганізації. Спонукальними мотивами підприємств, що об’єднуються, є:

– досягнення ефекту масштабу;

– укріплення позицій на ринку та зменшення ризику при освоєнні нових ринків збуту продукції;

– диверсифікація видів діяльності з метою уникнення ризиків і підвищення прибутковості та ін.

Разом з цим, реорганізацію підприємств потрібно пов’язувати не тільки з нарощуванням економічного потенціалу й укріпленням монопольного положення суб’єктів підприємницької діяльності на ринку, а і як форми фінансового оздоровлення підприємств, що реалізується шляхом їх приєднання на різних умовах до складу потужніших і фінансово стійкіших підприємств та об’єднань.

Відповідно до стандартів бухгалтерського обліку під злиттям потрібно розуміти об’єднання підприємств (шляхом створення нової юридичної особи або приєднання підприємств до головного підприємства), у результаті якого власники (акціонери) підприємств, що об’єднуються, здійснюватимуть контроль над усіма чистими активами об’єднаних підприємств з метою досягнення подальшого розподілу ризиків і вигод від об’єднання.

При злитті декількох підприємств створюється нова юридична особа. Це означає, що, наприклад, сановане підприємство і припиняє свою діяльність як юридична особа і передає належні йому активи і пасиви (майнові права і зобов'язання) підприємству-правонаступнику, яке створюється у результаті злиття. Відповідно, майнові права і зобов'язання такого підприємства концентруються на балансі новоствореного підприємства. При цьому можливою стає й трансформація організаційно-правової форми санованого підприємства наприклад, унітарне підприємство приєднується до товариства чи навпаки, а й форми власності.

Розрізняють вертикальне, горизонтальне і конгломератне злиття.

Вертикальні злиття. При вертикальній інтеграції компанія, як правило, поглинає постачальника сировини, що використовує у власному виробництві, чи споживача своєї продукції, що використовує її для подальшої переробки. Вигоди при даній формі злиття очевидні – компанія-покупець має намір забезпечити або стабільні постачання сировини, або стабільний збут своєї продукції. В Україні в процес вертикальної інтеграції, як правило, залучені вітчизняні промислові інвестори чи представники російського капіталу, що уже давно працюють на українському ринку.

Горизонтальні злиття. При горизонтальному злитті компанія-покупець здобуває підприємство, що працює в тій же галузі. Іншими словами, покупець поглинає конкурента. Ціль – збільшення своєї частки на ринку. У багатьох випадках горизонтальний тип злиття використовують для швидкого входження на який-небудь визначений ринок. Такі угоди найчастіше практикують закордонні інвестори. Зумовлено це тим, що експансія західного капіталу в Україну тільки починається, і на цьому етапі компанії намагаються закріпитися на основному для них ринку.

Конгломератні злиття. Конгломератним вважається злиття компаній, що працюють в абсолютно різних галузях економіки. В одних випадках при об'єднанні підрозділів кожна з таких компаній зможе зменшити собівартість одиниці своєї продукції (синергія). В інших – подібні злиття мотивовані диверсифікованістю бізнесу. На практиці ж дійсних успішних конгломератів у світі мало, що обумовлено складністю побудови ефективного керування сильно розгалуженою структурою. В Україні велика кількість конгломератних структур є наслідком приватизації держвласності. Практично всі могутні ФПГ – це в тій чи іншій мірі конгломератні структури, що володіють підприємствами з різних галузей.

Реорганізація підприємств шляхом приєднання, на відміну від злиття, хоч і передбачає ліквідацію підприємства-правопопередника як юридичної особи, але реалізується шляхом передання майнових прав та зобов’язань на баланс діючого (головного) підприємства, яке зберігає свою організаційно-правову форму і статус юридичної особи.

Зазначимо, що злиття та приєднання підприємств не розглядається як придбання, а як перехід з однієї юридичної форми в іншу. Головний критерій, який відрізняє об'єднання інтересів від придбання, полягає в тому, що при об'єднанні інтересів сторони не можуть визначити, хто ж із них є продавцем, а хто – покупцем.

Враховуючи такий характер операції, пов’язані з рухом активів реорганізованих підприємств і відображені в передавальних балансах, вони не розглядаються на предмет оподаткування.

Важливим у процесі проведення реорганізації підприємств є встановлення часток реорганізованих підприємств в капіталі підприємства, з яким вони зливаються або до якого здійснюється їх приєднання.

Як правило, у випадку злиття чи приєднання виникає потреба у збільшенні статутного капіталу до якого здійснюється приєднання. Безперечно, розмір збільшення капіталу залежить від двох основних умов: величини статутного капіталу приєднуваного підприємства, частка капіталу якого, у капіталі підприємства до якого воно приєднується, зрозуміло, не може бути більшим за контрольний пакет і встановлення пропорцій обміну корпоративних прав.

Реорганізація підприємств шляхом поглинання, на відміну від вищерозглянутих методів, пов’язана з придбанням корпоративних прав і отриманням контролю над іншими суб’єктами підприємницької діяльності.

Придбання корпоративних прав може здійснюватися різними способами: в обмін на передачу активів або прийняття покупцем на себе зобов’язань реорганізованого підприємства. Разом з цим в результаті поглинання підприємство може зберігати статус юридичної особи, власну організаційно-правову форму але бути підконтрольним підприємству або об’єднанню підприємств яке його поглинуло.

В окремих випадках підконтрольне підприємство змінює організаційно-правову форму підприємства чи акціонерного товариства на організаційну форму типу “дочірнє підприємство” з передачею в управління головному підприємству контрольного пакета акцій. Це характерно для об’єднань типу холдингів.

Фінансовий контроль над підприємством вважається отриманим, якщо покупець володіє, прямо чи непрямо, більш ніж половиною голосів іншого підприємства. При відсутності такого володіння про наявність контролю може свідчити отримане право: на більш ніж половину голосів з угодою з іншими інвесторами; керувати фінансовою та операційною політикою; призначати або знімати більшість членів ради директорів тощо.

Організація фінансової діяльності групи підприємств проводиться материнським підприємством, яке отримало контроль над іншими (дочірніми) підприємствами. З юридичної точки зору материнське підприємство та його дочірні підприємства є окремими юридичними особами і формують власні фінансові результати. Однак сукупність пов’язаних підприємств може розглядатися як окрема економічна одиниця – група. За таких умов усі учасники (акціонери) групи та кредитори материнського підприємства зацікавлені у фінансових результатах, що здійснюються під його контролем. Це зобов’язує холдингове підприємство обраховувати консолідований фінансовий результат, який формується колективними зусиллями членів групи.