2. Наукова система документації.

Наукова система документації — це певна система до­кументальних джерел наукової інформації (наукових доку­ментів), що слугує для опису наукових знань, включених в інформаційні комунікації.

Класифікуючи документальні джерела наукової інформації, проф. С.Г.Кулешов умовно поділив їх відпо­відно за «характеристиками змісту» та «характеристиками форми» .

Класифікація наукових документів за характеристиками змісту

Тематика змісту

Передбачає використання рубрикаторів, класифікаторів, класифікаційних таблиць тощо. Так, в бібліотечній справі використовуються таблиці УДК. Тематика, предмет, а також основні смислові аспекти можуть бути описані за допомогою лексичних одиниць: ключових слів, дескрипторів.

Структура організації матеріалу

Може бути:

- формальною (за алфавітом чи нумерацією);

- формально-логічною (з відображенням основних смислових аспектів: об'єкт, предмет, мета, галузь використання тощо);

- тематико-логічною ( з предметною рубрикацією матеріалу).

Стиль викладення матеріалу

Включає логічний взаємозв'язок частин тексту, побудову аргументації та контраргументації, викладення суджень та умовиводів. Так, теоретичним стилем пишуть наукові монографії, прикладним - довідники та інструкції, популярним -відповідні нариси, огляди, енциклопедії.

Вид інформації

За характером наукового знання можливий поділ інформації на концептографічну, методографічну та фактографічну. За ознакою новизни щодо суспільного тезауруса можливий поділ інформації на первинну і вторинну.

Ступінь кумуляції інформації

За рівнем узагальнення, або етапами руху наукового знання можлива така послідовність: технічний звіт, стаття, монографія, підручник, довідник.

Класифікація наукових документів за ознакою форми

Видання

Документальні джерела наукової інфор­мації, що випускаються поліграфічним чи іншим способом (набірним, засобами оперативної поліграфії, копіювальне-множильною технікою, цифровим друкарським обладнанням тощо).

Рукописи

У статусі рукопису існують звіти про науково-дослідну роботу (за умови видання вони переходять в інший статус), депоновані рукописи (у назві відобра­жається не жанр, а спосіб включення в систему формальних наукових комунікацій) та рукописи перекладів.

Нетрадиційні

Зазначені документи потребують використання для їх сприймання відповідних технічних засобів.

В основу вищезазначених класифікацій наукової доку­ментації покладено поділ їх жанрів за характеристиками змісту і форми. Майже кожен жанр має набір таких спе­цифічних характеристик, сукупність яких можна вважати ознаками конкретного жанру.

Типологічні ряди наукової документації можна побуду­вати за такими її основними соціальними функціями:

• забезпечення первинною науковою інформацією суспільства;

• забезпечення процесу професійної підготовки спеціа­лістів;

• забезпечення вторинною фактографічною інформа­цією науки та виробництва;

• забезпечення популяризації досягнень науки, тех­ніки, виробництва, їх історії; забезпечення інформацією про зміст джерел первин­ної наукової інформації.