інструментарій

• категорії аналізу

Згадування:

= прізвищ українських політиків (Ю. Тимошенко, В. Янукович, В. Ющенко, Б. Тарасюк, М. Азаров, А. Клюєв, К. Грищенко, Корнійчук, Ю. Луценко, В. Іващенко, В. Філіпчук, Л. Кожара),

= української влади, громадян України, української опозиції,

= України в контексті східного партнерства, безвізового режиму, угоди про асоціацію, зони вільної торгівлі, євроінтеграції, партнерства з ЄС, кооперації з ЄС, європеїзації, транскордонного співробітництва,

= українських органів державної влади, їх структурних елементів, посад у цих органах, а також назв законопроектів, актів, декретів, директив, які видавались цими органами,

= назв українських політичних партій, громадських організацій, ЗМІ та імен їхніх представників,

= українських судів та суддів, омбудсмена в Україні, назв органів пенітенціарної служби та їх представників,

= назв та імен представників державних підприємств, а також підприємств із приватною формою власності, філій іноземних корпорацій, банків, електро-, гідро- та атомних станцій, інших стратегічних об’єктів,

= назв українських адміністративних та автономної територіальної одиниці,

= назв договорів, погоджень, угод між Україною та ЄС, а також інших її міжнародних угод,

= парламентських, президентських виборів в Україні,

= назв реформ в Україні.

• одиниці аналізу:

офіційні документи, прес-релізи, заяви, протоколи, статті, рекомендації комітетів, звіти, повідомлення, інформаційні замітки, транскрипти виступів, резолюції, новини, резюме семінарів, плани зустрічей, аналітичні довідки, офіційні листи-заяви, додатки до листів-заяв, результати брифінгів, бюлетені, конвенції основних органів Європейського Союзу, його представників, опубліковані на офіційних сайтах органів Європейського Союзу у період 2010-2013 рр.

• одиниці рахунку

частота появи категорій чи ознак категорій у текстах (кількість слів і словосполучень)

• план дослідження: дескриптивний

3. Аналітичний звіт за результатами соціологічного дослідження

Аналітичний звіт дослідження позиції Європейського Союзу щодо України протягом 2010 – 2013 років побудовано на основі даних, отриманих в результаті проведення контент-аналізу офіційних документів Європейського Союзу, опублікованих на офіційних сайтах Євросоюзу, а також поєднання його результатів із українськими подіями (застосування критичного дискурс-аналізу). Використання таких методів дозволить визначити, чи змінюється позиція Євросоюзу стосовно України в залежності від її внутрішньополітичного і зовнішньополітичного курсу. Всього нами було опрацьовано 173 офіційних документи та 66 українських подій.

Використовуючи вищезазначені методи, ми отримали такі результати дослідження:

За даними графіка, найбільше документів, які стосуються України, було видано Європейським Парламентом – органом, який наділений законодавчою та контролюючою функціями. Європейська Комісія є виконавчим органом ЄС, саме тому її назви стосуються внутрішніх питань Союзу. Рада Європейського Союзу – орган, який відповідає за прийняття рішень та євроінтеграцію. Те, що цей орган робить заяви, які стосуються України, говорить про позиціонування Євросоюзом України як перспективного партнера. Згадування Судом Європейського Союзу України апріорно свідчить про недосконалість судової системи України, адже основні згадування зазвичай розміщені у справах українських громадян проти України. Таким чином, враховуючи компетенцію основних органів Євросоюзу, дані на розміщеному вище графіку є типовими і закономірними.

Позиція Європейського Союзу щодо України протягом 2010 – 2013 років у кожному із його офіційних органів зображена на графіку.

Від загальної кількості згадувань України у документах Євросуду нейтральне та негативне забарвлення становить однаковий відсоток - 41%. Позитивно забарвлені лише 18% згадувань України у документах Євросуду, що можемо пояснити специфікою діяльності Суду. Більшість судових справ, які надходять від громадян України, спричинені недоліками української системи. Більш того, однією із основних тем у документах органів Європейського союзу є проблема порушення прав людини та вибіркового правосуддя. Здебільшого, позиція Суду є абсолютно автономною і не впливає на позицію інших органів, однак кількість програних справ проти України (85% від загальної кількості справ), очевидно, формує її негативний імідж в Євросоюзі.

Характерною для позиції Ради Європейського Союзу є переважання негативного забарвлення позиції ЄС щодо України, яке у кількісному вимірі становить 41% від загальної кількості згадувань України в документах Ради Євросоюзу. Однак, позитивне забарвлення становить 28%, що є найвищим показником серед усіх органів ЄС. Беручи до уваги той факт, що Рада ЄС відповідає за розвиток інтеграційних процесів, відсоток позитивних згадувань свідчить про те, що Україна протягом 2010 – 2013 років була і досі залишається однією із пріоритетних геополітичних сфер впливу Євросоюзу. На відміну від трьох інших органів ЄС, для Ради Євросоюзу характерним є найнижчий відсоток нейтрального забарвлення позиції. Даний факт є позитивним для України, адже свідчить про те, що заяви органу та його представників не мають декларативного характеру, а спрямовані або на оцінку негативних тенденцій у розвитку української внутрішньополітичної ситуації, або на відзначення подій, які наближають Україну до європейських цінностей та стандартів. Така позиція Ради Європейського Союзу є більш дієвою з точки зору її прагнення до євроінтеграції.

У документах Єврокомісії характерним є найнижчий відсоток позитивного забарвлення позиції даного органу щодо України - всього 11%. На противагу цьому, відсоток негативного забарвлення є найвищим із усіх органів ЄС – 66%. Даний факт пояснюється тим, що орган Європейського Союзу, компетенцією якого є сфера внутрішньої політики ЄС, не акцентує увагу на детальному аналізі політичної ситуації в українському суспільстві, його перспективах та потенціалом, однак реагує на резонансні події, які мають переважно негативний характер.

У позиції Парламенту Європейського Союзу також спостерігається досить високий рівень нейтральних згадувань України – 65%, однак досить низькі показники негативного та позитивного забарвлень – 14% і 21% відповідно. За даними таблиці, ситуація із переважанням нейтральної позиції над негативною та позитивною із великим відривом є характерною лише для Парламенту та Комісії. На нашу думку, це говорить про те, що у стосунку до потенційних членів ЄС вони виконують виключно репрезентативну функцію, а також видають найбільшу кількість офіційних документів, які на відміну від заяв представників ЄС, не мають бути емоційно забарвленими.

Типовим є той факт, що для трьох основних органів ЄС характерним є переважання нейтральної позиції, і лише в Раді ЄС, яка безпосередньо займається процесом української євроінтеграції, переважає негативна позиція. На жаль, у жодному із органів ЄС позитивна позиція не перевищує 25%, що підтверджує наше припущення про переважання негативної позиції ЄС щодо України протягом 2010-2013 років – періоду, обраному нами для аналізу.

На розташованому вище графіку продемонстрована позиція Європарламенту щодо України протягом 2010-2013 рр.

Загалом, нейтральна позиція свідчить про інтерес органу до подій в Україні. Зростання інтересу до України у 2010-2011 рр. пояснюється обранням нового президента України та першим роком його діяльності. У зв’язку із цим ЄС намагається оцінити нову внутрішньополітичну ситуацію в Україні, перспективи її інтеграції, а отже, в даний час типовим є плавний спад як в негативній, так і в позитивній позиціях. Різке падіння рівня позитиву у ІІ половині 2011 – 2013 рр. говорить про те, що ЄС остаточно визначився із своїм ставленням до подій в Україні, а також не очікував від України екстраординарних подій. 2011-2012 рр. характеризуються зростанням як негативної, так і позитивної позиції Європарламенту. Негативна тенденція може пояснюватись негативною інформаційною кампанією в Європі щодо готовності України до Євро-2012, сумнівів у її безпечності для іноземних туристів, а також фактами судових переслідувань представників політичної опозиції та втіленням окремих реформ. Позитивна тенденція вже опісля свідчить про часткове покращення іміджу України у зв’язку відносно успішним проведенням футбольного чемпіонату, а також із тим, що найгірші очікування європарламентаріїв не були реалізовані в Україні.

У 2013 році (січень та лютий) у заявах Європарламенту присутня нейтральна та негативна позиції, що може пояснюватись як внутрішніми організаційними питаннями Європарламенту на початку нового року, так і великою позаплановою перервою у діяльності Верховної Ради в Україні.

На відміну від Європарламенту, позиція Єврокомісії протягом 2010-2011 років характеризується рівномірністю позитиву, негативу та нейтрального забарвлення. Як виконавчий орган ЄС, Комісія приділяє увагу тим подіям в Україні, які безпосередньо стосуються ЄС або викликають світовий резонанс. Таким чином, проведення в Україні футбольного чемпіонату стало об’єктом найбільшої уваги Комісії.

Динаміка у позиції Ради ЄС зумовлюється, по-перше, специфікою діяльності органу, по-друге, політичними подіями в Україні. З огляду на те, що Рада – це орган, який відповідає за інтеграційні процеси, рівень його інтересу до країни залежить здебільшого від можливості та придатності країни до вступу в ЄС. На графіку очевидним є падіння уваги до України Ради Європейського Союзу в 2011 році, а отже, ми можемо зробити висновок, що після оцінки внутрішньополітичної ситуації в Україні, геополітичної орієнтованості вищих посадових осіб, а також перспектив якнайшвидшої інтеграції України, Рада Євросоюзу втратила інтерес до України на найближчі кілька років (імовірно, років президентства В. Януковича).

Позиція Євросуду зумовлена кількістю позовів українських громадян проти України, а також рішенням, прийнятим у Суді. Різкий спад у рівні позитивного, негативного та нейтрального інтересу 2013 року є закономірним на початку року.

Даний графік демонструє сукупну позицію чотирьох основних органів Європейського Союзу щодо України протягом 2010-2013 рр. Роки президентства В. Януковича характеризуються відносною стабільністю уваги ЄС до подій в Україні. У 2010 році цей інтерес різко зростає, адже ЄС не знає, чого очікувати від нової політичної еліти, а на початку 203 різко падає у зв’язку із довготривалою перервою у роботі Верховної Ради України – законодавчого органу. Тенденція розвитку негативної та позитивної позицій є майже ідентичною. Як позитивне забарвлення позиції ЄС, так і негативне зростають, однак рівень негативного переважає над рівнем позитивного. У 2010-2011 рр. як у рівні позитивного забарвлення позиції ЄС, так і в рівні негативного спостерігається спад, що зумовлено, на нашу думку, надіями ЄС щодо пришвидшення процесу євроінтеграції України після обрання нового президента. У 2012 році спостерігається пік позитиву і негативу у сторону України, що можна пояснити підвищеною увагою до процесів в Україні в зв’язку з проведенням Єврочемпіонату. На початку 2013 року наявною є лише нейтральна та негативна позиції із переважанням першої. Дана ситуація може тлумачитись тим, що ЄС відчуває неефективність своїх механізмів впливу на прийняття внутрішньополітичних рішень в Україні протягом 2010-2012 рр., а отже, надає своїм заявам виключно рекомендаційного характеру.

З метою перевірки гіпотези, яка полягає у тому, що незважаючи на невиконання Україною вимог Євросоюзу, позиція ЄС залишається націленою на євроінтеграцію України, ми вирішили за необхідне проаналізувати зв'язок позиції ЄС щодо України із внутрішньополітичними подіями в Україні. Усі події, які стосувались внутрішньополітичного життя України, були відібрані з архіву українського видання «Тиждень» за 2010-2013 рр., так як у кожному номері «Тижня» публікується детальний перелік подій, які стосуються суспільно-політичного життя України. Внаслідок систематизування усіх подій в архіві, а також відбору тих подій, які мали найбільш значуще та резонансне значення для внутрішньополітичного життя України та відносин Україна- ЄС, ми обрали 66 подій для аналізу.

Детальна класифікація, а також аналіз українських подій надається в додатках.

По-друге, для виявлення непослідовності у позиції Євросоюзу щодо України протягом 2010-2013 рр. доцільно розглянути динаміку позиції ЄС у контексті розвитку політичних процесів в Україні.

Січень-лютий 2010 року ознаменувався для України обранням нового президента, кадровими призначеннями вищих посадових осіб у державі. Як наслідок, на графіку ми можемо відмітити поступове зростання інтересу ЄС до ситуації в Україні, що зумовлюється бажанням ЄС сформувати власну точку зору про можливість євроінтеграції України під егідою нового керівництва.

У березні-квітні 2010 року продовжуються важливі кадрові призначення та формування команди нового президента у вищих органах державної влади. Для даного періоду характерним є часткове зменшення нейтрального показника позиції та пік у позитивному і негативному забарвленнях. Зростання позитиву у стосунку до України пояснюється двома факторами: по-перше, декларування президентом європейського шляху розвитку, відвідання у квітні ПАРЄ, по-друге, послідовністю та організованістю дій влади у контрасті із діями попереднього президента. Зростання негативу може пояснюватись також двома факторами: по-перше, підписанням Харківських угод та намаганням президента налагодити однаково конструктивні відносини як із ЄС, так і з Росією чи СНД, по-друге, розумінням представників ЄС уповільнення процесу євроінтеграції України у найближчій перспективі.

Травень-червень 2010 року – час відкриття чи поновлення судових справ проти українських політиків та громадських діячів. Зокрема, проти Ю. Тимошенко, М. Мельниченка та А. Макаренка. За даними графіку ми бачимо, що у цей період ЄС припиняє будь-яке коментування подій в Україні, що є нетиповим і підтверджує непослідовність позиції ЄС. Якщо у 2012-2013 рр. ЄС постулює проблему політичних в’язнів в Україні як основний фактор уповільнення процесу євроінтеграції, то в травні-червні 2010 року емпіричні дані свідчать про ігнорування такої резонансної справи.

У липні-серпні 2010 року спостерігається різке збільшення негативу, на нашу думку, зумовлене порушенням нових кримінальних справ проти Б. Данилишина, І. Діденка, В. Іващенка, які відбуваються саме в цей період. Ситуацію загострює прийняття Закону України «Про судоустрій і статус суддів», який надає президенту повноваження із призначення на звільнення суддів, чим порушує демократичний принцип поділу влади на три гілки. Таким чином, ЄС остерігається можливості трансформування українського політичного режиму в авторитарний. Однак для даного періоду також є характерним досить високий показник позитиву у позиції щодо України. На нашу думку, це пояснюється прийняттям Податкового кодексу Азарова-Тігіпка, Закону «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи». Для ЄС, який боровся із наслідками кризи непопулярними методами, прийняття непопулярних рішень в Україні із відносною легкістю було вартим подиву.

У вересні 2010 року спостерігається різкий спад позитиву та негативу, а також низький рівень нейтральної позиції. Можна припустити, що дана ситуація зумовлена вичікувальною позицією ЄС щодо України, яка перебуває на той час на початковому етапі реформування політичної системи. Наприклад, рішення Конституційного Суду України про повернення до Конституції 1996 року не могло одразу викликати позитивної чи негативної реакції, адже для цього ЄС має протягом деякого часу аналізувати та спостерігати за подіями в Україні.

У жовтні-грудні 2010 продовжується реалізація адміністративно реформи. У сфері судової системи оприлюднюються дані міжнародного аудиту у справі Ю. Тимошенко, Ю. Тимошенко свідчить у Прокуратурі, заарештовують лідера однієї із опозиційних партій Ю. Луценка. У даний проміжок часу ми спостерігаємо на графіку поступове зниження рівня нейтральної та негативної позицій, що викликає здивування. Натомість частка позитивного забарвлення суджень частково знижується, однак в кінці року його динаміка залишається стабільною. У ситуації зростання кількості «політичних» судових справ в Україні, наявності значного рівня критики у заявах та резолюціях ЄС, позиція ЄС залишається стабільно позитивною, що є нетиповим і свідчить про непослідовність позиції ЄС.

2011 рік – період реформування політичної системи України продовжується. Приймаються Закон «Про доступ до публічної інформації» та Закон "Про засади запобігання і протидії корупції в Україні", створюється проект та концепція діяльності Конституційної Асамблеї. Порушується питання про реалізацію Земельної реформи. Порушується нова кримінальна справа проти Ю. Тимошенко, Л. Кучми. Кінець року ознаменувався арештом Ю. Тимошенко, а також рішенням Суду у її справі. Кожна із цих подій викликала неабиякий резонанс в українському суспільстві. Якщо зникнення інтересу ЄС до подій в Україні можна пояснити процесом реформування політичної системи останньої, то відсутність інтересу або лише нейтральне його забарвлення наприкінці року пояснити вкрай важко. Здавалось би, що нові кримінальні справи і засудження колишнього прем’єр-міністра мало б викликати обурення в ЄС, враховуючи їх задекларовану позицію, однак ми бачимо на графіку зростання лише нейтральних заяв. З огляду на це, ми можемо зробити висновок, що не зважаючи на невиконання Україною вимог та негативну оцінку її внутрішньополітичних подій, ЄС у 2011 році розглядає Україну як сферу геополітичних інтересів у контексті протистояння «ЄС – СНД на чолі Росії». І якщо офіційні заяви представників ЄС мають здебільшого обвинувачувальний характер, то досліджені нами транскрипти виступів європарламентаріїв свідчать про те, що Україна, не зважаючи на всі сучасні політичні процеси, повинна і стане членом ЄС для виконання ролі своєрідного форпосту у стосунках із майбутнім Євразійським Союзом. Свідченням цього може стати така ситуація. У вересні 2011 року відбувається Саміт країн-членів СНД у Душанбе. На графіку у цей період ми можемо спостерігати зростання нейтральної частки суджень щодо України, що свідчить про той факт, що ЄС остерігається будь-якого зближення України із країнами СНД, відстежує цей процес і пом’якшує свою позицію щодо України в період такого наближення.

Позиція ЄС щодо України у 2012- січні-лютому 2013 рр. характеризується рівномірністю позитивних, негативних та нейтральних тенденцій. Це означає, що в українському суспільно-політичному житті були події, які викликали резонанс і реакцію зі сторони ЄС, однак позиція представників ЄС щодо цих події відрізнялась. Інтерес до подій в Україні на початку 2012 року можна пояснити розвитком подій, які відбулись у судовій сфері ще наприкінці 2011 року.

У березні 2012 спад кількості заяв пояснюється ефектом «втоми» від тривалого обговорення фактів вибіркового правосуддя в Україні.

Квітень, травень та червень – період зростання інтересу до подій в Україні, який зумовлюється прийняттям закону "Про вибори народних депутатів України", а також нового Кримінально-процесуального кодексу України. Такі зміни викликають у ЄС надію на те, що новий Кодекс сприятиме уникненню випадків вибіркового правосуддя та порушення прав людини і громадянина в Україні, звільненню політичних в’язнів, а новий закон про вибори депутатів викликав надію на, по-перше, вдосконалення виборчого права, по-друге, на зміну конфігурації політичних сил в парламенті. На додаток, Україна стає однією із країн, які приймають футбольний чемпіонат Євро-2012, як наслідок, шквал критики та позитивних відгуків наповнюють інформаційний простір Європи. Негативні здебільшого стосуються проблем недостатньої готовності України до чемпіонату та позиціонування України в європейському інформаційному просторі як країни із процвітаючою ідеологією нацизму. Позитивне забарвлення суджень, на нашу думку, спричинене зміною ставлення представників ЄС до України у зв’язку з успішним проведенням чемпіонату і тим фактом, що їхні найгірші очікування щодо України не були реалізованими.

Наприкінці 2012 року (листопад-грудень) зацікавлення ЄС у політичному житті України різко зростає. Причиною цього, на нашу думку, слугує проведення чергових виборів до Верховної Ради України, а також новий склад Кабінету Міністрів.

У січні 2013 року інтерес до України спадає. Причиною цьому є той факт, що після активного обговорення результатів виборів, якості їх проведення та перспектив, які вони відкривають для ЄС, ЄС визначився із позицією щодо України та її перспективами.

У лютому 2013 року відбувається XVI Саміт Україна – ЄС, в рамках якого підписуються такі документи:

- Адміністративна домовленість між Міністерством економічного розвитку і торгівлі України і Генеральним директоратом Європейської Комісії з питань торгівлі при неформальному діалозі з бізнес-клімату

- Меморандум про взаєморозуміння між Україною і Європейським Союзом і Кредитна Угода між Україною, Національним банком України і Європейським Союзом про отримання макрофінансової допомоги ЄС на суму до 610 млн. євро

- Сьомий спільний звіт Україна - ЄС про виконання Меморандуму між Україною та Європейським Союзом про порозуміння щодо співробітництва в енергетичній галузі

- Протокол за підсумками зустрічі Міністра енергетики і вугільної промисловості України Едуарда Ставицького і Комісара ЄС з енергетичних питань Гюнтер Оттінгера.

Кількість та зміст вище зазначених документів свідчить про те, що після усієї критики у сторону України, невиконання Україною вимог ЄС, ЄС готовий надавати грошову допомогу, позиціонувати Україну як стратегічного партнера для подальшої інтеграції України в ЄС.

Таким чином, ми можемо зробити такі висновки нашого дослідження:

1. Позиція єс щодо України протягом 2010-2013 рр. Не змінилась на більш критичну відносно внутрішньої політики України.

   • позиція ЄС щодо України має здебільшого нейтральний характер і тільки в деяких місяцях 2010 року кількість негативу превалює над кількістю позитиву та нейтральних згадувань.

   • внутрішньополітичні події України не є визначальним фактором її євроінтеграції, адже за заявами європарламентаріїв, Україна має стати членом ЄС для гарантування безпеки ЄС на його східних кордонах. Тобто, основним фактором включення України до ЄС є його внутрішні мотиви безпеки.

2. У загальному контексті позиція ЄС щодо України є непослідовною.

   • незважаючи на гостру критику в сторону України, ЄС на рівні офіційних документів демонструє готовність виділяти Україні грошову допомогу та трактувати її як перспективного члена ЄС.

   • події, які в одній ситуації викликали критику та визначались як фактори євроінтеграції (судові процеси над представниками політикуму), у іншій залишались без уваги ЄС.

Для більш ґрунтовного розуміння та усвідомлення позиції ЄС щодо України протягом 2010-2013 рр. доцільним є також проаналізувати ретрансляцію її в публічному дискурсі українських ЗМІ. Всього нами було проаналізовано 71 статтю (саме така кількість статей, опублікованих у нижче зазначених виданнях протягом 2010-2013 рр., стосувалась відносин Україна – ЄС), опубліковану в таких виданнях: «Кореспондент», «Обозреватель», «Сегодня» та «УНІАН» (ці видання були відібрані студентами нашої групи як ті, які входять у десятку найбільш популярних видань загального інтересу України за результатами дослідження компанії ТNS у 2010 році). З огляду на потенційну можливість існування замовних матеріалів, а також врахування того факту, що українські ЗМІ не мають доступу до реальних мотивів ЄС, даний етап дослідження є допоміжним.

У проаналізованих статтях стосунки Україна – ЄС здебільшого висвітлюються у ракурсі таких тем:

• дискусія аналітиків щодо необхідності вступу в ЄС: аналіз переваг і загроз,

• аналіз заяв, подій та резолюцій органів та представників ЄС щодо України,

• аналіз коментарів українських високопосадовців, громадських діячів, незалежних експертів щодо поточних заяв або дій ЄС.

Згідно з опрацьованими матеріалами та у контексті вище зазначених тем, позиція українських ЗМІ щодо євроінтеграції України має здебільшого нейтральний характер. Основні акценти ставляться на висвітленні вимог ЄС до України, а також критикою суспільно-економічної ситуації в Україні та невиконання Україною вище зазначених вимог. На нашу думку, питання доцільності, перспектив та загроз вступу до ЄС не становить більше такої актуальності, як декілька років тому, незважаючи на те, що самі умови існування країн-членів ЄС суттєво змінились під впливом кризи. Українські ЗМІ трактують євроінтеграцію України як об’єктивний процес, про що свідчить той факт, що переважна більшість матеріалів присвячена аналізу виконання Україною вимог ЄС, а не доцільності такої інтеграції. Політична система України і досі залишається в центрі критики українських ЗМІ.

Українські видання часто висвітлюють і позитивне забарвлення позиції ЄС, викликане проведенням реформ та впровадженням нових кодексів. Однак інтерес для нашого дослідження викликають такі заяви:

• реалізація цих вимог Україною не забезпечує нам автоматичного включення в ЄС – заяви представників ЄС Ш. Фюле та Ж.М. Баррозу,

• інтеграція України в Митний Союз та ЄС одночасно неприйнятна для ЄС, тому для України важливим є утримання від такого кроку,

• ЄС відчуває потребу в Україні як імпортерові зерна після неврожаїв 2011 року («зерна в Европу составил 567 тыс.тонн против 61 тыс.тонн в прошлом году» - офіційний сайт видання «Корреспондент», 11.06.2011),

• ЄС інвестує в Україну (2 транші фінансової допомоги в 2010 р., план виплати 430 млн. євро до 2013 р., 110 млн. євро на реалізацію чорнобильських проектів, 30 млн. на реалізацію реформ в 2011 р., 5 млн. євро на розвиток туристичної сфери Криму, 5 млн. євро на розвиток соціальних об’єктів, 2 млн. євро на залучення іноземних інвестицій в економіку Севастополя – дані видань «Кореспондент», «Обозреватель», «Сегодня», «УНІАН»),

• при зволіканні ЄС щодо української євроінтеграції, Україна повинна самостійно проявляти ініціативу,

• неодноразове фіксування заяв представників ЄС щодо пріоритетності вирішення справ із політичними в’язнями для рішення ЄС щодо підписання договорів з Україною.

• фіксування обговорення Україною і органами ЄС таких непершочергових питань як клімату, географічних назв…

На основі вище зазначених заяв у статтях щодо відносин Україна – ЄС, опублікованих в українських ЗМІ, можна зробити такі висновки:

• доцільність євроінтеграції для українських ЗМІ є очевидною і безсумнівною (як і для українського суспільства в цілому, про що свідчать результати дослідження, проведеного КМІСом у 2012 році. За даними, опублікованими на сайті КМІСу, у разі проведення референдуму щодо вступу України до ЄС, 40% проголосують «за» і 33% «проти»),

• ЄС зацікавлений в Україні як в геополітичному партнері,

• ЄС зволікає із процесом євроінтеграції України через постійне незадоволення її внутрішньополітичною ситуацією,

• для ЄС є небажаним зближення України з Росією.

Комплексний підхід до оцінки позиції ЄС щодо України через аналіз офіційних документів ЄС, а також огляд релевантних темі публікацій українських ЗМІ дає можливість робити наступні висновки.

Позиція ЄС щодо України протягом 2010 – 2013 рр. має здебільшого нейтральний характер (64%) із переважанням негативу (22%) над позитивом (14%). Незважаючи на негативну оцінку внутрішньополітичної ситуації в Україні, а також невиконання Україною вимог ЄС, він продовжує надавати Україні грошову допомогу та розглядати її як геополітичного партнера. Як наслідок, ми можемо зробити висновок, що євроінтеграція України не залежить в першу чергу від подій в Україні. При цьому українські ЗМІ протягом 2010-2013 рр. активно публікують заяви представників ЄС про першочерговість вирішення проблем із засудженням політв’язнів, виконання різних вимог ЄС для вступу України до ЄС.

Описаний українськими ЗМІ процес переговорів України та ЄС виглядає досить затягнутим: ЄС висуває вимоги, Україна намагається реалізувати їх, ЄС незадоволений наслідками їх реалізації, а у випадку позитивної оцінки реформ ЄС попереджає, що даний факт не свідчить про швидку євроінтеграцію.

Ми дійшли неочікуваного висновку, що у зв’язку із наслідками кризи в ЄС, процес євроінтеграції України є на даному етапі небажаним для ЄС. Водночас, зближення України з Росією та сусідство ЄС із проросійськи налаштованою країною було б геополітичним промахом. Таким чином, існування «сірої» плями між цими геополітичними утвореннями є вигідним ЄС на даному етапі, тому її існування стимулюється протягом 2010-2013 рр.

4. Додатки

І. Класифікація українських подій 2010-2013 рр.

5. Список літератури

1. Костенко Н., Іванов В. Досвід контент-аналізу. Моделі та практики: Монографія. К.: Центр вільної преси, — 2003.

2. Панина Н.В. Технология социологического исследования. Курс лекций.

3. Паниотто В.И., Максименко В.С. Количественные методы в социологических исследованиях. — К.: Наук. думка, 1982.

4. Тичер С., Мейер М., Водак Р, Веттер Е. Методы анализа текста и дискурса. – Гуманитарный центр. – Харьков – 2009.

5. Ядов В.А. Социологическое исследование: методология, программы, методы. — М.:Наука, 1987.

6. Ядов В.А. Стратегия и методы качественного анализа данных // Социология. 4М. – 1991