Звільнення в зв'язку з вчиненням працівником аморального проступку

(п. 3 ст. 41 КЗпП України).

Суб'єктом звільнення є тільки працівники, які виконують виховні функції (вихователі, вчителі, викладачі, практичні психологи, соціальні педагоги, майстри виробничого навчання, методисти, педагогічні працівники позашкільних закладів та ін.).

Підставою звільнення є аморальний проступок. Аморальний проступок є оціночною категорією. Аморальний проступок – це порушення норм суспільної моралі, яке негативно впливає на виконання працівником його виховних функцій. Проступок може бути скоєний як при виконання трудових обов'язків, так і не при виконанні (в побуті, громадському місці тощо).

Звільнення не може бути визнане правильним, якщо воно проведено лише внаслідок загальної оцінки поведінки працівника, не підтвердженої конкретними фактами.

При звільненні необхідно брати до уваги (а) час, що пройшов з моменту виникнення винних дій (аморального проступку), (б) наступну поведінку працівника та (в) інші конкретні обставини.

Звільнення за цією підставою не є дисциплінарним стягненням.

4. Порядок розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця.

Розірвання трудового договору з підстав, передбачених п.п. 1 (крім ліквідації підприємства), 2 – 5, 7 ст. 40 і п.п. 2 і 3 ст. 41 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання роботодавця про розірвання трудового договору з працівником.

Подання роботодавця має розглядатися у присутності працівника щодо якого його внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з'явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах визначеного законодасвтвом строку. У разі повторної неявки працівника без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

У разі якщо виборний орган первинної профспілкової організації не утворюється, згоду на розірвання трудового договору надає профспілковий представник, уповноважений на представництво інтересів членів професійної спілки згідно із статутом.

Виборний орган первинної профспілкової організації повідомляє роботодавцю про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору.

Якщо працівник одночасно є членом декількох первинних профспілкових організацій, які діють на підприємстві, згоду на його звільнення дає виборний орган тієї первинної профспілкової організації, до якої звернувся роботодавець.

Рішення виборного органу первинної профспілкової організації про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні відсутнє обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації.

Роботодавець має право розірвати трудовий договір не пізніш як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Якщо розірвання трудового договору з працівником проведено роботодавцем без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації, суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду виборного органу первинної профспілкової організації і після її одержання або відмови виборного органу первинної профспілкової організації в дачі згоди на звільнення працівника розглядає спір по суті.

При звільнення деяких категорій працівників (неповнолітніх, депутатів місцевих рад, виборних профспілкових працівників, членів рад (правлінь) підприємств і рад трудових колективів) чинним законодавством встановлені додаткові вимоги.