Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Припинення трудового договору.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
08.01.2020
Размер:
258.56 Кб
Скачать

Лекція

Тема: Припинення трудового договору

План

1. Поняття та класифікація підстав припинення трудового договору.

2. Розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

3. Розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця.

4. Порядок розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця.

5. Розірвання трудового договору з ініціативи осіб, які не є його стороною.

6. Порядок оформлення звільнення. Розрахунок із звільненим працівником.

Література:

1. Болотіна Н.Б. Трудовий договір за законодавством України: Навч. посіб. – К.: Вид. Паливода А.В., 2002.

2. Близнюк О.А. Захист прав сторін трудового договору при його розірванні за ініціативою працівника // Актуальні проблеми держави і права. Вип. 18. – Одеса: Юрид. літ., 2003. – C. 758 – 763.

3. Вєтухова І. Особливості розірвання трудового договору з жінками, які мають дітей, з ініціативи власника або уповноваженого ним органу // Вісн. Акад. правових наук України. – 2004. – №2(37). – C. 119 – 130.

4. Глазько С.М. Класифікація підстав припинення трудового договору з працівниками // Вісн. Нац. ун-ту внутр. справ. – Х.: Нац. ун-т внутр. справ, 2005. – Вип. 29.– C. 286 – 292.

5. Ершов В.В., Ершова Е.А. Трудовой договор. М., 2001.

6. Іншин М.І. Спеціальні підстави припинення службово-трудових відносин // Право і безпека. – 2004. – №3/2. – C. 138 – 142.

7. Пилипенко П. Про участь профспілок у трудових правовідносинах у світлі Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" // Право України. – 2000. – №9. – C. 81 – 83, 90.

8. Прокопенко В. Розмежування підстав припинення трудового договору за угодою сторін від звільнення з ініціативи працівника // Право України. – 1997. – №3. – С. 30 – 33.

9. Прокопенко В., Вівчаренко О. Прийом на роботу та звільнення. Коломия, 1996.

10. Пустозерова В.М., Соловьев А.А. Прием и увольнение работников. М., 1995.

11. Реус О. Особливості припинення трудових правовідносин з неповнолітніми // Право України. – 2001. – №8. – C. 78, 79.

12. Сільченко С.О. Особливості припинення трудових відносин у зв`язку із закінченням строку трудового договору // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2005. – Вип. 74. – C. 47 – 54.

13. Тищенко О. Звільнення за аморальний проступок працівника, який виконує виховні функції: правові проблеми // Право України. – 2000. – №6. – C. 50 – 52.

14. Угрюмова Г. Звільнення працівника за п. 7 ст. 40 КЗпП України: проблеми правового регулювання // Право України. – 2005. – №12. – C. 62 – 64.

15. Яковлева Г.О. Щодо поняття грубого порушення трудових обов`язків // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2001. – Вип. 51. – C. 163 – 170.

16. Яковлєв О.А. Роль третіх осіб у припиненні трудових відносин // Право України. – 2001. – №12. – С. 102 – 105.

1. Поняття та класифікація підстав припинення трудового договору.

В науці трудового права та законодавстві про працю вживаються три категорії, пов'язані з припиненням трудових правовідносин: припинення трудового договору, розірвання трудового договору та звільнення.

Термін "припинення трудового договору" – це закінчення дії трудових правовідносин в усіх випадках, передбачених трудовим законодавством. Категорія "розірвання трудового договору" означає припинення трудових правовідносин одностороннім волевиявленням (роботодавця, працівника, третіх осіб). Термін "звільнення" вживається щодо працівника і є ідентичним терміну "припинення трудового договору".

Підстава припинення трудового договору – це юридичний факт або сукупність юридичних фактів, закріплених в законі та необхідних для припинення трудового договору. Ці юридичні факти поділяються на два види: 1) дії (життєві ситуації, що відбуваються по волі людей; вольові акти їх поведінки) сторін або третіх осіб, які мають право вимагати розірвання трудового договору; 2) події (життєві обставини, настання яких не залежить від волі та свідомості людей) (закінчення строку; смерть працівника або роботодавця-фізичної особи тощо).

Припинення трудового договору правомірне за одночасної наявності таких умов: 1) передбаченої законом підстави припинення трудового договору; 2) дотримання порядку звільнення; 3) юридичного факту припинення трудового договору (наказ чи розпорядження роботодавця, заява працівника, акт уповноваженої третьої особа).

Підстави припинення трудового договору знайшли своє закріплення в ст. 36 – 39, 45 та інших статтях КЗпП України.

В залежності від того, хто є ініціатором припинення трудового договору, підстави поділяються на такі групи:

1) припинення трудового договору за спільною (взаємною) ініціативою його сторін (п. 1, п. 2 ст. 36 КЗпП України – угода сторін, закінчення строку);

2) розірвання трудового договору з ініціативи працівника (ст. 38, ст. 39 КЗпП України);

3) розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця (ст. 40, ст. 41 КЗпП України);

4) розірвання трудового договору з ініціативи осіб, які не є його стороною (третіх осіб) (п.п. 3, 7 ст. 36, ст. 45 КЗпП України та ін.).

Також ст. 36 КЗпП України (п. 8) в якості підстав припинення трудового договору називає підстави, передбачені контрактом.

В трудовому праві актуальною є проблема розмежування категорій припинення трудового договору та відсторонення працівника.

Ст. 46 КЗпП України передбачає можливість відсторонення працівника від роботи роботодавцем. Відсторонення працівника – це тимчасове недопущення працівника до виконуваної роботи у випадках, передбачених законодавством, із збереженням місця роботи і, як правило, без збереження заробітної плати.

Відсторонення працівників від роботи роботодавцем допускається:

У разі появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння

У разі відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів

У разі відмови або ухилення від навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони

В інших випадках, передбачених законодавством

Обов'язкові попередній (під час прийняття на роботу) і періодичні (протягом трудової діяльності) медичні огляди проводяться для працівників підприємств харчової промисловості, громадського харчування і торгівлі, водопровідних споруд, лікувально-профілактичних, дошкільних і навчально-виховних закладів, об'єктів комунально-побутового обслуговування, інших підприємств, професійна чи інша діяльність яких пов'язана з обслуговуванням населення і може спричинити поширення інфекційних захворювань, виникнення харчових отруєнь, а також працівників, зайнятих на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, та щорічно для осіб віком до 21 року.

За результатами періодичних медичних оглядів у разі потреби роботодавець повинен забезпечити проведення відповідних оздоровчих заходів.

Медичні огляди проводяться відповідними закладами охорони здоров'я, працівники яких несуть відповідальність згідно із законодавством за відповідність медичного висновку фактичному стану здоров'я працівника.

Роботодавець має право в установленому законом порядку притягнути працівника, який ухиляється від проходження обов'язкового медичного огляду, до дисциплінарної відповідальності, а також зобов'язаний відсторонити його від роботи без збереження заробітної плати.

Роботодавець зобов'язаний забезпечити за свій рахунок позачерговий медичний огляд працівників: а) за заявою працівника, якщо він вважає, що погіршення стану його здоров'я пов'язане з умовами праці; б) за своєю ініціативою, якщо стан здоров'я працівника не дозволяє йому виконувати свої трудові обов'язки; в) на вимогу головного державного санітарного лікаря.

За час проходження медичного огляду за працівниками зберігаються місце роботи (посада) і середній заробіток.

Стосовно державних службовців може бути проведено службове розслідування:

1) у разі невиконання або неналежного виконання ними службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об'єднанню громадян;

2) у разі недодержання ними законодавства про державну службу, про боротьбу з корупцією, порушення етики поведінки;

3) на вимогу державного службовця з метою зняття безпідставних, на його думку, звинувачень або підозри.

За анонімними повідомленнями, заявами та скаргами службове розслідування не проводиться.

Службове розслідування проводиться з відстороненням державного службовця від виконання повноважень за посадою або без такого відсторонення. Рішення про відсторонення приймається за поданням голови комісії з проведення службового розслідування керівником державного органу, в якому працює службовець.

За державним службовцем на час відсторонення від виконання повноважень за посадою зберігається заробітна плата.

(Порядок проведення службового розслідування стосовно державних службовців, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 р. №950).

Працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи повинні проходити за рахунок роботодавця інструктаж, навчання з питань охорони праці, з надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків і правил поведінки у разі виникнення аварії.

Працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному доборі, повинні щороку проходити за рахунок роботодавця спеціальне навчання і перевірку знань відповідних нормативно-правових актів з охорони праці.

Посадові особи, діяльність яких пов'язана з організацією безпечного ведення робіт, під час прийняття на роботу і періодично, один раз на три роки, проходять навчання, а також перевірку знань з питань охорони праці за участю профспілок.

Порядок проведення навчання та перевірки знань посадових осіб з питань охорони праці визначається типовим положенням, що затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці.

Не допускаються до роботи працівники, у тому числі посадові особи, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці.

У разі виявлення у працівників, у тому числі посадових осіб, незадовільних знань з питань охорони праці, вони повинні у місячний строк пройти повторне навчання і перевірку знань.

Спеціалісти служби охорони праці у разі виявлення порушень охорони праці мають право вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли передбачених законодавством навчання, інструктажу, перевірки знань і не мають допуску до відповідних робіт або не виконують вимог нормативно-правових актів з охорони праці.

У разі введення надзвичайного стану може здійснюватися усунення від роботи на період надзвичайного стану, в разі неналежного виконання своїх обов'язків, керівників державних підприємств, установ і організацій, від діяльності яких залежить нормалізація обстановки в районі надзвичайного стану (Закон України «Про правовий режим надзвичайного стану» від 16.03.2000 р. №1550-III).

У випадку відсторонення працівника від роботи трудові правовідносини не припиняються, а лише призупиняється виконання працівником своїх трудових обов'язків.