Тема 8. Українська діаспора як фактор міжнародних відносин

1. Дипломатична діяльність емігрантських урядів ЗУНР (1919–1924), УНР (1920–24.08.1992), Гетьмана Павла Скоропадського (1918–1945).

2. Дипломатична діяльність УВО та ОУН.

3. Міжнародні акції Української діаспори.

ЛІТЕРАТУРА

1. Андрусяк Т. Уряд Української Народної Республіки в екзилі / Андрусяк Т. – Режим доступу до рес.: http://pravopys.vlada.kiev.ua/mova/20/Dovidn/Urjad_ UNR_ekzyli.htm

2. Баган О. Націоналізм і націоналістичний рух: історія та ідеї / Баган О. – Дрогобич: Відродження, 1994. – 192 с.

3. Дипломатична діяльність УГВР: – Режим доступу до ресурсу: http://www. users.bit.te.ua/studio/upa/ugvr5uk.htm;

4. Кентій А. Збройний чин українських націоналістів. 1920-1956 / Кентій А. – К., 2005. – 332с.

5. Ковальчук В. Українське питання у відносинах між ОУН і державними діячами Італії у 1930-х рр. / Володимир Ковальчук // Мандрівець. – 2008. – №5. – С. 27-33.

6. Кремень В. Г. Україна: альтернативи поступу (критика історичного досвіду) / Кремень В. Г., Табачник Д. В., Ткаченко В. М. – К.: ARC-UКRAINE, 1996. – 793 с.

7. Нагаєвський І. Історія Української держави двадцятого століття / Нагаєвський І. – К.: Український письменник, 1993. – 413 с.

8. Нариси з історії дипломатії України / Під ред. В. А. Смолія. – К.: Альтернативи, 2001. – 736 с.

9. Овсій І. О. Зовнішня політика України (від давніх часів до 1944 року): Навч. посіб / Овсій І. О. – К.: Либідь, 1999. – 240 с.

10. Перва Т. Зовнішньополітичні пріоритети України у політичних концепціях ОУН / Тетяна Перва // Вісн. Наук. інформаційно-аналітичного центру НАТО Прикарпатського НУ ім. В. Стефаника. – 2009. – Вип. 3. – С. 147-153.

11. Пехів В. Б. Далекосхідний вимір зовнішньої політики ОУН напередодні Другої світової війни / Володимир Пехів // Мандрівець. – 2008. – №6. – C. 38-40.

12. Репринцев В. Україна в польських зовнішньополітичних доктринах / Репринцев В. // Українська державність у XX столітті (історико-політологічний аналіз). – К.: Політична думка, 1996. – Режим доступу до рес.: http://litopys.org.ua/ukrxx/r08.htm

13. Рудницький С. Л. Чому ми хочемо самостійної України? / Рудницький С. Л.; Упор., передмова О. І. Шаблія. – Львів: Світ, 1994. – 416 с.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

У першому питанні необхідно висвітлити відмінність зовнішньополітичних позицій Директорії та Уряду Диктатора ЗУНР Є. Петрушевича, на Паризькій мирній конференції, які стали причиною утворення екзильного уряду ЗУНР у Відні та Берліні. Варто прослідкувати його діяльність, зокрема дипломатичну, підтримку ідеї незалежної ЗУНР, згодом автономної Галичини у складі Польщі. Окрім цього, доцільно проаналізувати Діяльність Головного Отамана УНР С. Петлюри і уряду УНР на Паризькій та Ризькій мирних конференціях, конкуренцію із УРСР за іноземне визнання і боротьбу за збереження посольств, а також подальшу зовнішньополітичну діяльність Державного центру УНР в екзилі. У цьому питанні також слід проаналізувати зовнішньополітичні погляди і дипломатичні акції Гетьмана Павла Скоропадського та гетьманського руху на еміграції щодо вибору зовнішньополітичних позицій [1; 6, с. 247-253, 294-300, 306-312, 314-321, 360-468; 7; 8, с. 426-438, 456-460; 9, с. 199-204; 12; 13, с. 373-378, 394-409].

У другому питанні необхідно висвітлити зовнішньополітичні пріоритети та зміст міжнародної активності УВО та ОУН. Для цього слід розкрити їх співпрацю з такими державами, як Литва, окреслити проблеми стосунків з Німеччиною (спершу – Веймарською республікою, згодом – Третім Рейхом) та Японією, Італією і Чехословаччиною, показати дипломатичні акції в Лізі Націй, зокрема, присвячені висвітленню проблем пацифікацій на західно-українських землях, Голодомору та радянського терору. Слід особливо вказати на розбіжності в зовнішньополітичних пріоритетах ОУН в Україні і за кордоном, ОУН(б) і ОУН(м), їх еволюцію [2, с. 37-38, 43, 60-61, 69-70, 74, 76-78, 79, 82, 89, 108-111, 118, 122-125, 127, 128-130, 132-134, 135-139, 142, 143-146, 148—149, 151, 156-157, 160, 163, 167; 3; 4-5; 10-12].

Значну підтримку Визвольні змагання отримали від української діаспори за кордоном. У третьому питанні треба доцільно розглянути вплив української діаспори на уряди країн проживання (США, Канада, країни Європи і Латинської Америки) та міжнародні організації (Ліга Націй), з метою привернення уваги до стану справ на українських етнічних землях, до проблеми української державності. Зокрема, необхідно розглянути поширення самостійницьких ідей у колах діаспори США, Канади і Латинської Америки та ставлення її представників до Визвольних змагань 1917-1921 рр. та української державності. Слід особливо відзначити особливості підтримки українською діаспорою емігрантських урядів та установ у міжвоєнний, воєнний та повоєнний періоди, їх ставлення до утисків окупаційними режимами населення українських земель. Варто з’ясувати позицію представників діаспори щодо міжнародного висвітлення Голодомору, неоднозначне ставлення до дисидентського руху – спершу його негативну оцінку, а згодом – всебічну підтримку та сприяння ідеї суверенізації УРСР. Особливу увагу слід зосередити на проблемах, які виникають у відносинах діаспори та української держави, з’ясувати шляхи їх вирішення [6; 8; 9].