Тема 20. Зовнішня політика України на пострадянському просторі

1. Україна та Республіка Білорусь: проблеми та перспективи співпраці.

2. Україно-молдавські відносини як одна з ключових проблем зовнішньої політики і безпеки України (Придністровське врегулювання, загроза приєднання Молдови до Румунії).

3. Кавказький вектор української політики (Азербайджан, Грузія, Вірменія).

4. Середньоазійські країни СНД у зовнішній політиці України: економічний аспект (Казахстан, Туркменістан, Узбекистан).

ЛІТЕРАТУРА

1. Батенко Т. Королі СНД: Портрети дванадцяти президентів (тенденції та закономірності розвитку в пострадянському просторі) / Т. Батенко. – Львів: Кальварія, 2000. – 216 с.

2. Беба П. Казахстан-Україна: від Нафти до Космосу / П. Беба // Уряд кур’єр. – 2001. – 20 верес. – С. 4.

3. Бойко Б. Україна – Молдова: сусідські відносини – на міждержавно-правову основу / Б. Бойко // Політика і час. – 1994. – № 1. – С. 12-18.

4. Гарнетт Ш. Чи настане мир у Придністров'ї? / Ш. Гарнетт, Р. Лебенсон // Політика і час. – 1999. – № 1. – С. 51-62.

5. Долженков О. О. Україна–Білорусь: досвід політичної трансформації / О. О. Долженков. – О.: Астропринт, 2003. – 264 с.

6. Малик Я. Й. Інтеграційні процеси на пострадянському просторі: Навч. посіб. / Я. Й. Малик, Б. Д. Вол, Д. С. Занько. – Львів: Паіс, 2007. – 68 с.

7. Москвин Л. Б. Многоуровневая система интеграций в СНГ (причины, проблемы, тенденции развития) / Л. Б. Москвин // Вестник Московского университета. Серия 12. Полит. науки. – 1999. –№ 1. – С. 3-17.

8. Павленко А. М. Білорусь: політика, економіка, безпека // Стратегічна панорама. – 1998. – № 1-2 / А. М. Павленко // Режим доступу до джерела: http://www.niss.gov.ua/book/journal/migder1.htm#b2.

9. Парахонський Б. О. Центральна Азія: геостратегічний аналіз та перспективні можливості для України: Монографія / Б. О. Парахонський, Ю. В. Павленко, А. З. Гончарук. – К.: НІСД, 2001. – 148 с.

10. Пономарьов О. Федералізація Молдови: вихід з придністровської кризи / О. Пономарьов // Людина і політика. – 1999. – № 4. – С. 20-26.

11. Толстов С. Перспективы урегулирования приднестровского конфликта: роли и интересы Украины и России / С. Толстов // Материалы междунар. науч. сим-поз., Кишинев, 16-17 октября 1997 г. – Кишинев, 1998.

12. Україна у сучасному геополітичному просторі: теоретичний і прикладний аспекти: [Кол. моногр.] / [За ред. Ф. М. Рудича]. – К.: МАУП, 2002. – 488 с.

13. Чекаленко Л. Д. Зовнішня політика України: Підручник / Л. Д. Чекаленко. – К.: Либідь, 2006. – 710 с.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Пріоритетним напрямом зовнішньої політики України є розвиток двосторонніх відносин з країнами-сусідами в рамках Співдружності Незалежних Держав. Перше питання присвячене розгляду взаємостосунків з Білоруссю, на які впливають спорідненість культур, спільний кордон, тісні економічні зв’язки тощо. У даному питанні слід прослідкувати розвиток торгівельно-економічного співробітництва, співпраці в галузі зв’язку та транспортного сполучення, військово-технічного співробітництва, охорони навколишнього середовища, врегулювання безвізового в’їзду громадян і перетину кордону. Для повноти розгляду до уваги слід взяти Договір «Про дружбу, добросусідство і співробітництво між Україною і Республікою Білорусь» (17 липня 1995 р.) [1; 5; 6, с. 44–46; 8; 12, с. 52–53; 13, с. 481–491].

У другому питанні слід прослідкувати розвиток та проблемні сфери взаємодій у українсько–молдавських стосунках. Передусім даний розгляд слід розпочати з аналізу Базового договору «Про добросусідство, дружбу та співробітництво», що підписаний 23 жовтня 1992 р., прослідкувати причини його пізньої ратифікації парламентом України (у 1996 р.). Особливу увагу слід надати таким напрямам співпраці двох країн європейського спрямування як запровадження спільного прикордонного та митного контролю, демаркації українсько-молдовського державного кордону, активізація торгівельно–економічного та науково–технічного співробітництва тощо. Важливо розглянути роль та результати діяльності України як гаранта та посередника у миротворчому процесі у Придністров’ї, прослідкувати причини невдач у врегулюванні придністровської проблеми [1; 3–4; 6, с. 46–48; 10–11; 12, с. 53–54, 141–156; 13, с. 492–504].

Третє питання присвячене проблемам взаємодії України з державами Кавказького регіону. Зокрема йдеться про співпрацю з Азербайджанською Республікою, яка як нафтовидобувна країна зі значним економічним потенціалом є важливим економічним партнером для України, особливо щодо питань забезпечення альтернативних джерел енергоносіїв, спільної розробки нафтових та газових родовищ. У даному питанні слід розглянути процес становлення стратегічного партнерства між Україною та Грузією, між якими ще у 1993 р. укладено Договір «Про дружбу, співробітництво і взаємодопомогу». Особливу увагу слід присвятити двостороннім взаємодіям у сферах торгівельно-економічних відносин, машинобудування, агропромислового комплексу, хімічної промисловості, науки, високих технологій, культури та освіти, військовій галузі тощо. Ще однією державою в рамках Кавказького регіону, з якою Україна підтримує тісні зовнішньополітичні та зовнішньоекономічні відносини, є Вірменія. Слід розглянути роль України у стабілізації вірмено-азербайджанських відносин, налагодженні спільних економічних проектів, зокрема щодо транзиту енергоносіїв, ефективного функціонування транскавказької транспортної магістралі тощо [1; 6, с. 48–52; 7; 13, с. 505–518].

У четвертому питанні слід розглянути зовнішньополітичні та зовнішньоекономічні пріоритети України у середньоазійському регіоні. Зокрема йдеться про відносини з Республікою Казахстан, особливо у галузі важкої, нафтогазової промисловості, машинобудування, енергетики, у сфері науки та технологій. Зв’язки України з Туркменістаном є особливо важливими, особливо з точки зору пошуку альтернативних джерел видобутку та постачання газу. Українсько–узбецькі відносини також мають статус пріоритетних для нашої країни у середньоазійському регіоні. Ще у 1992 р. укладено Договір «Про основи міждержавних відносин, дружбу та співробітництво» між Україною та Республікою Узбекистан, де закладені основи співробітництво у галузі авіації, військово-технічних розробок, розвитку режиму вільної торгівлі, постачання продуктів харчування тощо [1; 6, с. 53–59; 9; 13, с. 518–536].