- •Тема 1. Зовнішня політика держави як об′єкт дослідження
- •Тема 2. Зовнішня політика Київської Русі
- •Тема 3. Зовнішня політика Галицько–Волинської Русі епохи розквіту
- •Тема 4. Зовнішня політика Козацької держави
- •Тема 5. Зовнішня політика автономної Гетьманщини
- •Тема 6. Зовнішня політика України на початку хх століття
- •Тема 7. Зовнішня політика урср
- •Тема 8. Українська діаспора як фактор міжнародних відносин
- •Тема 9. Роль зовнішньополітичного потенціалу України у формуванні та реалізації її національних інтересів
- •Тема 10. Становлення сучасної України як суб’єкта міжнародних відносин
- •Тема 11. Діяльність України в рамках оон
- •Тема 12. Зовнішньополітична взаємодія України з провідними країнами Західної Європи
- •Тема 13. Проблеми взаємодії України та єс
- •Тема 14. Відносини Україна–нато в контексті української та європейської безпеки
- •Тема 15. Співробітництво України з країнами–близькими сусідами
- •Тема 16. Україна у двосторонньому співробітництві із сусідами «другого порядку»
- •Тема 17. Україна у загальноєвропейських системах співробітництва
- •Тема 18. Україна – країни Північної Америки: становлення та перспективи поглиблення стратегічного партнерства
- •Тема 19. Відносини з Росією як основний напрям зовнішньої політики України
- •Тема 20. Зовнішня політика України на пострадянському просторі
- •Тема 21. Місце України в інтеграційних структурах пострадянського простору
- •Тема 22. Україна та міжнародні фінансові структури
- •Тема 23. Становлення і розвиток відносин України з країнами Близького та Середнього Сходу
- •Тема 24. Україна та країни Азійсько-Тихоокеанського регіону
- •Тема 25. Проблеми та перспективи розвитку відносин України з країнами Африки та Латинської Америки
- •Зовнішня політика україни
Тема 22. Україна та міжнародні фінансові структури
Процеси економічної глобалізації та місце в них України.
Реалізація зовнішньополітичних цілей України через участь у СОТ.
Специфіка взаємодії України з МВФ, Світовим Банком, ЄБРР.
ЛІТЕРАТУРА
Багрова І. В. Міжнародна економічна діяльність України: Навч. посіб. / [І. В. Багрова, О. О. Гетьман, В. Є. Власюк; За ред. І. В. Багрової]. – К.: Центр навч. літ., 2004. – 384 с.
Воронова Є. М. Україна в міжнародній торгівлі / Є. М. Воронова, А. А. Мазаракі. – К.:КДТУ, 1998. – 274 с.
Єгоров О. Б. Митна економіка (Україна – СОТ – ЄС): Посібник / О. Б. Єгоров. – Одеса: Пласке ЗАТ, 2005. – 226 с.
Камінський А. Вступ до міжнародних відносин: Курс лекцій / А. Камінський. – Львів: Світ, 1995. – 144 с.
Ковбасюк Ю. Участь Європейського банку реконструкції і розвитку вреформуванні економіки України / Ю. Ковбасюк // Економіка України. – 2002. – № 4. – С. 17-21.
Міжнародні відносини і євроатлантичне майбутнє України. Підручник / [Балабін В. В., Плахотнік О. В., Безносюк О. О., Коряк В. І. та ін.; За заг. ред. Балабіна В. В.]. – К.: ТОВ «Інфодрук», 2008. – 358 с.
Міжнародні організації економічного співробітництва: Довідник / [Відп. ред. Н. Г. Діденко]. – К.: НІПМБ, 2005. – 114 с.
Осташ І. Вступ до СОТ: завдання і перспективи / І. Осташ // Голос України. – 2001. – 20лип. (№127). –С. 5.
Пархоменко В. Д. Україна в сучасних інтеграційних процесах. Україна – СОТ / В. Д. Пархоменко, І. О. Бодяковська, А. П. Гончаренко. – К.: УкрІНТЕЛ, 2006. – 28 с.
Педос В. А. Торговые партнеры Украины: (Информ.-аналит. справ.) / В. А. Педос / [Науч. ред. Лысикова Л. Э.]. – К.: Либра, 1998. – 411 с.
Сучасні проблеми економічного розвитку України // Стратегічна панорама. – 1999. – № 3 // Режим доступу до джерела: http://www.niurr.gov.ua/ukr/publishing/panorama%203~4_99/index_panorama 3_4. htm.
Чекаленко Л. Д. Зовнішня політика України: Підручник / Л. Д. Чекаленко. – К.: Либідь, 2006. – 710 с.
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
Наприкінці 90-х років ХХ століття до процесів глобалізації долучилися майже всі регіони земної кулі. Йдеться про посилення тенденцій економічної, технологічної, інформаційної та соціальної взаємозалежності різних країн, в тосу числі й про інтеграцію України у світову економіку з урахуванням забезпечення економічної безпеки країни, про повноправну її участь у міжнародних економічних організаціях, про сприяння українському експорту, про пошук нових та розширення вже наявних ринків, сприяння залученню іноземного капіталу тощо. У першому питанні слід прослідкувати процес розробки концепцій та програм розвитку економічних взаємодій з різними регіонами світу і регіональними міжнародними форумами та організаціями. Зокрема йдеться про програми співпраці України та Європейського Союзу, Плани дій Україна–НАТО, програми співробітництва з окремими країнами регіону, ЦЄІ, ЦЕФТА, структурами СНД, ОЧЕС, СОТ тощо [1; 10; 11; 12, с. 287–288].
Вступ України до Світової організації торгівлі (СОТ) мав визначальне значення для всієї економічної політики України. У другому питанні слід розглянути становлення, структуру та цілі функціонування ГАТТ/СОТ, проаналізувати систему правових норм міжнародного життя, які встановлює та контролює їх дотримання ця організація. Увагу слід присвятити процесові вступу України до СОТ, прослідкувати особливості визнання Україною міжнародних правил, яких повинні дотримуватися країни-члени у здійсненні торгівельних відносин, зокрема щодо лібералізації зовнішньої торгівлі, забезпечення прозорості торгівельних процедур, скасування тарифних обмежень та зниження митних зборів тощо. У цьому питанні слід проаналізувати позитивні та негативні наслідки участі України в СОТ [1–3; 5, с. 74–75; 6, с. 58–64; 7–9; 12, с. 288–293].
Третє питання присвячене співпраці України з міжнародними фінансовими структурами, зокрема з Міжнародним Валютним Фондом (МВФ), Світовим Банком (Міжнародний Банк реконструкції і розвитку), Європейським банком реконструкції і розвитку (ЄБРР). Україна стала членом МВФ у 1993 році, і сьогодні ця організація, метою створення якої було сприяти розвиткові міжнародного співробітництва, врегульовувати валютні курси і контролювати їх дотримання, надає нашій державі значну фінансову допомогу, особливо у час подолання фінансової кризи. Світовий банк також фінансує низку програм у нашій державі, зокрема кошти надаються на розвиток інститутів державного управління, фінансування реконструкції гідроелектростанцій, на проекти у галузі енергетики, газопостачання, сільського господарства, охорони здоров′я, освіти, зв′язку, водопостачання та водоочищення тощо. ЄБРР також допомагає Україні у фінансування довгострокових державних програм, а саме: у кредитуванні енергетики, будівництва залізниць, сільського та житлово-комунального господарства, розвитку середнього і малого бізнесу. Важливе значення мають зобов’язання ЄБРР щодо Чорнобильського фонду «Укриття», фінансові ресурси якого є необхідними для завершення проекту будівництва нового саркофага [4, с. 69–74; 5; 6, с. 56–58; 7; 12, с. 293–295].
