Тема 7. Зовнішня політика урср

1. Обмеження суверенітету України як наслідок утворення СРСР.

2. Міністерство закордонних справ УРСР: становлення (1944) та розвиток.

3. Дипломатія періоду Другої світової війни.

4. Діяльність УРСР в рамках ООН.

ЛІТЕРАТУРА

1. Гриневич Р. А. Утворення народного комісаріату закордонних справ УРСР: проекти і реалії (1944-1945 рр.) / Гриневич Р. А. // Український історичний журнал. – 1995. – №3. – С. 36-47.

2. Гетьманчук М. П. Ризький договір і четвертий розподіл Польщі в 1939 році / Гетьманчук М. П. // Вісник НУ “ЛП”: Держава і армія. – Львів. – 2002. – №451. – С. 42-51.

3. Дещинський Л. Є. Статус України в міжнародних відносинах у період Другої світової війни / Дещинський Л. Є., Постоловський Р. М. // Вісник НУ “ЛП”: Держава і армія. – Львів. – 2005. – №541. – С. 5-14.

4. Дещинський Л. Є. Міжнародні відносини України: історія і сучасність: Навчальний посібник / Дещинський Л. Є., Панюк А. В. – Львів: Вид-во НУ “Львівська політехніка”, 2001. – 424 с.

5. Дюрозель Ж. Б. Історія дипломатії від 1919 року до наших днів / Дюрозель Ж.Б. ; Пер. з фран. – К.: Основи, 1994. – 168 с.

6. Історія України: нове бачення: У 2-х т. / Під ред. В. А. Смолія. – К.: Україна, 1996. – Т. 2. – 494 с.

7. Макарчук В. С. Міжнародно-правове визначення державного кордону між Україною і Польщею (1939-1945 рр.) / Макарчук В. С. – К.: Атіка, 2004. – 348 с.

8. Марущак М. Й. Історія дипломатії ХХ ст.: Курс лекцій / Марущак М. Й. – Львів, 2003. – 304 с.

9. Манжола В. А. Міжнародні відносини і зовнішня політика з 1945 по 1979-і роки / Манжола В. А. [та ін.]. – К., 1999. – 558 с.

10. Міжнародні відносини та зовнішня політика (1980-2000 роки): Підручник. – К.: Либідь, 2001. – 624 с.

11. Нариси з історії дипломатії України / Під ред. В. А. Смолія. – К.: Україна, 2001. – 736 с.

12. Ольшанський Т. А. Формування українсько-польського кордону / Тадеуш Анджей Ольшанський // Незалежний часопис Ї. – 1998. – №12. – Реж. дост. до рес.: http://www.ji.lviv.ua/n12texts/olszanski.htm;

13. Овсій І. О. Зовнішня політика України (від давніх часів до 1944 року): Навчальний посібник / Овсій І. О. – К.: Либідь, 1999. – 240 с.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

При розгляді першого питання слід з’ясувати особливості втілення прагнень Раднаркому СРСР у 1917 р. побудувати централізовану федерацію, суб’єкти якої не володітимуть правом на здійснення самостійної зовнішньої політики. Факт появи та боротьби за існування незалежної української держави у 1917-1919 рр., згодом емігрантських урядів, змусив СРСР наділити новоутверену УРСР (у 1917 р.) таким правом. У першому питанні необхідно відзначити суперечливість позицій СРСР щодо зовнішньо-політичного становища УРСР, обмеження її зовнішньополітичних дій виключно стосунками із сусідами держави і країнами, які попередньо визнали УНР [2-3; 4, с. 177-200; 6, с. 173-176; 11, с. 438-455; 12; 13, с. 189-199].

У другому питанні необхідно розкрити низку чинників (йдеться про роль України у перемозі СРСР та Об’єднаних Націй у Другій світовій війні; розгортання націоналістичного руху на українських землях і дії української політичної еміграції, а також прагнення радянського керівництва розширити кількість республік-членів Союзу), які змусили керівництво СРСР підвищити статус УРСР, зокрема йдеться про надання їй права на здійснення зовнішньополітичної діяльності. У даному питанні доцільно розкрити процес формування МЗС УРСР та його повноваження, специфіку формування зовнішньополітичного курсу Радянської України і засоби загальносоюзного політичного контролю за ним [1; 4; 5, c. 447-458; 6, с. 314-328; 8-9; 11, с. 527-545; 13, с. 189-199, 204-218].

Третє питання присвячене дослідженню зовнішньополітичної діяльності УРСР під час Другої світової війни та її участі у повоєнному врегулюванні – підписанні мирних угод з союзниками Третього Рейху (Японія, держави Європи), і в першу чергу – з прикордонними з УРСР державами. Слід розглянути процеси остаточного вирішення прикордонних питань з Польщею через укладення угод про кордон та насильницьке переміщення українського та польського населення (зокрема, зовнішньополітичне значення операції “Вісла”) [4; 5; 8-10; 13].

У четвертому питанні увагу необхідно зосередити на головному напрямі закордонної політики УРСР – діяльності в рамках Організації Обєднаних Націй. Передусім йдеться про участь у створенні ООН і розробці правової бази цієї міжнародної організації. У контрольній роботі слід з’ясувати підстави зростання ролі УРСР, зокрема в ООН, для обслуговування зовнішньополітичних інтересів СРСР, які не можна було “висловити прямо” та для успішної реалізації зовнішньополітичних акцій проти української еміграції. Особливу увагу слід звернути на діяльність у спеціалізованих органах ООН (ЮНЕСКО, комісіях (економічній для Європи, з прав людини, з питань народонаселення, Міжнародного Суду, ВООЗ, МОП, МАГАТЕ, Всесвітнього поштового союзу, Всесвітньої метеорологічної асоціації та ін.) [5, с. 367-377, 447-458; 6, с. 340-350; 8-9; 10; 11, с. 550-612].