Христос: міф чи реальність. Суперечки навколо Особи Ісуса Христа. Головні події життя Ісуса Христа в Новому Заповіті

Народження Ісуса Христа –754 р. від заснування Риму.

4 р. до н.е. – народження

27 р. н.е. – хрещення

28р. весна, літо—служіння в Галілеї, нагорна

проповідь.

29р. весна насичення 5 тис., сповідування Петра.

грудень – служіння в Іудеї, Єрусалимі,

виправлення 70 апостолів.

30р. –воскресіння Лазаря, проповідь в Заіорданні, та Віфанії.

30р. субота, 1 квітня—вечеря в Віфанії.

неділя, 2 квітня—вхід до Єрусалиму.

Понеділок, 3 квітня—виганяє торгуючих з храму.

Вівторок, 4 квітня—бесіда з книжниками, пророцтво про друге

пришестя.

Середа, 5 квітня—зговір іудеїв, зрада Іуди.

Четвер, 6 квітня—тайна вечеря, прощання.

Ніч з 6 на 7 суд в синедріоні, відречення Петра.

П`ятниця, 7 квітня, ранок—кінцевий вирок: перед

Понтієм Пілатом.

День—перед Іродом, розп`яття

3 години—смерть на хресті.

Вечір—погребання.

Неділя, 9 квітня—прихід жінок мироносиць, явлення Христа учням Луці,

Клеопі, що мандрували до Емауса.

Неділя, 16 квітня—явлення Христа апостолам.

Четвер, 18 квітня—вознесіння.

Родовід Ісуса.

- Іоанн Хреститель, хрещення Ісуса. (Мф.3.117)

• Спокуси Ісуса(Мф.4.1-11).

• Початок проповіді Ісуса(Мф.4.17)

Нагорна проповідь

Заподі Христа:

• Каяття.

• Нехай праведність Ваша перевершить праведність книжників і фарисеїв.

• Хто гнівається на ближнього належить суду.

• Хто словами оскорбляет той, достоин пекла.

• Мир з недругом твоїм.

• Хто дивиться на жінку похітливо, той вже створив перелюб з нею.

• Не піддавайся спокусам.

• Не жинися на розведеній.

• Не клянися зовсім.

• Не протився злому.

• Хто вдарив тебе по одній щоці, підстав і іншу.(не тримай зла на іншого).

• Якщо вимагають у тебе віддай все, що маєш.

• Якщо просять давай.

• Якщо бажають зайняти в тебе грошей, не жалкуй.

• Любіть ворогів Ваших.

• Благословляйте тих, хто Вас проклинає.

• Добро робіть тим, хто ненавидить Вас.

• Моліться за тих, хто кривдить Вас.

• Будьте досконалими, як досконалим є Отець Ваш Небесний.

• Не творіть милостині перед людьми напоказ.

• Коли молишся увійди в себе і закрий себе від зовнішнього впливу.

• Під час молитви не кажи багато лишніх слів.

• Як будете прощати людям їх провини, так і Вам Отець їх простить.

• Коли поститесь не робіться унілими.

• Не збирай скарбів твоїх на землі.

• Де скарб Ваш, там і серце Ваше.

• Якщо око твоє буде чистим, той тіло буде чистим.

• Не служи двом господарям.

• Не турбуй душу твою острахами про майбутній день.

• Шукайте перш за все Царства Божого і Правди Його, а інше приложится до цього.

• Не судіть і не будете засудженими.

• Якою мірою міряєте, такою і Вам буде одмірено.

• Як хочете, щоб з Вами поступали, та і Ви поступайте з людьми.

• Ходіть тісними воротами.

• Стережіться лжепророків.

• Не всякий хто каже мені Господи, увійде до Царства Небесного, але той хто виконує волю Отця Небесного.

• Йде за Мною не обертайся(хай мертві ховають мерців своїх).

• Не змішуй нове бачення з старим(не лий молоде вино у старі міхи).

• По вірі Вашій нехай буде Вам.

• Входячи завжди кажіть –мир дому цьому.

• Проповідуйте, що наблизилося Царство Боже.

• Будь мудрими як змії і простими як голуби.

• Усіх хто сповідав Мене перед людьми і я сповідую перед Отцем.

• Не мир прийшов принести а меч.

• Я прийшов розлучити людину з близькими її.

• Хто не бере хреста свого і йде за мною той не вартий Мене.

• Хто втратить душу свою заради Мене і Євангелія, той здобуде її.

• Царство Боже силою здобувається, і хто зусилля употребляет той отримує його.

• Милості хочу а не жертви.

• Хто не зі мною той проти Мене.

• Хто не збирає зі Мною, той розпорошує.

• Хула на Сина проститься, але хула на Духа не проститься.

• Я той, Хто більший за храм.

• Я той, Хто більший за суботу.

• Син Людський прийшов врятувати заблудле.

• Непотрібен лікар здоровим, але потрібен хворим.

• Мій тягар є благом.

• Постійно моліться.

• Перебувайте у мирі з іншими.

• Будьте зосередженими (бдите).

• Вірте Богу і Мені вірте.

• Моліться Богу і Мені.

• Щоб усі шанували Сина як шанують Отця. Хто не шанує Сина той не шанує Отця, який послав Його(Сина)”.

• Нехай не ніяковіє серце ваше; віруйте в Бога і у Мене віруйте

• Небо і земля минуть а слова мої не минуть. (Марк. 13: 31).

Містичні заповіді Христа

• Я і Отець Одне. (У Мене з Отцем одна сутність.)(Іоан. 10: 30)

• Ніхто не приходить до Отця як через Мене.

• Я в Отці і Отець в Мені.

• Я знаю Отця і Отець знає Мене.

• Отець Мій до цього часу робить(творить) і Я роблю(…).(Мої справи рівні справам Бога Отця). (Іоан. 5: 17).

• Отець Мій. Я Син Божий. (а не Отець Наш на небесах, ми діти Божі).

• Перш ніж був Аврам Я Є.(Я є Сущий(Сий) і був ще до Аврама).(Іоан. 8: 58).

• якщо б знали Мене, то знали б і Отця”(Іоан. 8: 19).

• хто бачив Мене, той Отця бачив…”.(Іоан. 14: 9).

• “Я є Життя”.

Сенс заповідей Христа:

Головне щоб в людині не залишилося ніякого зла на ближнього. Людина має бути цілісною, чистою, святою. Відкритою для Бога. Навіть у дрібних заповідях Христа міститься містичний зміст очищення людини.

Не гніватися, тримати свою душу у мирі і спокої. Не прив`язуватися до речей. Завжди розумно діяти відносно людей, речей.

Заповіді мають негативний і позитивний сенс. Негативний полягає у звільненні від пристрастей, гріхів…Позитивний у досягненні любові, безпристрасності, відання, чистоти, миру,

І навпаки лише тоді виконання заповідей буде мати сенс, якщо людина буде бачити і прагнути досягти через заповіді духовної досконалості.

Чиста душа, яка очищується у виконанні заповідей стає спроможною любити, мати духовне відання, бачити Бога,

Вчення і проповідь Ісуса Христа.

Свою проповідь Ісус Христос почав словами -- "покайтеся бо наблизилося царство Боже".

Найголовнішими заповідями Закону Ісус Христос вважав заповідь любові до Бога та ближнього.

Від людей Ісус Христос вимагає віри в Бога та Богу і в Нього самого та відданого служіння Йому.

Ісус Христос прийшов для того, щоб покликати грішних, скорботних, немічних, бідних, смиренних до каяття.

Важливою умовою молитви і віри Ісус Христос вважає піст.

Ісус Христос зціляє хворих і недужих, очищує прокажених воскрешає мертвих заради їх спасіння.

Посилає учнів і заповідає їм.

--Посилає своїх учнів проповідувати для людей лише те, що:

1. Треба каятися бо наблизилося Царство Небесне;

2. дає їм право і силу зцілювати хворих, очищати прокажених, воскрешати мертвих, вигонити бісів.

3. Заповідає учням бути мудрими як змії та простими як голуби, стерегтися людей…….,

4. говорить, що учні Його не більші ніж Він Сам, тому їм достатньо бути як Він.

5. сповідувати Його перед правителями і язичниками як Христа. Говорить, що лише той з учнів спасеться хто сповідує Його перед людьми

6. Передрікає їм мучеництво, гоніння, образи і страждання. Той хто витерпить до кінця спасеться.

7. Закликає учнів не боятися тих хто вбиває тіло, але душі не може вбити. Слухатися Волю Божу.

8. На початку забороняє проповідувати за межами ізраїльського народу, відкриває лише для учнів,

9. говорить, що він прийшов не для миру на землі, а для брані, бо розведе людей за принципом сповідування і віри в Нього. Хто любить світ, чи сім’ю більше аніж Христа не вартий Христа.

10. Хто не бере хреста свого і йде за Христом той не вартий Христа. Той хто зберігає душу свою втратить її, а хто втратить її заради Христа, той збереже її.

11. Про Себе Ісус Христос говорить, що Він посланий Отцем Небесним і тому, хто приймає Христа, той приймає Отця. Блаженний той, хто не спокуситься про Христа.

Христос проповідує людям.

Від днів Іоанна Хрестителя Царство Боже силою досягається, і ті, хто прикладають зусилля отримують його.(Мф.11.12)

Христос докоряє людей за те, що вони не покаялися, славить Бога Отця за те, що Він відкрив таємницю каяття простим.(Мф. 11.25).

Про Себе говорить як про Бога

“Я з Отцем одне.”(Іоан. 10: 30). Ісус наголошує на єдиній сутності з Отцем.

Все дано Мені Отцем Моїм, і ніхто не знає Сина, тільки Отець, і ніхто не знає Отця тільки Син і кому Він захоче відкрити. Прийдіть до Мене всі хто важко працює і носить тягарі життя і Я заспокою вас. Візьміть ярмо Моє на себе і навчіться від Мене: бо Я лагідний і смиренний серцем; і знайдете спокій душам вашим. Бо ярмо Моє благо і тягар Мій легкий. (Мф. 11.27-30).

“…перш ніж був Аврам, Я Сий(Сущий)”(Іоан. 8: 58). Про Себе Христос говорить як про Вічного Бога.

“Щоб усі шанували Сина як шанують Отця. Хто не шанує Сина той не шанує Отця, який послав Його(Сина)”. Тут порівняння загострюється до максимуму, шанування Отця ставиться у залежність від шанування Сина. Це для іудеїв було шаленим блюзнірством над Законом.

“…якщо б знали Мене, то знали б і Отця”(Іоан. 8: 19).

“…Нехай не ніяковіє серце ваше; віруйте в Бога і у Мене віруйте”.(Іоан. 14: 1).

“…хто бачив Мене, той Отця бачив…”.(Іоан. 14: 9).

…істинно, істинно кажу вам. Ісус завжди говорить від Свого імені, що міг дозволити собі лише Бог.

Небо і земля минуть а слова мої не минуть. (Марк. 13: 31).

Перед ним падали навколішки, припадали обличчям до землі, торкалися губами його ніг, що було неможливим для людини. (Іоан. 4: 20-22; Деян. 8: 27).

“Я є Життя”(Іоан. 14:6).

Про себе говорить як про людну:

“встань: я теж людина”(Діян. 10: 25-26).

Христос проповідує іудеям.

Я той, хто більше храму.

Син Людський господар суботи. В суботу можна творити добрі справи.

Він більше Іони пророка.

Хто не зі мною той проти мене, і хто не збирає зі мною той розсіює.

Передрікає роду іудейському великі біди і майбутні страждання за те, що вони не прийняли Христа.

Яке було ставлення євреїв до Христа?

Іудеї казали у відповідь на добрі справи Христа “…не за добрі справи маємо намір побити тебе камінням, а за богохульство за те, що Ти будучи людиною, робиш Себе Богом”. (Іоан. 10: 33).

“Ще більше шукали вбити Його Іудеї за те, що Він не тільки порушив Субботу, але й Отцем Своїм називав Бога, роблячи Себе рівним Богу”. (Іоан. 5: 18).

“Що він богохульствує? Хто може прощати гріхи, окрім одного Бога?”(Марк. 2:7).

Як сприймають його учні:

Матфій: “учні вклонилися Йому і сказали: істино Ти Син Божий”.(Матф. 14: 33).

Петро: “…Ти-- Христос , Син Бога Живого. ”(Матф. 16: 15-17).

“Бог зробив Господом і Христом Цього Ісуса, якого ви розп`ли”(Діян. 2:36).

Фома: “…Господь мій і Бог мій”.(Іоан. 20:28).

Іоанн: “Слово було у Бога і Слово було Бог”.(Іоан. 1:3).

Павло: “…престол Твій, Боже, у вік віку ”.(Євр. 1:8).

Необхідно зазначити, що було і є самим головним в християнстві ?

1. Христос не сприймає себе як простого вчителя, який заповідає людям “вчення” і яке кожний може виконувати і розповсюджувати. Справа Христа в іншому, в спасінні, яке пов`язане з його Особистістю.

2. Якщо уважно придивитися до слів проповіді Ісуса Христа ми не знайдемо в них нічого принципово нового, ніяких таких слів чи заповідей, які б раніше вже не існували, або в старому Заповіті, або в інших релігіях. Навіть заповіді любові до Бога та ближнього існують в Старому Завіті. Заповіті не наносити кривди і не завдавати злом за зло можна знайти в східних релігіях(джайнізм, індуїзм). Виступи проти обрядовірства існують в даосизмі. Єдинобожжя вже було проповідуване пророками раніше. В цілому в моральному вченні Христа не було нічого принципово нового в порівнянні з Старим Заповітом.

3. Більш того, якщо уважно читати Євангелія, то можна побачити, що головним предметом проповіді Христа виступають не слова про милосердя, любов чи каяття. Не заклики до справедливості, вірності чи віри. На першому плані стоять не спроба встановити свою владу, побудувати церкву чи передати учням таємне вчення про спасіння. Головним в проповіді Христа є Він Сам: “Я є шлях і істина й життя”(Іон.14. 6.). “Віруйте в Бога і в Мене віруйте”(Іон. 14. 1.). “Я світло світу”(Іон. 8.12.), “Я хліб життя”(Іон. 6.35), “Розгляньте Писання вони свідчать про мене”(Іоан. 5.39.). “Хто любить отця чи мати більше ніж Мене, не вартий Мене; і хто любить сина чи доньку більше ніж Мене не вартий Мене; і хто не бере хреста свого і не йде за мною, той не вартий Мене”(Мф. 10. 37-38.). Христос більше аніж будь який попередній вчитель претендує на панування над життям віруючого, “Хто зберіг душу свою той втратить її, а хто втратив душу свою заради Мене та Євангелія той збереже її”(Мф. 10. 39.). На останньому Суді розмежування людей проводиться не по ступені виконання Закону, а по слідуванню Христу і виконанню його слів “Зробили Мені”(Мф. 25. 40.). В страшні години переслідувань люди будуть страждати не заради виконання і проповіді любові і каяття, а заради Христа “Блаженні ви, коли будуть знущатися і всіляко несправедливо злословить за Мене”(Мф. 10. 18.). “І будете ….”. Церква виникає тоді коли “там де двоє чи троє зібрані в ім`я Моє, там Я серед них”(Мф.18.20.).

4. В завершенні Біблії лунає заклик: “Єй, прийди Господи Ісусе.”(). Христос запитує учнів не думку людей про свої проповіді, а “ким люди вважають Мене”(). Все, що зроби в чи сказав Христос нерозривне з Ним самим. Ніколи засновники релігій до Християнства не виступали як предмети віри, вони були лише посередниками між Істиною та людьми. Після їх смерті люди вшановували їх подвиг, віддавали шану їх справам, поважали їхнє життя, вивчали їх слова чи шанували їх як перших вчителів, але ніхто не поклонявся ним як Богу. В християнстві навпаки “Блажений хто не спокуситься про Мене”(Мф. 11.6.).

5. Якщо Ісус і вносить нові заповіді то лише в плані максималізації старих, доведення ідеалу добра і любові до вищої досконалості. Якщо любов то до ворогів, якщо не створити перелюбу, то навіть не думати, якщо молитися, то за ворогів, страждати то до хресної смерті. Перше, що вимагає християнство і Христос від людей це безсилля в самостійному творенні добра. Заповіді Христа є настільки великими, що їх виконати майже не можливо людині. Але одразу звучить “людям це не можливо, але не Богу, бо все можливо для Бога” (Мк. 10.27.).

6. Головною умовою виконання своїх заповідей Христос вважає поєднання з Ним. “Перебувайте в любові Моїй …Пребудьте в Мені, і Я в вас”(Іон. 15.9.). Виконати всі вимоги Христа можна лише коли ти поєднаний з Христом, коли ти складаєш частину його тіла, коли він присутній в тобі.

7. Дуже своєрідним у проповіді Ісуса Христа є питання про засоби та мету спасіння. Всі попередні релігії вказували мету і вчили як її досягти в результаті великих зусиль. Христос починає свою проповідь з мети, він констатує факт близької присутності мети для своїх учнів. “Досягло до вас Царство Боже”. Це дар, а не результат зусиль. Єдине найважливіше зусилля полягає в прийнятті цього дару. Христос об`являє себе і метою і умовою спасіння. Він поєднує нас з спасінням, бо Він і є це спасіння.

8. Цікавим і новим у вченні Христа є його слова про те, що сама Істина досягла людей. Такого ніхто і ніколи не казав з великих релігійних діячів. Не треба довго роздумувати над істиною, не варто все життя шукати її, марно сподіватися на те, що знайдеш її в повноті. Всього цього у Христа не має. Він навпаки свідчить, що Істина сама прийшла до людей. І хоча це проти всякої логіки, Христос стверджує, що Істина вже поруч, вона біля кожного і навіть в кожному, але варто тільки впізнати її і прийняти. “Я на те прийшов у світ, щоб свідчити про істину” (Іон. 18.37.) Головною справою Ісуса Христа було не його Слово, а його Буття. Вірніше Його буттям і було Його Словом, чи Він як Вічне Буття і є Вічним Слово.

9. Цікаво, що апостоли виходячи на проповідь не переказували людям вчення Христа, вони навіть не згадували про життя Христа і його вчинки. Вони постійно говорять про самого Христа, який помер за гріхи людей і дарував спасіння всім людям. Апостоли проповідують Христа розіп`ятого.

Ісуса Христа на відміну від всіх інших релігійних реформаторів чи засновників можна вважати винятковою Особою. В Його вченні самим головним є Він сам. По суті він проповідував про Себе самого, свою майбутню долю, Свій майбутній прихід. Всі слова Христа в усіх його проповідях в центрі мають наголос на Нього Самого. Він говорить не про якусь і десь існуючу істину яку він знає(як це завжди робили релігійні проповідники), він говорить, що Він і є ця сама Істина. “Я є шлях і істина й життя. ”. Ісус каже, що він єдиний шлях до спасіння, Отця небесного, “Я є шлях до Отця”, “Ніхто не приходить до Отця як тільки через мене”. “Всі хто був перед мною є вовки хижі”. “Ніхто не сходив на Небо, як тільки Син Божий, який зійшов з неба”.

Книги Нового Заповіту: авторство, виникнення, хронологія.

Особливості Євангелія від Матвія: написане для євреїв, полеміка з іудеями, наголос на те, що Христос зберігає в Законі головне--мораль, пророцтва, заповіді любові, але протистоїть законникам і фарисеям у розуміння Закону. Проповідь с початку переважно для синів Ізраїлю. Іудеї сприймають Христа як порушника Закону і богохульця, який бере на себе більше , аніж дозволено людині. Люди здогадуються, що Він Христос по Його вчинкам. Підкреслюється конфлікт з офіційним фарисейством законників і близькість Христа до простих людей.

Новаторські переваги християнства перед античними вченнями:

1. Воно проповідувало єдиного Бога і боролося з багатобожжям та ідолянством в усіх видах.

2. воно проповідувало Його Сина Ісуса Христа, Зцілителя хвороб тіла і душі;

3. воно проповідувало Св. Духа а з Ним моральну силу і святість;

4. воно було релігією любові та допомоги ближньому;

5. воно було релігією Одкровення і перемоги над смертю та пітьмою незнання;

6. воно було релігією оновлення;

7. воно було релігією Писання та виповнившихся пророцтв.

В понятті християнство змішалося багато розумінь навіть протилежних: Лютер, індульгенції, Франциск Асізський, папство, православ`я, хлисти... Та першоджерелом завжди буде виступати Євангеліє Ісуса Христа.

Вже більше двохсот років ця книга піддається найретельнішому аналізу, але час повного заперечення дійсності біблійних книг Нового Завіту пройшов і за словами впливового дослідника А Гарнака: “Давньохристиянська література в головних своїх рисах достеменна і достовірна”.

Основні догмати та особливості християнського вчення:

1. Догмат Триєдиного неосяжного Бога--в якому єдина божественна сутність існує в трьох Іпостасях(Особах) Отця, Сина, Св. Духа, які відрізняються народженням Сина і виводженням Духа(Отець), народжуванням від Отця(Син), сходженням від Отця(Дух). Неосяжний, невидимий Отець стає вияленим, проявленим в Сині і Дусі. Незриме Божество стає зримим через Ісуса Христа-втіленого Бога.

2. Боротьба з багатобожжям та ідолянством в усіх видах.

3. Догмат створенням всесвіту з нічого за бажанням Бога через Слово(Сина) і Духа.

4. Ідея створенням людини за "образом і подобою" Божою: людина має свободу, свідомість, самосвідомість, розум, творчі здібності, совість. "Образ" виступає як наділені Богом незмінні властивості людини, які існують у кожного але не в кожному проявляються, а "подоба" це здатність і завдання людини досягати мети заданої в образі.

5. Догмат Откровення (відкриття)недосяжним Богом перед людьми Своєї волі і знань. Це єдине джерело знань про незвідане Божество, яке виходить від самого Бога, це самосвідомість Йога і спроба поділитися нею з людьми.

6. Догмат Завіту з людьми про дотримання волі Божої людьми і підтримання Богом людей.

7. Догмат гріховності людини як неправильний вибір, як великої трагедії і духовної і тілесної хвороби людства, як руйнації цілісної природи людини в яку ввійшла смерть. Це руйнування цілісної природи людини, втрата богоподібності але збереження "образу".

8. Ідея Богообраності тих, хто вірить в Бога і приймаючи виконує Його Завіт.

9. Месіанізм--чекання вибраним народом приходу Спасителя(Месії), спочатку першого приходу, тепер останнього.

10. Ідея лінійності і сакральності історії від створення світу до його кінця, від Раю до Царства Божого. Участь Бога в історії людства.

11. Ідея Богоспілкування і Богонатхненності як можливість через молитву і одкровення спілкуватися особи з Особистістю, отримувати безпосередні надихання від Бога і реалізація їх в житті. Запис Писання, пророкування.

12. Ідея Богослужіння як можливість і необхідність славити Творця і вшановувати Його, служити Йому в своєму житті, виконувати Його волю. Це також, культове служіння як особлива естетика і практика боговшанування.

13. Догмат Боговтілення можливість подолати дистанцію між духовним і матеріальним, небесним та земним. В традиції це перспектива освячення всього земного завдяки боговтіленню Ісуса Христа і богослужінню.

14. Догмат Боголюдяності Ісуса Христа --можливість втілення Бога в людську плоть і тим самим реальне прилучення людини до Бога, освяченість навіть обоження людини. В Ісусі Христі незлитно -нерозривно поєдналися Божество і людяність без їх злиття і без розриву між ними.

15. Догмат воскресіння з мертвих, перемога над смертю духовною і тілесною.

16. Викуплення і Прощення гріху через Ісуса Христа.

17. Ідея Божого Промислу—постійної опіки і втручання Бога в людську історію.

18. Ідея святості людини через прилучення Христу.

19. Ідея вічного життя цілісної людини поза смертю.

20. Ідея покаяння як оновлення гріховної людини.

21. Обоження – перспективна мета людства досягти повного єднання з Богом.

22. Догмат вічного осуду тих, хто не приймає Божої любові.

23. Нове небо і нова земля -- оновлення всього існуючого.

24. Можливість зримого і словесного виразу Божества завдяки втіленню Ісуса Христа.

Іудаїзм та християнство.

Етапи становлення християнської церкви до розколу.

Загальний зміст теми.

Соціальні та культурні мотиви в поширенні християнства.

Історія становлення Церкви та поширення християнства апостолами в Римській імперії. П'ятидесятниця – початок церковної історії коли апостоли отримали Духа Св. у вигляді вогняних язиків і через жеребкування вирішили напрям своєї проповіді:

Іаков – Палестина.

Филип – Антіохія.

Петро -- Ієрусалим.

Андрій – Причерномор"я.

Фома – Схід.

Іоан – Бл. Схід.

Роль апостола Павла в становленні християнства(паулінізм).

Організація ранньої церкви церква вже з часів апостольських мала внутрішній поділ церковної ієрархії на: дияконів, пресвітерів та єпископів. Спочатку христ. церква склад. з бідних верств населення-рибаків, рабів, селян, ремісників, але згодом вона набуває більш широкого соціального змісту. В ранній церкві можна зустріти майже всі обряди і таїнства, які ми бачимо в розвиненій церкві.

Переслідування християн та їх страти (свідчення Плінія). Переслідування християн відбувалося з 63р. по 312р. з різною періодичністю. Були то місцеві гоніння то санкціоновані державою переслідування по всій імперії. Імператори при яких були найбільші гоніння: Нерон, Доміціан, Траян, Марк Аврелій, Септімій Север, Максіміліан, Деций, Валеріан, Аврелій, Діоклетіан(при ньому спалювали тексти Писань). Християн переслідували за відмову віддавати шану і поклонятися поряд з Христом римському імператорові як богові, за несанкціоновані зібрання, за незрозумілі для більшості обряди, за небажання брати участь у деяких видах суспільного життя.