Тема: 3.1 Буддизм.

Семінарське заняття:

1. Духовний шлях Будди.

2. Вчення про страждання. Восьмеричний шлях спасіння в буддизмі.

3. Будда і попередня духовна традиція Індії.

4. Філософські аспекти світогляду Будди.

5. Метафізичні та практичні проблеми в буддизмі.

6. Співвідношення буддизму та християнства.

7. Історичні напрями в буддизмі.

8. Дзен-буддизм.

Самостійна робота.

1. Буддизм сьогодні.

2. Буддийський культ.

Індивідуальна робота:

1. Написати реферат на тему "Буддизм".

2. Підготувати матеріали на тему співвідношення буддизму і джайнізму.

3. Буддизм і християнство.

Заснований у 6-5ст. до н.е. в Індії. Сідхартхою Гаутамою Шак`ямуні .

Історія життя Будди.

623-24 народження Будди Сінгхарти Гаутами.

606-604 рр. одруження Гаутами.(16 років).

595 р. залишив дім, сім`ю і почав аскезу.(29 років).

595-89 рр. пошуки істини, мандри.(6 років).

588 р. занурення в медитацію, долання перешкод, спокус.

589 р. досягнення нірвани, зрозуміння істини, початок проповіді.(35 років).

544 р. смерть в Кусінарі (сучасн. Уттар-Прадеш)(80р.).

Історія Буддизму.

61 р. н.е. проникнення в Китай.

194 р. заснування махаяни незалежно від хінаяни.

200р. відділення від махаяни віджраяни.

300р. проникнення в Корею.

500р. проникнення в Японію.

500—600рр. занепад буддизму в Індії.

Кін. 600р. проникнення в Тібет.

1200-1400 рр. проникнення в Монголію.

1600-1700рр. проникнення в Бурятію, Туву.

1890-поч. 20ст. проникнення в Америку.

Сьогодні буддизм існує і розвивається на Ційлоні, в Бірмі, Таіланді, Комбоджі, Лаосі, В"єтнамі, Тібеті, Китаї, Японії, Монголії, Кореї, Формозі, в деяких частинах Індії, Пакистану, Непалу, СНГ. На сьогодні налічується буддистів приблизно 500 мільйонів.

Буддийська література:

"Тіпітака" записана з 1 ст. до н.е. до 5ст. н.е. входить:

1. Вінайя пітака 227 правил для чрловіків монахів та більш 300 правил для жінок монахинь.

2. Сутта пітака проповіді та вислови Будди.

3. Абхидхарма пітака—7 трактатів де систематично викладено вчення Будди, що є в сутта пітаці.

4. "Махавастра".

Буддийський склад мислення. Специфіка буддизму.

Серед засновників релігійних вчень Будда був єдиним хто не прагнув до високих звань боголюдини чи бога, він намагався в чистому вигляді реалізувати ідею людяності. Людина і тільки людина може стати Буддою. Бо людське становище найвище в світі, людина сама собі господар і немає ніякої Вищої Істоти, яка б вирішувала людську долю. "Кожен сам собі притулок, хто ще може бути притулком для людини ?" Будда навчав ніколи не шукати собі притулком чи допомоги в комусь ще, спираючись лише на свої зусилля, здійснювати своє власне спасіння, бо в людини є свобода і можливість сзільнити себе від лабет своїми зусиллями та мудрістю. "Вам потрібно робити свою роботу самостійно, бо татхагати(будди) лише вказують шлях". Будда лише вказав шлях до спасіння, нірвани. Але шлях ми повинні здолати самі.

Будда говорить, що в його вченні немає ніякої таємної доктрини, що воно вільно доступне кожному. Велику увагу Будда пиділяв свободі людини, тому, що свобода пов`язана з усвідомленням Істини, а не від милості Бога чи нагороди. Свобода є усвідомленням істини.

+Тут буддизм відрізняється від теїстичних релігій, які вбачають свободу в досягненні Бога і поєднанні з Ним в свободі від гріху. Бог є Абсолютна свобода і святість, тому людина стає вільною лише в Бозі.

Специфіка проповіді Будди полягає в тому, що він вчив не своєму вченню і не заперечував інші, а наполягав на тому, щоб людина довіряла лише собі, своєму відчуттю істини. Кожен повинен перевіряти правдивість слів вчителя і не покладатися на їх авторитет чи святість предмету розмови чи логічні докази чи принадність певної ідеї. Учень повинен критично переглянути вчення свого вчителя і досвідно, свідомо впевнитися в його істинності і правдивості. Невпевненість, сумнів заважають просуватися до істини, але це не гріх, це перепона. Учень повинен твердо впевнитися і чітко усвідомити, він твердо знає істину і тому дотримується її.

+ Тут немає ніякого натяку на віру чи довір"я вчителю. Віра істині замінюється тут знанням істини. Але в теїзмі істину знати неможливо, вона надприродня і для людини онтологічно не досяжна, вона лише сама повідомлює про себе, сама відкривається людині. Можливо різниця тут в розумінні істини.

Корінь зла в невіданні(авіджа) і хибних поглядах. Щоб звільнитися від сумнівів треба бачити ясно. Зло переважно в нашій свідомості, тому звільнення в буддизмі це перебудова свідомості, досягнення істинного знання, відання істинного шляху, ясного видіння.

Нам заважають п`ять перепон до істини: похіть, злоба, тілесна та розумова лінь і в`ялість, неспокій, стурбованість, сумніви.

+В буддизмі взагалі відсутнє розуміння віри, для буддиста віра це неприродна властивість людини. Незрозумілим є джерело віри. Головним є розум, свідомість, а не душа, серце, тому і віра в буддизмі інтелектуальна, а не душевна, сердечна. Віра приходить до буддиста через ясність, впевненість в вирішенні проблеми, через розуміння як можна діяти, а не через уповання, надію, чекання, благання. Віра сердечна, уповання кардинально протилежна вірі інтелектуальній, свідомій.

Вчення Будди віротерпиме тому, що це власне не релігійне вчення, не одкровення, це духовна практика звільнення, знання істинної природи речей а не заперечення протилежного бачення. Різні вчення Будда визнавав сторонами, проявами єдиної істини спасіння.

Для шукача Істини не істотно звідки прийшла ідея, з якого джерела. Суттєво це бачення речі, розуміння її. Природа істини в буддизмі неперсоніфікована а надприродня.

+Кардинально протилежно в християнстві, де говориться, щоб людина обережно ставилася до натхнень і перевіряла звідки прийшов до неї дух. Істина тут це Христос, тому приймаючи Христа ми приймаємо Істину.

В буддизмі наголос робиться на "віданні", видінні, знанні, розумінні, а не на вірі чи поглядах. Знання і ясне бачення , а не віра і уповання --ось справжній буддизм. Віра виникає тоді, коли не має видіння. Усвідомлення в буддизмі повинно бути рівним з чуттєвим баченням по очевидності. Тому віра не важлива, вона є примітивним ставленням до істини. Віра важлива там де важко пізнати істину, а там де вона розкривається і бачиться очевидно, там віра лише заважає.

Саддха –довір"я, яке народжене з знання, впевненості. Віра зустрічається в народному буддизмі як відданість. Знання про істину та нірвану не залежить в буддизмі від благочестя, чи віри, чи думок, чи звичаїв... Бачення через знання і мудрість, а не вірування.

+В християнстві спочатку віра природня, а потім віра надприродня, яка дає відання, т.б. містичні знання Істини. Але віра в тому, що цю Істину не можливо втримати і присвоїти собі, Вона завжди Особистість і гість, тому спілкування з таємничим Господарем можливе лише вірою і прагненням, а не знанням, що прив"язує істину до людини. Істина вільна від людської свідомості в християнстві, тому свідомість не може її чітко присвоїти і схопити, вона є предметом постійного досягнення і прагнення, об"єктом поклоніння і запрошення на побачення з людиною.

Буддизм є протистантизмом в лоні традиційної релігійності Індії. Він виражає протест проти традицій старовини

В буддизмі зроблено акцент на особисте знання істини, замість колективного визнання в брахманізмі.

Будда відрізняє істину від гадки. Важливо не бути прив`язаними до гадок про істину, необхідно знати саму істину.

Навіть саме Вчення Будда порівнює з плотом, який потрібен лише для досягнення берегу істини і не більше. Якщо людина чіпляється за плоть занадто, тоді вона приймає тимчасове за постійне, допоміжне за істинне. Важливо завжди бути вільним від будь чого, взагалі звільнитися як від доброго, так і від злого. Ніщо не повинно стримувати пошук істини, навіть сама істина. Істина невловима, все, що говорить про неї необхідно залишити, бо воно не є істина.

Вчення Будди дуже практичне, його завдання вести до істини, а не говорити про неї. В світі дуже багато таємниць, але не всі вони корисні для досягнення істини. Будда сказав лише те, що потрібно для звільнення. Вчення Будди вільне від метафізики, філософії, умоглядності бо вони не вирішують проблем життя і смерті.

Учень Малункьяпута задав Будді питання: чи вічний Всесвіт, чи ні, конечний Всесвіт чи ні, чи душа і тіло одне, чи вони різне, чи існує Просвітлений після смерті чи ні, чи він одначасово і існує і не існує,..... Будда відповів, що немає користі в цих запитаннях, не пов"язані вони з духовним життям, не допомагають вони заспокоєнню, проникненню, ....нірвані.

Будда(просвітлений) це мета всіх людей – той хто переможе смерть, страждання і стане богом.

Чотири Благородні істини(арьясаччані):

1. Дуккха. Благородна Істина страждання. Біль, горе, нещастя, недосконалість, нестабільність, пустота., нематеріальність, непостійність, плинність.

народження—страждання, старість—страждання, хвороба—страждання, смерть—страждання, перебування з немилим—страждання, недосягнення бажань—страждання, словом, уся п`ятирічна прив`язаність до земного--є страждання. Дукха це плинність всього. Навіть щастя, спокій, радість, духовні стани, все плинне і недосконале окрім нірвани. Світ у постійному потоці і він не постійний.

Є три аспекти дуккха:

дукха як звичайне страждання—смерть, біль, хвороба, народження.

дукха як породжене змінами—коли добрі емоції перетворюються в погані і породжують дукха;

дукха як обумовлені стани—дукха породжена 5-ю прив`язаностями.

1. Речовина(стихії, 5-ть матеріальних чуттів, і все пов`язане з нею),

2. Відчуття(всі відчуття які виникають від стикання з світом+розум);

3. Сприйняття(6 видів);

4. сукупність розумових утворень(це будь яка діяльність, що керується намірами, бо наміри це розумове творення, діяльність розуму);

5. сукупність свідомості

В світі не має незмінної сутності(субстанції), не має постійного початку, особистості, Бога. Ніщо конкретно не є Я, значить Я немає. Існує рух, але не має рушійної сили. Єжиття, але не має життєвої субстанції. Думка ще не означає мислячого.