17 ЛинецькийС. Методологічні засади осмислення місця і ролі державного режиму в структурі державного ладу України //Право України,-2000.-№ 6.-с. 20. Структурі

_{с 3} ‘ ^{Шаповал} В.Теоретичні проблеми реалізації норм Конституції України II Праї» України. - 1997. - № 6. -

" Назаренко Є. До питання про Конституційну реформу державної влади України // Право України. - 19*, - .Уо ю. _ _С 7.

18 н.р1дшюші1™^{СТ Ш6 КіШС}™^ТуЦІ' "Роголошуе всеукраїнський референдум

19 Декларація про державний суверенітет України // Конституції і конституційні акти України. Історія і сучасність. - К • Інститут держави і права їм. В. М. Корецького НАН України, 2006. -С. 188. '

Україна характеризується не тільки як демократична, але й як соціальна і правова держава.

До основних ознак правової держави належать: визнання, законодавче закріплення і гарантування державою основних прав та свобод людини і громадянина; верховенство права; поділ влади на законодавчу, виконавчу і судову; взаємна відповідальність особи і держави; функціонування незалежної і ефективної судової влади; високий рівень правової свідомості та правової культури як окремого індивіда, так і суспільства в цілому.

У правовій державі влада обмежена правом, правами людини. Відповідно до принципу верховенства права у правовій державі будь-який закон, у тому числі і конституція, повинніє втілювати принцип справедливості, тобто бути правовим. Очевидно, що не кожний закон, навіть прийнятий відповідно до чіткої юридичної процедури, має правовий характер. Якіцо закон порушує конституційні права і свободи людини і громадянина, він не може вважатися правовим.

У центрі уваги правової держави перебуває людина, її вроджені права і свободи, які держава зобов 'язана визнавати і гарантувати.

Норма Конституції України про правовий характер Української держави є норма-ціль, яка відображає не реалії сьогодення, а є одним із перспективних завдань, яке має вирішувати у своєму розвитку Україна. Таке завдання потребує не тільки чіткого визначення форм, шляхів та механізмів діяльності Української держави, але й визначення меж реалізації свободи громадян, що гарантується правом. Гарантуючи і забезпечуючи права людини, Українська держава не повинна безпідставно втручатися в особисте життя людини, нав’язувати особі державний патерналізм у вирішенні її життєво важливих проблем. Українська держава покликана створювати умови, за яких особа була б змушена і водночас мала відповідні можливості самостійно вирішувати власні проблеми.

Таким чином, принцип правової держави, закріплений у відповідних розділах і статтях Конституції України, створює необхідні правові передумови для становлення і розвитку громадянського суспільства як сфери приватної активності індивіда в реалізації його прав та інтересів. Становлення України як правової держави безпосередньо й визначально пов’язане з функціонуванням розвиненого громадянського суспільства, що здійснює ефективний контроль та вплив на діяльність державних інститутів.

Конституція створила правові передумови для розбудови України також як соціальної держави. Це означає, що правові принципи організації державності і суспільного життя доповнюються принципами солідарності, що покладає на державу обов’язок забезпечувати для кожного прожитковий мінімум, відповідний збереженню людської гідності.

Соціальною вважається держава, яка визнає людину найвигцою соціальною цінністю, надає на субсидіарних засадах соціальну допомогу індивідам, які перебувають у важкій життєвій ситуації, з метою забезпечення кожному гідного рівня життя.

20^|5‘ Закон України "Про Конституційний Суд України" // Відомості Верховної Радн України. - 1996. - N 49. - С. 272.

21“ Скомороха В. Окремі питання поділу влади і юрисдикція Конституційного Суду України Право України. - 1998. - Ж 5, - С. 14.

22Шаиовал В. Сутнісні характеристики конституційного контролю // Право України. - 2005. - S} 3. - С. 25.

23”* Шаиовал В. Сутнісні характеристики конституційного контролю // Право України. - 2005, - Ж 3. - С. 27.

24^,п Шаповал В. Конституційний Суд України // Державотворення і правоіворення в Україні: досвід, проблеми, перспективи . За рея. Ю. С. Шемчушенка: Монографія. - К: Іи-т лержави і права ім. В. М. Корсцького, 2001. - С. 204.