Тема 5. Сім’я і сексуальність. Репродуктивна поведінка

Поняття сексуальної поведінки. Цілі сексуальної поведінки. Сексуальна культура. Типи сексуальної культури. Типи сучасних сексуальних норм: легалізм, ситуаційна етика, гедонізм, аскетизм, раціоналізм. Основні тенденції і закономірності сексуальної поведінки в сучасному світі. Теорії дошлюбної сексуальної поведінки (теорія референтної групи, соціалізаційна теорія, теорія узгодженості установок і поведінки, теорія проблемної поведінки). Сексуальна поведінка в шлюбі. Контрацепція і сексуальна поведінка.

Соціальні норми дітності. Репродуктивна поведінка: поняття, структура. Репродуктивний процес і репродуктивний цикл. Плідність. Потреба в дітях і репродуктивні установки. Репродуктивні мотиви та їх соціологічний вимір. Економічні, соціальні, психологічні мотиви народження дітей. Методи дослідження репродуктивних мотивів. Вимірювання репродуктивних установок і потреби в дітях. Психологічні особливості репродуктивної поведінки сім’ї. Узгодження репродуктивних орієнтацій подружжя.

Тема 6. Сімейна політика держави. Методологічні аспекти вивчення сім'ї та шлюбу

Сімейна політика як об’єкт дослідженя. Соціальна сутність сімейної політики. Необхідність сімейної політики, її цілі. Програми просімейної політики. Аналіз діючих в Україні програм з підтримки сім’ї. Стратегія зміцнення інституту сім’ї в Україні.

Системний підхід до дослідження сім’ї. Процедури соціологічного дослідження щодо зменшення деформації даних. Взаємодія умов і об’єкта дослідження в соціології сім'ї при опитуванні, спостереженні та контент-аналізі. Специфіка використання опитувальних методів а соціології сім’ї. Про взаємодоповнюваність кількісних і якісних методів у соціології сім’ї. Типи, тактики та процедури якісного дослідження сім’ї.

Конспект лекцій

Тема 1. Соціологія сім’ї як самостійна галузь соціології

1. Специфіка соціологічного підходу до вивчення сім’ї. Взаємодія соціології сім’ї з іншими науками.

2. Дискусійність підходів до трактування сім’ї.

3. Поняття сім’ї: функції та структури.

Сім’я — інститут, що переважно створює і діє на культуру. Усюди, де б ви не опинилися, сьогодні, так само як і вчора, справедливе твердження: сім’я — першооснова будь-якого суспільства. Сім’я — це не тільки результат елементарних природних емоцій людини (любові, ненависті, сексуальності, самотності, емоцій, пов'язаних з покаранням, жертвопринесенням, релігійними прагненнями і т.д.). Це також основна територія, на якій відбувається виробництво і відтворення поколінь, виховання і, у кінцевому рахунку, інституціоналізація людини.

Соціологія сім’ї - це галузь соціології, що вивчає формування, розвиток і функціонування сім’ї, шлюбно-сімейних відносин у конкретних культурних та соціально-економічних умовах.

Предмет соціології сім’ї - дослідження соціологічними методами стратегічної значимості сім’ї як посередника або, іншими словами, — посередницької роли сім’ї, що утворює специфіку соціологічного підходу до вивчення сім’ї.

Об’єктом вивчення соціології сім’ї є сім’я як унікальна соціокультурна система, що в будь-якому суспільстві має подвійну природу. Відповідно існують два підходи до сім’ї як об’єкта вивчення. У межах першого – макросоціологічного підходу – сім’я розглядається як соціальний інститут, з точки зору іншого – мікросоціологічного - як мала соціальна група, що має свої закономірності функціонування і розвитку.

Треба звернути увагу на те, що парадигма соціального інституту орієнтована в основному на зовнішні зв'язки сім'ї, у той же час її внутрішні зв'язки досліджуються через призму понять, що характеризують малу групу. Сучасна наука досліджує сім'ю як соціальну систему на основі інтеграції.

Кожна з наук, пов’язаних з вивченням специфічних сторін функціонування і розвитку сім'ї, під власним кутом зору і відповідно до свого предмета і методу. Надзвичайно корисними при вивченні сім’ї є досягнення багатьох наук: соціальної психології, статистики, демографії, сімейного права, медицини, педагогіки, етнографії, економіки та інших.

Розгляд наступних питань так чи інакше пов’язаний з категоріями шлюбу та сім’ї, тому особливу увагу необхідно приділити саме їм.

Шлюб (від старослов’ян. сьлюб - дати урочисту обіцянку, «слюбитись» - домовитися) - історично обумовлена, санкціонова й регульована суспільством форма відносин між чоловіком і жінкою, що визначає їхні права й обов'язки у відношенні один до одного і до дітей.

Сім'я - це заснована на шлюбі або кровній спорідненості мала група, члени якої пов'язані спільністю побуту, взаємною допомогою, моральною та правовою відповідальністю.

У соціології існує велика кількість визначень сім’ї, вони мають свої переваги і недоліки.

У західній соціології часто можна зустріти відоме визначення Н.Смелзера (1994): „Сім’я – це двоє або декілька людей, пов’язаних між собою кровним родством, шлюбом або усиновленням” [Смелзер Н. Социология. – М., 1994.]. Проте й воно не може претендувати на універсальність, оскільки так само, як і більшість інших, не віддзеркалює соціокультурного аспекту сім'ї. На сьогодні єдиної дефініції сім'ї не існує, і це правомірно, оскільки навряд чи можна знайти таке визначення, яке б задовольняло всі підходи до вивчення цієї складної категорії. Усі вони так чи інакше обмежують сферу вивчення сім'ї, але й поглиблюють її дослідження.

На сучасному етапі можна виділити такі основні функції сім'ї: репродуктивну, виховну (соціалізаційну), економічну і побутову (екзистенціальну), первинного соціального контролю, духовно-емоційну, організації та проведення дозвілля, сексуальну.

Шлюб і сім’я є досить універсальними формами організації відносин між людьми, задоволення їх потреб. Ця універсальність значною мірою досягається на основі поліваріантності шлюбно-сімейних структур, яка спостерігається і в історичному, і в сучасному контекстах.

Сім'я, що складається з подружньої пари та їх дітей, тобто з двох поколінь, називається нуклеарною (від лат. Nucleus - ядро), або простою сім'єю. Нуклеарна сім'я є зараз найтиповішою в індустріальних країнах. Сім'я, яка об'єднує дві або більше простих сім'ї із спільним господарством і при цьому складається з трьох або більше поколінь - прабатьків, батьків і дітей (онуків), вважається розширеною сім'єю (див. табл. ). Складною називається сім'я, що включає кілька об'єднаних родинними зв'язками нуклеарних сімей, також родичів подружжя по прямій чи бічній лініях.

Залежно від кількості учасників розрізняють моногамний і полігамний шлюб. (див. табл. 2.3) Моногамія (від грец. monos - один, gamos - шлюб) – форма шлюбу, коли чоловікові і жінці дозволяється мати одночасно тільки один шлюб. Полігамія (від грец. polis - багато, gamos - шлюб) означає багатошлюбність, тобто це є форма групового шлюбу.

Полігамія має декілька форм. Розрізняють поліандрію (від грец. andros - чоловічий) – багатомужжя (союз однієї жінки з кількома чоловіками), та полігінію (від грец. Hyne - жінка) - багатоженство (союз одного чоловіка з кількома жінками).

До альтернативних форм сім'ї відносять неповну сім'ю, тобто сім'ю, що складається з матері або батька і дитини (дітей). Цей тип сім'ї є однією з альтернатив сім'ї, побудованій на шлюбі. Розрізняють неповну сім'ю, що виникає в результаті розлучення або смерті одного з подружжя, і материнську сім'ю, тобто таку сім'ю, яка складається з матері і дитини /дітей, народжених поза шлюбом.

За структурою влади сім’ї бувають авторитарними і демократичними.

У принципі, будь-який критерій може стати основою виокремлення і аналізу тієї чи іншої сімейної структури. Але ті структури, які були наведені вище, відносяться до числа найважливіших, оскільки саме з ними тісно пов’язано виконання сім’єю основних соціальних функцій.