А.І. Антонов, в.М. Медков

У XX ст. всі історичні тенденції, властиві модернізації суспільства, зберіг­ли свою спрямованість, поглибилися і розширилися, і на порозі XXI ст. у більшості промислово розвинутих країн певною мірою виявилися наслідком історичного відмирання норм багатодітності, зникнення сімейного виробницт­ва як домінуючого, наслідком елімінування сімейної економіки, послаблення посередницької ролі сім’ї та її становища серед соціальних інститутів і у взаємовідносинах з інститутом держави.

Дані статистики та соціологічних досліджень зафіксували такі тенденції у зміні структури сім’ї:

- масову нуклеаризацію сім’ї, зменшення кількості сімей, які складаються з трьох поколінь, зростання кількості людей похилого віку, якими опікуються не сім’ї їх дорослих дітей, а інші суспільні інститути;

- зникнення шлюбності та збільшення кількості незареєстрованого співжиття та питомої ваги позашлюбних дітей, збільшення кількості «осколко­вих» сімей з одним із батьків та дітьми, розповсюдження повторних шлюбів чоловіків та меншою мірою жінок і відповідно сімей, де один із батьків не є кровним та виховує «чужу» дитину, збільшення кількості сімей змішаного типу, де є дитина від повторного і від перших шлюбів одно­го із подружжя;

- масову малодітність і однодітність сім’ї, викликану потребою сім’ї в од­ній-двох дітях, а не якимись перешкодами у реалізації «великої» потре­би в дітях.

Більшістю вчених ці зміни у здійсненні подружжя-батьківства-спор­ідненості розглядаються як наслідок незакінченого переходу від «традицій­ної» сім’ї до «сучасної», але тим не менше як затягнутого переходу, пов’яза­ного із негативними моментами «розвитку сім’ї». Тому і висуваються пропо­зиції щодо проведення сімейної політики, яка по суті зводиться до сімейної терапії, що полегшує окремими сім’ями становлення «нового» і відживання «старого».

Голоси тих, хто вважає ці зміни виявом не просто кризи сім’ї як інститу­ту, а кризи самого суспільства, небагаточисельні.

Джерело: А.И.Антонов, В.М.Медков. Социология семьи. - М., 1996. - С. 108-109.

Запитання для роздумів

1. На прикладі сучасного українського суспільства проаналізуйте, чи збе­реглася дія вказаних тенденцій розвитку сім’ї на поч. XXI ст.? Які нові тенденції в розвитку сім’ї, можливо, з’явилися? Чи характерні вони лише для України? Появу яких нових змін в інституті сім’ї ви можете прогнозувати? На чому базуються Ваші прогнози?

2. Проаналізуйте систему сімейної політики сучасної української держа­ви. Які ще цілі, окрім «терапевтичних», за висловом А.Антонова та В.Медкова в ній ставляться?

Е.Гідденс

Соціологія — за умови, що нею займаються належним чином, — приречена в деякому відношенні завжди залишатися наукою, що вносить сумніви в розум. Вона не годиться для потурання забобонам, що інтуїтивно захищають люди, не схильні до міркування... Я думаю, що незважаючи на реальність нинішніх матеріальних негараздів, що випали на долю соціології в багатьох країнах, її інтелектуальний занепад не є реальністю... Відбулося і продовжує відбуватися проникнення соціологічного мислення і соціологічного бачення в контекст тих соціальних дисциплін, що дотепер трималися осторонь. Вплив соціології, наслідки якого до кінця ще не ясні, можна сьогодні простежити в таких галузях, як історія, філософія, політологія, соціальна географія, міжнародні відносини, а також в інших сферах наукового знання. Особливо слід зазначити соціальну антропологію. Хоча в межах університетської структури факультетів ця дисципліна нерідко існує окремо від соціології, їхнє інтелектуальне зближення, проголошене багато років тому, останнім часом просувається особливо швидко. Зрозуміло, процес інтелектуального руху, що зближує соціологію з іншими науками, не можна назвати однобічним. Соціологія рівною мірою виграє від цих контактів і збагачує їх. Як приклад... можна було б вказати на розвиток досліджень, присвячених сім’ї. У даному випадку використання соціологічних ідей, а також методів, запозичених як із соціології, так і з соціальної антропології, сприяло виникненню власне кажучи нової субдисципліни в межах соціальної історії, крім того, друге дихання знайшли вже існуючі раніше інтерпретації. Сьогодні ми знаємо про сім’ю незрівнянно більше, ніж раніше. Ми були змушені піддати радикальній переоцінці своє розуміння природи нинішніх сімейних інститутів під впливом більш систематичного й адекватного проникнення в їхнє минуле. Вивчення сім’ї, що було прийнято вважати найнуднішим заняттям, виявилося одним із найбільш захоплюючих.

Гидденс Э. Девять тезисов о будущем социологии // Теория и история экономических и социальных институтов и систем. - Зима 1993. - Том 1. - Вып. 1. - С. 57.