1) Фінансові ініціативи:

– періодичні платежі;

– одноразові виплати або позики при народженні дитини;

– податкові знижки або кредити;

– безкоштовні (або зі знижками) товари та послуги для дітей;

– житлова політика.

2) Підтримка батьків щодо поєднання їх зайнятості з вихованням дитини:

– батьківські та материнські відпустки;

– розвиток сфери послуг з догляду за дитиною;

– гнучкий робочий графік та короткотривалі відпустки, пов’язані з вихованням дитини; можливості варіації робочого часу (можливість самостійно регулювати робочий графік);

– недискримінаційне трудове законодавство та гендерне рівноправ’я у сфері зайнятості.

3) Суміжні компоненти соціально-економічного середовища, що впливають на сім’ї з дітьми:

– дружнє до дітей середовище (ставлення з боку суспільства, органів влади та інших інституцій до батьків і дітей);

– стимулювання гендерної рівності;

– підтримка шлюбності та сімейних зв’язків.

Якщо говорити про сімейну політику України, то вона у цілому не має чітко вираженої концепції, хоча в країні тією чи іншою мірою розвинуті окремі, включені до вищезгаданої класифікації компоненти сімейної політики. На нашу думку, метою сімейної політики в Україні має бути підтримка сімейного способу життя, зміцнення сім’ї з дітьми, створення оптимальних умов для її утворення, функціонування і розвитку.

Все, що ми знаємо про сім'ю, визначається тим, як вдається дізнаватися про те, що сьогодні вважається відомим. У соціології взагалі, що вивчає всім давно відоме, навіть банальності стають науковим фактом, якщо виміряні належним чином. Коли ж вдається знайти щось нове в звичному або роздивитися те, повз що завжди проходили, як крізь стіну, тут відразу виникають сумніви в достовірності суджень. І лише соціологічно виміряні твердження в суворій відповідності з канонами процедур надійності і обгрунтованості може бути взято до уваги. Сім'я - системний об'єкт, і тому у випадках розбіжності пояснень тих чи інших даних виникає спокуса шукати причини в біологічних, медичних чи психологічних факторах. Зростання розлучень, наприклад, як соціальний феномен може в разі психологічної редукції оголошуватися підсумком «несхожості характерів», а багатодітність родини може вважатися наслідком «інстинктів». З методологічної точки зору важкість дотримання дюркгеймівської вимоги пояснювати «соціальне соціальним» пов'язана зі специфікою самої сім'ї. Застосування ж системного підходу дозволяє адекватно відобразити в наукових моделях системну природу сім'ї як об'єкта вивчення і домогтися в межах соціологічного пояснення сімейної динаміки узгодження медичних, економічних, демографічічних, психологічних та інших даних.

Перевага системного підходу до сім'ї в тому, що створюється перш за все можливість співіснування безлічі теорій і концепцій, конструйованих в рамках метатеорії, якою, по суті, виявляється системна теорія, що являє собою не що інше, як «міжсистемний підхід». Метатеорія сім'ї, яка знімає в межах діхотомічної опозиції відокремлення суб'єкта та об'єкта, індивіда і сім'ї, сім'ї та оточуючих систем, виявляється свого роду методологічним мостом, сполучною теорію особистості і теорію сім'ї, теорію сім'ї та теорію соціуму, нарешті, теорію сім'ї як інститута й теорію сім'ї як групи. Тому настільки рідкісні фундаментальні дослідження сім'ї, а в прикладних дослідженнях, орієнтованих на виконання якогось соціального замовлення, тим більше нечасто зустрінеш теоретичні передумови вирішення поставленої замовником практичної задачі.

Системний підхід до вивчення сім’ї можна представити в такий спосіб. Наприклад, вивчаючи соціальну структуру і соціальну мобільність сімей, можна звернутися до історій життя, про які розповіли представники різних сімейних поколінь. При цьому соціолог свої питання до соціальної реальності ніби переадресує вибираним ним співрозмовникам. Подібне перекладання турбот «на чужі плечі» найпомітніше в різного роду опитуваннях (анкетуванні, інтерв'ю, тестуванні і т. п.).

Якщо ж скористатися тим матеріалом, який створювався в житті, то тут, мабуть, тільки в процедурі відбору позначиться дослідницьке «свавілля». Можна взяти для вивчення сімейні фотографії, листи, щоденники і т. д. А можна, як це зробив хтось із зарубіжних дослідників, простежити соціальну структуру сімей за похованнями на цвинтарі. Чим ближче сімейна огорожа до церкви, тим вище соціальне становище сім'ї, чим більше мармуру, тим багатший сімейний клан. Тут також доречні сумніви: наскільки обгрунтований з точки зору з'ясування статусу сім'ї вибір настільки незвичайних індикаторів, як захоронення, близькість до церкви, вимірювання відстаней, кількість обстежених сімейних огорож і т. п.

Але важливо інше - соціолог взяв в якості документа реальність, існуючу поза і незалежно від будь-яких досліджень. Тому цей матеріал у порівнянні з розповідями про сімейні історії надійніший. Будь-яка розповідь - це вже інтерпретація, але орієнтована на своїх, на членів сім'ї (через листи і щоденники), а не на дослідника і не на широку публіку (як це буває в мемуарах). Розповідь про життя сімейних поколінь на прохання соціолога - це інша інтерпретація подій, орієнтована на «суспільство» в особі дослідника. Це, так би мовити, «вторинна» інтерпретація на відміну від «первинної», що призначалася для своїх, лише для членів сім'ї.

Документ як джерело первинної інформації про сімейні структури і процеси вельми ефективний, навіть якщо обмежитися спочатку одними листами, щоденниками, фотоальбомами, розповідями про семейні історії. Захоплюючими головоломками стають завдання з розширення кола різновидів документів в соціологічних дослідженнях життєвого циклу сім'ї, сімейної поведінки і сімейних взаємин.

З точки зору потенційного спотворення даних найбільш вразливим є метод опитування, найменш - аналіз документів, в той час як спостереження займає проміжне положення. Соціолог при опитуванні ніби конструює через анкету досліджуваний феномен, документ же існує в житті і створений не для дослідницьких цілей. Документ як максимум є первинною інтерпретацією, оскільки адресований його автором до кого-небудь. Анкета, заповнена респондентом, і розповідь респондента про своє життя - це вже вторинна інтерпретація, орієнтована на «суспільство» в особі соціології. Трактування цих матеріалів вченим - це вже третинна інінтерпретація.

Найбільша схильність методу опитування до спотворення даних змушує зрозуміти ситуацію опитування як різновид соціальної поведінки, коли респондент в залежності від власного визначення і сприйняття дослідницької ситуації формулює і висловлює думки про свою сім'ю і свою сімейну поведінку.

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ ТА ЇХ МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Cемінарське заняття № 1