3.6. Формування готовності майбутніх учителів до інноваційної діяльності в школі засобами моделювання

У психолого-педагогічному аспекті інноваційна діяльність є предметом спеціального вивчення багатьох вчених (В.Я. Ля- удіс, Г.К. Селевко, В.О. Сластьонін). Під інноваційною діяль­ністю вони розуміють діяльність з розробки і реалізації різних освітніх програм, на засадах яких в освітянській практиці здій­снюють нові порівняно з наявними у масовій (традиційній) школі: філософсько-педагогічні, психолого-педагогічні підходи до розуміння дитини, її навчання, виховання й розвитку; кон­цептуальні педагогічні ідеї побудови змісту і методів освіти; форми організації життя і діяльності дитини в школі, а також нові форми організації роботи педагогів, управління та само­управління, взаємодії школи з батьками (законними представ­никами) тих, хто навчається, і соціальним середовищем.

Реформування сучасної системи освіти потребує радикаль­них змін у навчально-виховному процесі, використання в ін­новаційній діяльності вчителя технологій, методів і засобів навчання, які сприяли б реалізації інтелектуально-духовного потенціалу учнів. Навіть поверховий аналіз сучасної шкільної освіти свідчить, що сучасна школа не надає належного значен­ня операційній стороні навчання, увагу акцентують лише на його змісті, тобто й досі школа дає учням значний обсяг гото вих знань, але не вчить належною мірою доходити самостііі них висновків і узагальнень на базі цих знань. Учні не завжди можуть визначити схожість та відмінності істотних елементів, на перший погляд, різних систем, перенести ті самі дії з одного об'єкта на інший, еквівалентно перефразувати, переформулю вати умови задачі, побудувати систему, що має бути ізоморф ною до вихідної. Усі зазначені процедури становлять більш шп роке вміння — вміння моделювати, що пов'язане з аналогією, порівнянням та узагальненням. Володіння ними є основою пі знавальної активності та самостійності. З огляду на це, моде­лювання, з одного боку, є основою вивчення кожного зі шкіл І. них предметів, якими мають оволодіти учні, а з іншого - п.« метод, який постійно використовує вчитель під час власної і нін > ваційної діяльності. Отже, вивчення теоретичних основ мо;. •

218

'нинішня і закономірностей його застосування слід організувати и педагогічних вищих навчальних закладах з метою формуван­ні! го товності майбутніх учителів до інноваційної педагогічної дні 'її.кості. Під такою готовністю будемо розуміти інтегратив­ну, що розвивається за допомогою педагогічного сприяння, міру гформованості особистісних характеристик для організації, здійснення та досягнення цілей інноваційної діяльності у най- піириіому сенсі слова. У свою чергу, до характеристик готовно- і'і'і до Інноваційній діяльності належать знання, емоційно-осо- гщстіспий апарат, загальні логічні, пізнавальні, дидактичні й оргинізаційно-управлінські вміння. Отже, моделювання можна виткати одним із засобів формування готовності до цієї діяльності.

Загалом у науковій (у тому числі педагогічній) літературі подано найрізноманітніші визначення понять "модель" і "мо­делювання" відповідно до завдань, що вирішуються певним дослідженням. Наведемо визначення, які, на нашу думку, ле­жить у руслі поставлених завдань. Модель —- це специфічний створений об'єкт з метою одержання і (чи) зберігання інформа­ції у формі уявного образу, опису знаковими засобами (форму- ііами, графіками і т. п.) або матеріального предмета, що відоб­ражає властивості, характеристики та зв'язки об'єкта-оригіна- пи довільної природи, які істотні для вирішення суб'єктом (людиною) певноі'о завдання. Крім того, модель — це чотири­складова конструкція, компонентами якої є: суб'єкт (людина); завдання, яке вирішує суб'єкт; об'єкт-оригінал (фрагмент реаль­ної дійсності); мова опису або спосіб матеріального відтворен­ні! моделі. Математична модель — це спеціальний опис (часто приблизний) певної проблеми, ситуації, який дає можливість у процесі аналізу застосувати формально-логічний апарат ма­тематики. Моделювання — це дослідження об'єктів пізнання ін їх моделями, побудова (аналіз, вивчення) моделей об'єктів (систем, конструкцій, процесів і т. ін.).

Моделі класифікують залежно від способу відтворення, тоб- ю під тих засобів, за допомогою яких будується модель. Отже, виділяють два види моделювання: матеріальне та ідеальне. Основними різновидами матеріального моделювання є фізич­не ти аналогове моделювання. У свою чергу, ідеальне моделю- ии н н и поділяють на інтуїтивне та знакове.

Готовність до інноваційної діяльності у студентів доцільно формувати за трьохеїапною схемою (див. рис. 3.1). Підготов­чий етап передбачає здійснення викладачем програмно-цільо- ін п і діагностичної функцій. Так, програмно-цільова діяльність

219

Іиформаційнофозвивальні ► Проблемно-пошукові

Творчі

£

Рівень готовності майбутніх учителів до інноваційної діяльності

І

Середній

і

Достатній

Високий

мнкладача передбачає конкретизацію умов, що сприяють фор­му НОН ню у студентів готовності до інноваційної діяльності, уто­чнення визначення цієї якості відповідно до спеціалізації май­бутнього вчителя. Діагностична функція включає загальний її пил із стану навчально-виховного процесу у вищому навчаль­ному закладі, що дає можливість визначити рівень за чинною системою навчання.

Основний етап — це цілеспрямована діяльність викладача ,і формування у студентів готовності до інноваційної діяльнос­ті, що передбачає виконання організаційної, інформаційно- рол'яснювальної, координаційної, стимулюючої й контролюю­чої функцій. Так, організаційна функція включає розробку програм нових спецкурсів для майбутніх учителів і їх прове­дення; відновлення програм як зі спеціальних предметів, так і :і педагогіки; ефективну організацію педагогічної практики студентів. Наприклад, студентам фізико-математичного факу­льтету доцільно прослухати спецкурс із теорії моделей, який може складатися з таких тем: "Моделювання та його гносеоло­гічні корені: аналогія та ізоморфізм", "Моделі і моделювання: визначення, класифікація та структура", "Моделювання та навчання", "Моделювання як метод педагогічних досліджень", "Моделювання як засіб формування пізнавальної самостійнос­ті", "Застосування моделювання задля вирішення математич­них та фізичних задач", "Використання моделювання на рівні міжпредметних зв'язків", "Моделювання і інформаційні тех­нології" тощо. Інформаційно-роз'яснювальна функція перед­бачає здатність викладача чітко, доступно і лаконічно викла­дати відновлений програмний матеріал, використовуючи різні методи і засоби навчання. Координаційна функція забезпечує погодженість, що має бути в процесі застосування нових про­грам навчання з різних предметів, стимулююча — використан­ня різних форм стимулювання інноваційної діяльності студен­тів як у процесі навчання, так і в ході педагогічної практики. Контролююча функція вимагає здійснення контролю за вико­нанням навчального плану і графіка навчального процесу, а також внесення необхідних коригувань, пов'язаних з вирішен­ням поставлених завдань.

Підсумковий етап охоплює аналітичну, оцінну та прогнос­тичну функції. Зміст цього етапу становлять: аналіз результа­тів навчально-виховного процесу у вищому навчальному закла­ді, спрямований на формування готовності майбутніх учителів

221

до інноваційної педагогічної діяльності, оцінка ефективності проведеної роботи щодо формування готовності студентів ДО інноваційної діяльності засобами моделювання, а також визна чення напрямів діяльності викладача на якісно новому рівні.

Означена структурно-функціональна модель реалізується під час здійснення умов, визначених на підготовчому етапі ді­яльності викладача щодо формування готовності студентів до інноваційної діяльності. При цьому детермінуються певні фор­ми (що забезпечують теоретичну і практичну підготовку студен­тів з моделювання), методи і засоби (моделювання, а також пов'язані з ним інформаційно-розвивальні, проблемно-иошу- кові та творчі), що сприяють досягненню необхідного резуль­тату — сформованості готовності майбутніх учителів до інно­ваційної педагогічної діяльності на високому, достатньому, середньому, низькому чи мінімальному рівні.

Запитання та завдання для самостійної роботи

1. Дайте характеристику нововведенням в освіті XXI сто ліття. Визначте найхарактерніші ознаки цих нововведень.

2. Зробіть висновки щодо тенденцій розвитку інноваційнії х процесів в освіті взагалі та у вищій педагогічній освіті зокрема.

3. Серед розглянутих шляхів оновлення системи вищої освіти в Україні назвіть ті, які, на вашу думку, треба доповнити. Підготуйте матеріал для. доповнення, вкажіть використані джерела.

4. Які інноваційні процеси, що мають місце в освіті, ще не набули застосування в Україні? Проаналізуйте використані джерела та підготуйте матеріал для доповнення.

5. Зробіть висновки щодо нововведень у процес підготовки майбутніх учителів в Україні. Які інновації ви можете запри понувати для ефективнішої їх підготовки?

6. Дайте характеристику провідним критеріям формування готовності майбутніх учителів до інноваційної діяльності а школі. Назвіть характерні ознаки цього процесу.

7. У чому полягають принципові відмінності, запропонова них шляхів оновлення підготовки майбутніх учителів «і<> традиційних?

222

Рекомендована література

І. Ллексюк А.М. Експериментальне впровадження техноло­ги модульної організації навчання у вищій школі (на прикладі гуманітарних предметів) // Проблеми вищої школи: Наук.-ме- н.д. посіб. — Вип. 79. — К., 1994.

'А. Погданова І.М. Педагогічна інноватика: Навч. посіб. — О.: ЇЇ'ІГ, 2000.

3. Ііордовская II.В., Реан А А. Педагогика: Учеб. для вузов. — СІК).: "Питер", 2000.

І. І'аиденко В.О., Гур'єва СА., Предборська І.М. Педагогічні аспекти парадигми нестабільності // Вища освіта в Україні: реалії, тенденції, перспективи розвитку. — К., 1996. —• Ч. 1.

і). Гуревич Р.С. Інтеграція сучасної науки і деякі проблеми аміету освіти у вищій педагогічнії! школі /,/ Вища освіта в Украї­ні: реалії, тенденції, перспективи розвитку. — К.,1996. — ЧИ.

і'і.Дмитренко Г., Ринкова 71., Сивенко Л. Особливості дослі­дження змісту вищої педагогічної освіти //' Порівняльний ана- ^г11 • і сучасних систем вищої освіти в реформуванні вищої школи України. — К.: НаУКМА, 1996.

1 .Левина М.М. Технологии професіонального педагогиче- екого образования: Учеб. пособие для студ. вьісш. пед. учеб. лаведений. — М.: Изд. центр "Академия", 2001.

8. Освіта в Україні: Національний звіт. — К., 2000.

і). Павленко А.Ф., Стешенко С.В. Проблеми реалізації нової парадигми вищої освіти в Україні // Вища освіта в Україні: реалії, тенденції, перспективи розвитку. — К., 1996. — Ч. І.

10. ІІирінов А.В. Реформа вищої педагогічної освіти в Анг­іні: І Іередумови і тенденції розвитку (кінець 80-х — початок 90-х років XX століття): Дис. ... канд. пед. наук: 13.00.04. — К., І !•!);").

І 1. Ііуховська Л.1І. Професійна підготовка вчителів у Захід­ній Свропі: спільність і розбіжності: Монографія. — К.: Вища шк., 1997.

12. Селевко Г.К. Современньїеобразовательньїе технологии: Учеб. пособие. — М.: Нар. образование, 1998.

13. Сериков В.В. Образование и личность. Теория и практи­ка н росктирования образовательньїх систем. — М.: Логос, 1999.

223