навчається, особистісної дії, а саме: побачити себе у спілкувап ні з іншими, оцінити свої дії і досвід, розробити життєву про граму тощо.

До особистісних (рефлексивних) дій того, хто навчається, можна віднести: досягнення бажаних результатів, вибір сту пеня складності завдання, оцінка досягнутих результатів у на вчанні, самостійне прийняття рішень, моделювання свого жит тєвого шляху, виявлення особистісних проблем, самовизначен ня щодо життєвих цінностей.

3.2. Шляхи оновлення системи вищої освіти в Україні

Перша половина XX ст. в усьому світі пройшла під лозун гом гострої критики системи освіти взагалі та вищої зокрема як такої, що не відповідала рівню вимог виробництва, науки та культури. Традиційні системи освіти загострювали суперечності між орієнтацією на систему знань, умінь і навичок як основу підготовки людини до життя та її особистісним розвитком лю дини. Криза виявилася передусім у невідповідності потреб су спільства його можливостей, освітнього і культурного рівня за питів особистості.

Інновації в системі вищої освіти пов'язані з внесенням змі п у традиційну масову практику. Розглянемо провідні тенденції оновлення світового освітнього простору¹.

Перша тенденція. — орієнтація більшості країн на перехід від елітної освіти до високоякісної освіти для всіх.

Друга тенденція — поглиблення міждержавного співробіт ництва у галузі освіти, яке залежить від потенціалу націоналі, ної системи освіти і від рівня умов партнерства держави й окрс мих учасників.

Третя тенденція — збільшення гуманітарної складової у світовій освіті в цілому за рахунок введення людиноорієнтованих

наукових і навчальних дисциплін: політології, психології, со­ціології, культурології, екології, ергономіки, економіки.

Четверта тенденція — значне поширення нововведень за умов збереження національних традицій, що склалися, та на­ціональної ідентичності країн і регіонів.

Розглянемо основні напрями реформування вищої освіти в Україні, визначені у нормативно-правових документах¹.

Реформування вищої освіти передбачає:

• перехід до динамічної ступеневої системи підготовки фа­хівців, що дасть змогу задовольняти можливості особистості в набутті певного освітнього та кваліфікаційного рівня за бажа­ним напрямом відповідно до її здібностей та забезпечити її мо­більність на ринку праці;

• формування мережі вищих навчальних закладів, яка за формами, програмами, термінами навчання і джерелами фінан­сування задовольняла б інтереси особи та потреби кожної лю­дини і держави в цілому;

• підвищення освітнього і культурного рівня суспільства, створення умов для навчання протягом усього життя;

• піднесення вищої освіти України до рівня-вищої освіти в розвинутих країнах світу та її інтеграція у міжнародне науко­во-освітнє співтовариство.

Особливості оновлення вищої освіти України такі:

• структура вищої освіти за своїми ідеологією та цілями узгоджена зі структурами освіти більшості розвинутих країн світу;

• створено систему вищих навчальних закладів, заснованих на недержавній формі власності;

• зросла частка фахівців з таких спеціальностей: економі­ка, менеджмент, маркетинг, міжнародне право, банківська справа, обіг цінних паперів, бізнес тощо;

• введено систему кредитування навчання студентів і пра­вового соціального захисту молоді щодо можливостей здобуття вищої освіти;

• зміна політики та соціальних пріоритетів внесла принцп пово нову парадигму освіти і виховання, наприклад, відбувся перехід від виховання громадянина певної країни до виховап ня громадянина світу, людини відповідальної, освіта та морал і. якої відповідають складності завдань, які їй доведеться вирі шувати.

Міністерство освіти і науки України, Міжнародна асоціа ція університетів та Європейський центр вивчення вищої осві ти як підрозділи ЮНЕСКО, Рада Європи щодо вироблення єди­них вимог до рівня освіти ведуть активну роботу, спрямовану на введення у вищих навчальних закладах України Держав них стандартів підготовки фахівців з вищою освітою.

Державні стандарти передбачають:

• урахування європейського рівня вимог до вищої освіти, що сприятиме більш повному входженню України до світового освітнього простору;

• гуманістичне спрямування освіти, нормативна частина якої забезпечується обов'язковим вивченням соціально-гума нітарних дисциплін: права, екології, етики, філософії, світо вої та вітчизняної культури тощо;

• надання гуманістичної спрямованості фундаментальним і спеціальним дисциплінам;

• забезпечення європейського рівня формування освіти та вироблення професійних навичок, виховання гармонійно роз­виненої, соціально активної толерантної людини з високими духовними якостями, здатної до саморозвитку і самовдоскона­лення;

• впровадження ступеневої системи вищої освіти і введення нових освітньо-кваліфікаційних рівнів "бакалавр" та "магістр".

Окремо слід наголосити на курсі держави на забезпечення прав національних меншин і на задоволення їх освітніх запи­тів, які реалізуються через полікультурність освіти.

Центральне місце в полікультурній освіті займає принцип гуманізації, який передбачає формування унікального грома дянського менталітету, тобто виховання людини з гуманістичним світоглядом і такими властивостями, як цілісність особистос ті, миролюбність, добросердечність, самостійність мислення.

190

платність до вибору в оцінках і вчинках, толерантність до іншої думки, уміння вести діалог на основі рівних прав, взаєморозу­міння і взаємоповаги. Це стимулює розвиток громадянської освіти, освіти прав людини, освіти в ім'я миру і розвитку.

Основна мета полікультурної освіти — формування нового менталітету, усвідомлення багатокультурної перспективи роз­питку людського суспільства, розуміння, визнання і забезпе­чення прав різних культур на існування і як автономних оди­ниці), і як комплексу єднання, які роблять внесок у розвиток загальнолюдської культури.

Отже, в розробці та реалізації нової парадигми вищої освіти н Україні обгрунтовано ідею зростання духовного й інтелектуа­лі.ного потенціалу кожної молодої людини, всебічного розвитку її особистості шляхом втілення гуманістичного типу мислення и усі ланки освітньої діяльності. Це означає поступову заміну причинно-наслідкового, жорстко детермінованого принципу пізнання дійсності в межах кожної дисципліни на сучасні ме­тодологічні підходи¹.

Парадигма нестабільності, наприклад, розкриває підходи, що грунтуються на ідеях системності, цілісності, взаємозв'язку хаосу та порядку. Оскільки з нових позицій світ самоорганізо­ваний, відкритий, такий, що постійно змінюється, безперервно пиникає, то це веде до ускладнення самореалізації особистості і породжує її невпевненість у новому полікультурному просто­рів Отже, світоглядні позиції сучасної молодої людини мають ірунтуватися на уявленні про багатовимірність суспільства і, відповідно, людської сутності.

Одним із засадничих принципів сучасної освіти має бути дотримання принципу світоглядного та культурного самовизна­чення людини. Тобто в особистісному ракурсі відбувається за­міна стереотипів поведінки й образів мислення, а моделлю су­часної особистості стає "інноваційна людина", що перебуває у стані пошуку. Провідною умовою навчання має стати форму- пнння в людині дослідницької позиції, а винахідливість — ар- хетипом життєдіяльності.

Розглянемо характерні особливості оновлення вищої осві­ти на сучасному етапі в аспекті її професійної спрямованості.

191

Характерною рисою оновлення професійної підготовки май бутніх фахівців стає особистісно орієнтована освіта, спрямова на на індивідуальний професійний розвиток особистості, у ході якої формується готовність молодої людини до науково обґру II тованого розумінняособистісно-професійних якостей, внаслідої чого вона будує свою "Я-концепцію" та виробляє стратегію про фесійної діяльності. Для реалізації особистісно зорієнтованої освіти необхідно створювати відповідні умови, які забезпечать самодостатній розвиток особистості майбутніх фахівців, їх про фесійну культуру та самосвідомість.

Одним із ефективних шляхів оновлення професійної підго товки є психологічна підготовка майбутнього спеціаліста. Вол;, підкреслює принципову відмінність нового підходу до підготов ки фахівця, наголошуючи на тому, що цей підхід орієнтованії іі на підготовку майбутнього професіонала, оскільки формуван ня реального професіонала в умовах навчання у вищій школі не можливе, тому що не здійснюється систематична професії! на діяльність і не набувається відповідний досвід. Спеціальнії ми дослідженнями було встановлено, що центральною ланкою професіоналізму в структурі будь-якої діяльності є методоло гія професійного мислення і сформовані на її основі моделі ефек­тивних практичних дій.

Особливість сучасного розвитку освіти — її інформатизаці я та комп'ютеризація навчання, які набули значного поширеп ня наприкінці XX ст. Реалізація цих нововведень стала мож ливою завдяки розвитку нового наукового напряму — інфор матики.

Яскравий приклад удосконалення цілісного педагогічної <> процесу вищого навчального закладу — його технологізація. Технологізація здійснюється за рахунок упровадження нових технологій навчання та виховання, які значно змінюють при роду педагогічного процесу, професійну діяльність педагоги і навчально-пізнавальну діяльність того, хто навчається. Реали сьогодення вимагають впровадження таких інновацій у систе­му освіти у вигляді технологій, щодо яких чітко доведено ДОЦІ Л І. ність та корисність.

192