5. уміння застосовувати теорію на практиці, розв'язувати задачі, здійснювати розрахунки, відпрацьовувати проекти, опс ративність (тобто кількість ситуацій, в яких студент може за стосувати свої знання);

6. ознайомлення з історією і сучасним станом науки та перс­пективами її розвитку;

7. логіка, структура, стиль відповіді й уміння студента за хищати науково-теоретичні положення, що висуваються, усні домленість, узагальненість, конкретність;

8. гнучкість, тобто вміння студента самостійно знаходити ситуації застосовування цих знань;

9. міцність знань.

Досвід проведення контролю доводить необхідність ураху вання таких аспектів:

1. недоцільно контролювати те, що засвоєно на рівні озна йомлення, первинного уявлення;

2. не слід застосовувати контроль, коли викладач упевне­ний, що всі студенти впораються із завданням на 100%, а.п<- слід інколи давати такі завдання, з якими більшість студенті п впорається, у такий спосіб стимулюється віра студентів у свої сили;

3. добре організований поетапний контроль знижує необхід ність у підсумковому або взагалі робить останній непотрібним.

4. слід варіювати засоби контролю;

5. створення спокійної доброзичливої атмосфери в процесі контролю сприяє кращій роботі студентів та позитивно вплн ває на результати контролю.

2.7. Педагогічна і виробнича практика студентів

Підготовка спеціаліста не можлива без набуття випускнії ками вищого навчального закладу певного досвіду роботи па виробництві.

Практична підготовка студентів є обов'язковим компонсп том професійної підготовки. Проходження такої підготовки

152

необхідне для здобуття кваліфікаційного рівня та має на меті набуття студентами професійних умінь і навичок. У бюджеті навчального часу виробнича (педагогічна) практика становить близько 20—25 % всього навчального часу. Ефективність прак­тики забезпечується зв'язками між вищим навчальним закла­дом та відповідним закладом для проведення практики — гос­подарствами, підприємствами, фірмами, банками, клініками, лікарнями, школами, транспортними засобами, дитячими сад­ками тощо.

Мета будь-якої практики, крім формування професійних практичних та організаторських умінь та навичок, — також проходження всього процесу набуття кваліфікації від рядово­го робітника до інженера, актора, педагога, лікаря і т. ін.

Організація практичної підготовки регламентується певни­ми положеннями і затверджується наказом Міністерства осві­ти і науки України.

Практика студентів передбачає безперервність і послідов­ність її проведення під час набуття потрібного обсягу практичних знань та вмінь відповідно до різних кваліфікаційних рівнів: молодший спеціаліст —»- бакалавр —»- спеціаліст —>- магістр.

Залежно від конкретної спеціальності студентів практика може бути навчальною, технологічною, експлуатаційною, конс­трукторською, ознайомчою, економічною, педагогічною, нау­ково-дослідною тощо.

Навчальна практика на І або І—II курсах має на меті озна­йомлення студентів з реальним процесом, у якому втілюються знання, які студенти здобули в процесі лекцій та семінарських .чанять. Відповідно добираються форми організації — екскур­сійне відвідування, практична робота на виробництві чи під­приємстві на робочих місцях, виховна робота в школі або в ди­тячих установах тощо. При цьому формується початковий етап майбутнього фаху, те, що повинен знати майбутній спеціаліст па нижчому етапі, щоб усвідомити це на вищому.

Навчально-виробнича практика (III курс) полягає в озна­йомленні з конкретною майбутньою спеціальністю як поміч­ника, дублера фахівця. Студент виконує певні обов'язки, по­точну роботу, спостерігає за діяльністю спеціаліста на робочо­му місці під його контролем.

153

Виробнича (цільова) практика (IV—V курси) надає сту­денту можливість виконувати обов'язок фахівця на робочому місці, студент виконує весь цикл обов'язків за своєю спеціалі. ністю, усвідомлює механізм дії підрозділу (класу), в якому проводиться виробнича практика, загальну картину всього об'єкта практики.

Кінцева ланка практичної підготовки — переддипломнії (державна ) практика (V курс), яка проводиться на робочом\ місці з виконанням усіх функціональних обов'язків майбутні м фахівцем. Підчас цієї практики поглиблюються, закріплюють ся та усвідомлюються теоретичні знання з усіх дисциплін На вчального плану, збирається матеріал для виконання кваліфі каційної роботи, дипломного проекту (роботи) або складання державних іспитів.

Практика студентів проводиться на базах практики, які відповідають вимогам навчальних програм.

Після закінчення практики студенти складають звіт у по рядку, встановленому відповідною кафедрою. З базами прак­тики вищі навчальні заклади завчасно укладають угоди щодо її проведення згідно з визначеною формою.

Студенти можуть також самостійно обирати місце прохо дження практики за умови дозволу кафедри.

Усіма видами практики керують відповідні кафедри в особ ливих формах: загальне керівництво викладачів (навчальна практика), спільне керівництво викладачів двох кафедр та фахівця-виробника, залучення керівників підприємства для виступу, читання лекцій для студентів, закріплення підпри ємців, які б здійснювали керівництво та консультування сту дентів безпосередньо на робочому місці, і т. ін.

До керівництва практикою студентів залучають досвідче­них викладачів кафедр або предметних (циклових) комісііі. Працівники кафедр здійснюють насамперед консультування та інструктаж, а також контролюють усю діяльність студенті н щодо виконання всіх завдань практики. Інструктаж може спи ратися на друковані методичні рекомендації з кожного виду практики.

У перший день практики переважно проводиться настаноч на конференція. На цій конференції відповідальний за прак­тику викладач та представники кафедр докладно роз'яснюють

154