Тема 5. Фінансові послуги на валютному ринку

1. Поняття валютного ринку

2. Операції з валютою

3. Операції з обміну валют

4. Співпраця з міжнародними системами

5. Міжнародні розрахунки

1. Поняття валютного ринку

Міжнародний поділ праці та відсутність єдиної для всіх країн валюти платежу, наявність постійної небезпеки валютних втрат унаслідок коливань валютних курсів викликає необхідність здійснення валютних операцій, тобто операцій купівлі-продажу іноземної валюти. Суттєву роль при цьому відіграє валютний ринок, який є сукупністю економічних відносин, пов’язаних з купівлею-продажем валют різних країн, тобто відносин, які виникають з приводу:

- валютних операцій;

- зовнішньої торгівлі;

- надання послуг;

- здійснення інвестицій ;

- інших видів діяльності, які вимагають використання іноземних валют.

2. Операції з валютою

Валютні операції – це операції, пов'язані з

- переходом права власності на валютні цінності;

- використанням валютних цін­ностей як засобу платежу в міжнародному обігу;

- ввезенням переказом та пересиланням на територію країни та за її межі валютних цінностей.

Як невід’ємна частина міжнародних розрахунків валютні операції надають можливість суб’єктам міжнародних розрахунків купити саме ті іноземні валюти, які потрібні їм у даний момент для:

• здійснення платежів,

• збереження від знецінення своїх валютних резервів, якщо курс валют, з яких складаються ці резерви, починає падати або існує загроза цього.

Валютні операції є також засобом одержання прибутків, особливо для банків та брокерських контор. Стрижнем валютних операцій є валютний курс, рівень якого постійно коливається під впливом попиту й пропозиції учасників цих операцій на валютному ринку.

Як правило, виділяють:

1. поточні валютні операції (перекази іноземної валюти, отримання і надання фінансових кредитів на строк не більше як 180 днів, переказ відсотків, дивідендів та інших доходів за вкладами, інвестиціями тощо);

2. валютні операції, пов'язані з рухом капіталу (інвестиції, придбання цінних паперів, надання й отримання кредитів на строк понад 180 днів тощо).

Більшість валютних операцій (близько 80%) на світовому валютному ринку здійснюється на його міжбанківському сегменті, оскільки валютні біржі існують не у всіх країнах світу (наприклад відсутні в англосаксонських країнах).

Зовнішньоекономічні операції у більшості випадків пов’язані з конверсією валюти, яка є обміном однієї валюти на іншу за діючим валютним курсом. Конверсійні операції – це угоди агентів валютного ринку щодо обміну обумовлених сум грошової одиниці однієї країни на валюту іншої країни за узгодженим курсом на певну дату. Щодо конверсійних операцій в англійській мові прийнято стійкий термін Foreign Exchange Operations (коротко – FOREХ або FX).

Найпоширенішими формами валютних операцій на міжбан­ківському валютному ринку є операції "спот", "форвард" і "своп", а на біржовому – "ф'ючерс" та "опціон". Особливою формою валютних операцій є "валютний арбітраж".

Операції спот.

Операції спот – найпоширеніші та становлять до 90% обсягу валютних угод. У міжнародній практиці прийнято, що поточні конверсійні операції здійснюються на умовах спот, тобто з датою валютування на 2-й робочий день після дня укладання угоди. Міжнародний ринок поточних конверсійних операцій називається спот-ринком.

Валютна операція "спот" (англ. spot – готівкова) – це купівля-продаж валюти на умовах її поставки протягом двох робочих днів від дня укладання угоди (не враховуючи дня укладення угоди) за курсом, зафіксованим в угоді (її ще називають "терміновою").

Основними учасниками спот-ринку виступають комерційні банки, які здійснюють такі валютні операції:

1. напряму з клієнтами – підприємствами приватного і державного секторів;

2. на міжбанківському ринку напряму з іншими комерційними банками;

3. через брокерів з банками і клієнтами;

4. з центральними банками країн.

Існують "звичаї" спот-ринку, не зафіксовані в спеціальних міжнародних конвенціях, міждержавних угодах, однак їх беззастережно виконують учасники цього ринку. До них належать:

1. здійснення платежів протягом двох робочих днів без нарахування відсоткової ставки на суму поставленої валюти;

2. операції в основному здійснюються на базі комп'ютерної торгівлі з підтвердженням електронними повідомленнями (авізо) протягом наступного робочого дня;

3. існування обов'язкових валютних курсів: якщо дилер великого банку цікавиться котируваннями іншого банку, то повідомлені йому валютні курси є обов'язковими для виконання операції з купівлі-продажу валюти.

Спот-курс (курс спот) – ціна валюти однієї країни, виражена у валюті іншої країни. Той, хто прострочив платіж, платить прогресивно зростаючий штраф-відсоток. Швидкість одержання валюти в таких операціях дала підстави називати ці угоди «готівковими». 

Головний курс спотових угод – це курс телеграфного переводу. В основі угод спот лежать кореспондентські відносини між банками. Умови розрахунків спот досить зручні для контрагентів угоди: протягом поточного і наступного дня зручно обробити необхідну документацію, оформити платіжні та інші телекси для виконання умов угоди.

Форвардні операції.

Форвардні валютні операції – це контракти з обміну валют які відбуватимуться в майбутньому, але за курсом, зафіксованим на поточну дату. Укладаються, як правило, на строк до одного року, але в окремих випадках, коли йдеться про ринок стабільних валют можливе оформлення угод на 5 або більше років наперед.

Термінова або форвардна (англ. forward transantions – термiнова угода) операцiя є угодою, при якій платежі проводяться у встановлений термін (від одного тижня до п’яти років) за курсом, зафіксованим на час укладення угоди за контрактом, тобто це угоди, в яких сторони домовляються про поставку певної суми валюти через конкретний період часу після укладання угоди за курсом, зафіксованим в угоді.

Форвард-курс (форвардний курс) визначає очікувану вартість валюти через певний період часу і є ціною, за якою дана валюта продається або купується за умови її постачання на певну дату в майбутньому. 

Теоретично форвардний курс валюти може дорівнювати її курсу спот, однак на практиці він завжди виявляється або вище, або нижче курсу спот. Якщо форвардний курс вище курсу спот, він є сумою курсу спот і відповідної різниці (форвардної маржі), що в даному випадку називається премією. Якщо форвардний курс нижче курсу спот, він є курсом спот, від якого віднята форвардна маржа, що називається в цьому випадку дисконтом. Отже, форвардний курс відрізняється вiд курсу спот на величину форвардної маржi.

Форвардні валютні операції надають більше можливостей для маневру, тоді як операція "спот" має бути виконана або відкладена практично негайно, форвардні контракти залишають час для здійснення аналізу, контролю і проведення необхідного коригування.

Але при укладенні форвардного контракту валютний ризик значно зростає, оскільки збільшується ймовірність непередбачуваної зміни курсу валюти на дату поставки, а також ризик щодо неплатоспроможності партнера. Тому під час укладання форвардної операції, клієнт обов'язково повинен мати відповідні кошти – залишок на рахунку чи кредитну лінію – для покриття цього ризику.

Форвардна валютна угода застосовується, головним чином, для страхування платежів. Ціни на форвардному ринку в умовах стабільної економіки та вільного переміщення капіталу пов’язані з різницею в процентних ставках. Форвардний (розрахунковий) курс повинен дорівнювати відношенню процентних ставок за міжбанківським кредитом, помноженому на курс спот.

Форвардні операції діляться на два види:

• угоди аутрайт

• угоди своп.

Операція аутрайт означає, що продавець зобов’язується продати, а покупець – купити валюту в установлений строк за зафіксованим наперед курсом. Угоди своп – комбінація двох протилежних конверсійних операцій з різними датами валютування.

Теоретичний беззбитковий форвардний курс може бути визначений з урахуванням процентних ставок за валютами, з якими проводяться форвардні операції. При цьому форвардний курс валюти А до валюти В при прямій котировці буде дорівнювати:

Форвард-курс А/В = (1)

де S_A – сума форвардної угоди у валюті А;

S_B – еквівалентна їй сума у валюті В.

Розшифрувавши цю формулу, можемо отримати

Форвард-курс А/В = спот-курс А/В (2)

де І_А та І_В – процентні ставки за валютами А і В;

d – термін форвардної угоди;

К_А та К_В – тривалість процентного року при розрахунку відсотків за валютами А і В.

Реально форвардні курси не котируються як такі. Валютні дилери працюють лише з форвардними маржами (преміями або дисконтами), причому значення форвардної маржі даються для курсу покупки і курсу продажу. Оскільки курс покупки повинен бути завжди нижче курсу продажу, за значеннями форвардної маржі можна відразу визначити, як котирується валюта – з премією або дисконтом. Якщо значення форвардної маржі для курсу покупки будуть більше її відповідних значень для курсу продажу, валюта котирується з дисконтом, якщо менше – з премією. Форвардний курс буде дорівнювати курсу спот плюс премія або курс спот мінус дисконт.

У якості основи для визначення форвардної маржі на практиці звичайно використають її значення, які одержуються з урахуванням близького форвардного курсу, що визначається виходячи з наступних міркувань.

Вважається, що сума у валюті В, яка котирується, еквівалентна відповідній сумі у валюті А, яка котирується, – перерахована за наближеним форвардним курсом для прямого котирування, буде дорівнювати сумі у валюті В за курсом спот, збільшеній (зменшеній) на суму відсотків, що була б отримана для суми у валюті В за курсом спот, розміщеній на термін форвардної угоди за ставкою процентів, яка дорівнює абсолютній величині різниці процентних ставок за валютами А і В для тривалості процентного року, рівній 360 дням.

З наведеного раніше виразу для теоретичного беззбиткового форвардного курсу можна зробити висновок: якщо ставка відсотків за валютою А буде вище ставки відсотків за валютою В, що котирується, – форвардний курс валюти А буде меншим її спот-курсу, тобто валюта А буде котируватися з дисконтом. У цьому випадку сформульоване припущення можна записати математично в такому вигляді:

Рв НКФ = Рв КС – (Іа - Ів) Рв КС (3)

де Рв – сума у валюті В, що котирується;

НКФ – наближений курс форвард;

КС – курс спот;

Іа і Ів – ставки відсотків за валютами А і В.

Звідси одержуємо, що наближений курс форвард буде дорівнювати:

НКФ=КС – (Іа - Ів) КС (4)

а форвардна маржа:

ФМ (дисконт) = КС – НКФ = (Іа - Ів) КС (5)

Якщо ставка відсотків за валютою А, що котирується, буде нижче ставки відсотків за валютою В, що котирується, форвардний курс валюти А буде більшим її курсу спот і приблизно буде дорівнювати:

НКФ = КС + (Іа – Ів) КС (6)

Форвардна маржа (премія) буде при цьому дорівнювати:

ФМ (премія) = НКФ – КС=(Іа – Ів) КС. (7)

Прибутковість форвардних операцій можна оцінити у вигляді еквівалентної річної ставки відсотків. При цьому відношення прибутку від форвардної операції до вкладеної суми вважається рівним відношенню форвардної маржі до форвардного курсу. Використовуючи формулу для ефективної річної ставки простих відсотків при тривалості процентного року 360 днів, одержуємо:

(8)

Операція своп.

Операція "своп" – це валютна операція, при якій поєднуються форвардні умови та умови "спот". Під час такої валютної операції, продаж готівкової валюти (спот) здійснюється з одночасною її купівлею на строк (форвард) або навпаки.

Своп (англ. swop – міняти, на жаргоні валютного ринку – угода «купи-продай») є валютною операцією, що поєднує купівлю валюти на умовах спот взамін на національну з наступними викупами. Операція своп здійснюється з метою придбання валюти, необхідної для міжнародних розрахунків, підтримки певних залишків на поточних рахунках, диверсифiкацiї валютних резервів, тобто перевід резервів з однієї валюти в іншу.

Операції "своп", як правило, здійснюються на строк від 1 до 6 місяців, рідше – з терміном виконання до п'яти років. Ці операції здійснюються як між комерційними банками, так і між комерційними банками і центральним банком країни, а також безпосередньо між центральними банками країн. В останньому випадку – це угоди із взаємного кредитування в національних валютах відповідних країн.

Валютний своп – це комбінація двох протилежних конверсійних угод на однакову суму з різними датами валютування.

Щодо свопу, то дата виконання найближчої угоди називається датою валютування, а дата виконання більш віддаленої за терміном зворотної угоди – датою завершення свопу. Свопи, як правило, укладаються на термін до 1 року.

Якщо найближча конверсійна угода є купівлею валюти (базової, як правило), а більш віддалена – продажем валюти, такий своп називається «купив/продав», а якщо навпаки, то «продав/купив».

Суть валютної операції своп полягає в обміні між двома банками на визначений час двох валют з поверненням один одному в кінці угоди початкових валют. Операція своп є різновидом репорту або депорту, тобто комбінацією готівкового продажу i термінової купівлі валюти або навпаки.

Репорт (франц. report) є терміновою угодою, при якій власник цінних паперів або валюти продає їх банку (на біржі) із зобов’язанням наступного викупу через певний строк за новою, більш вищою ціною (курсом). Різниця між продажною i покупною ціною складає фактичну плату за кредит. Ця різниця також називається репорт. Процентний дохід від укладення капіталу в домовленість репо визначається за формулою: 

Д = (9)

де Д – сума процентного доходу, грн.;

К – сума капіталу, грн.;

п – процентна ставка за домовленістю РЕПО, %; 

t – кількість днів угоди за репортом;

360 – кiлькiсть днiв у фінансовому році.

Звичайно, забезпеченням операції репорту є державні цінні папери, серед яких найбільш привабливими є державні короткострокові облігації.

Депорт (франц. deport) є терміновою угодою, протилежною репорту. Депорт укладається (як правило, на бiржi) у розрахунку на зниження курсу цiнних паперiв (валюти) з метою отримання прибутку у вигляді курсової різниці.

Операції опціон.

В операціях опціон клієнт сплачує банку невелику премію та одержує право купити валюту в будь-який день встановленого угодою періоду за зафіксованим при укладенні угоди курсом або відмовитися від купівлі-продажу, якщо виконання угоди за визначеним курсом у даному інтервалі часу виявиться для нього більш невигідним, ніж втрата коштів на премію. При сприятливому курсі виконання угоди дозволяє не тільки компенсувати витрати на премію, а й одержати певний прибуток.

Валютний опціон – це договірне зобов'язання, що дає право (для покупця) і зобов'язання (для продавця) купити або продати певну кількість однієї валюти в обмін на іншу за фіксованим у момент укладання угоди курсом на наперед узгоджену дату або протягом узгодженого періоду.

В обмін на одержання такого права покупець опціону сплачує продавцю певну суму, яку називають премією. Ризик покупця опціону обмежений розміром цієї премії, а ризик продавця опціону знижується на величину одержаної премії.

При цьому виділяють:

• опціон пут – право продати валюту для захисту від її потенційного знецінення або в розрахунку на її потенційне знецінення;

• опціон кол – право купити валюту для захисту від її потенційного подорожчання або в розрахунку на потенційне підвищення її курсу.

Крім того, розрізняють:

• європейські валютні опціони – опціони, які можуть бути реалізовані тільки в день закінчення терміну дії контракту;

• американські валютні опціони, які дають право купити чи продати базовий актив у будь-який час від дня закінчення терміну дії контракту.

Оскільки у випадку реалізації американських валютних опціонів продавець зазнає вищого ризику, то за них сплачується вища премія ніж за європейські валютні опціони.

Основною характеристикою валютних опціонів є те, що його власнику надається вибір: або реалізувати опціон за наперед фіксованою ціною, або взагалі відмовитися від його виконання.

На відміну від ф'ючерсних контрактів, валютні опціони покликані обмежити ризик, пов'язаний з несприятливим розвитком курсів валют зберігаючи при цьому шанси на одержання прибутку у випадку їх сприятливого розвитку. Тому валютні опціони –відносно новий інструмент валютного ринку.

Ф'ючерсні валютні операції.

Ф'ючерсні валютні операції – це строкові угоди на біржах, що являють собою купівлю-продаж золота, валюти, фінансових та кредитних інструментів за фіксованою в момент укладання контракту ціною, з виконанням операції через певний проміжок часу (від 3 днів до 2–3 років). Розрахунки здійснюються через клірингову палату, яка є посередником між покупцем і продавцем і гарантує виконання сторонами своїх зобов'язань.

Ф'ючерсні валютні операції дещо за своєю суттю подібні до форвардних, оскільки обидві операції здійснюються з поставкою валюти на термін понад три дні з дня укладання контракту, при цьому ціна виконання контракту в майбутньому визначається в день його підписання.

Але існують такі суттєві відмінності ф'ючерсних валютних операцій від форвардних:

1. якщо форвардні операції здійснюються на міжбанківськом валютному ринку, то ф'ючерсні – переважно на біржовому.

2. визначення термінів і обсягів операцій за форвардними контрактами відбувається на основі взаємної домовленості сторін, тоді як умови виконання ф'ючерсних контрактів прив'язані до певних дат роботи бірж (наприклад, перший понеділок кожного третього місяця), тобто стандартизовані за термінами, обсягами та умовами поставок;

3. індивідуальні контракти, що укладаються між клієнтом і банком при форвардних валютних операціях, як правило, дорожчі порівняно зі стандартними ф'ючерсними контрактами. Тому форвардні операції супроводжуються більшою маржею (спредом) і призводять до більших витрат для клієнта, порівняно з ф'ючерсними;

4. доступ на форвардні валютні ринки для невеликих фірм обмежений, оскільки мінімальна сума для укладання контракту становить, здебільшого, 500тис. дол. США. Ф'ючерсний ринок доступний як для індивідуальних, так і малих інституціальних інвесторів;

5. якщо форвардні валютні операції на 95% закінчуються поставкою валюти за контрактом, то ф'ючерсні операції навпаки, на 95% закінчуються укладанням зворотної (офсетної) угоди, при якій не здійснюється реальної поставки валюти, а учасники цієї операції одержують лише різницю між початковою ціною укладання контракту і ціною, що існує на день здійснення зворотної (офсетної) угоди;

6. при формуванні форвардного валютного контракту набір валют практично не обмежений. Ф'ючерсні валютні операції здійснюються з обмеженим набором, як правило, резервних валют.

Основою для отримання прибутку на виникнення збитків є різниця між поточним і узгодженим за ф’ючерсною угодою валютним курсом (базис рівноваги). Цю різницю розраховують за формулою:

Б_Р = К_{С *} (10)

де К_С – спот-курс;

С_Д – доларова відсоткова ставка за депозитом;

С_В – відсоткова ставка за депозитом длява люти, що обмінюється на долари;

Д – тривалість періоду між укладенням і здійсненням угоди, днів.

Ціна ф’ючерсу визначається як сума спот-курсу та базису рівноваги.

Валютний арбітраж.

Валютний арбітраж – це операції з валютами з метою одержання прибутку через використання у визначений момент часу існуючих на фінансових ринках розривів між курсами і відсотковими ставками за касовими і строковими операціями.

Валютний арбітраж є операцією з купiвлi-продажу валюти з наступною оберненою угодою з метою отримання прибутку вiд рiзницi валютних курсів. Арбітраж може працювати на основі котирування двох видів – прямого і непрямого. 

Основний принцип валютного арбітражу – купити певний фі­нансовий актив дешевше і продати його дорожче. Це пов'язано з відхиленням валютного курсу на валютних ринках, яке визначається величиною операційних витрат на переказ даної валюти з одного ринку на інший. Отже, курс долара у Нью-Йорку відрізняється від курсу цього ж долара в Токіо на величину операційних витрат, пов'язаних з переказом долара з Нью-Йорка в Токіо. У випадку, якщо курси валют відрізняються на величину більшу, ніж величина операційних витрат, виникає можливість гри на курсових різницях, яка має назву валютного арбітражу.

Валютний арбiтраж буває часовим i просторовим, простим i складним.

Часовий валютний арбітраж – це операція, яка здійснюється з метою отримання прибутку від різниці валютних курсів у часі. Часовий арбітраж – отримання прибутку за рахунок відкриття спекулятивних позицій за одним курсом з наступним закриттям після закінчення певного часу (від декількох хвилин до декількох місяців) за курсом, який змінився. Цей найбільш розповсюджений сьогодні вид валютного арбітражу передбачає розрахунок дилера на позитивну зміну курсу і характеризується прийняттям ризику збитків при відкритті валютних позицій.

Просторовий (локальний) валютний арбітраж передбачає одержання доходу за рахунок різниці курсу валют на двох різних територіально віддалених ринках.

Кожний валютний арбітраж водночас може бути простим і складним (крос-курсовим). Простий арбітраж виконується з двома валютами, складний (крос-курсовий) – з трьома і більше.

Простий валютний арбiтраж – це арбiтраж, який здiйснюється з двома валютами. Складний або непрямий арбітраж – це арбiтраж, що проводиться з великою кількістю валют на різних ринках. Маклер ніби піднімається східцями, обмінюючи куплену валюту на третю, четверту. Причому повернення до початкової валюти на завершальній стадії не обов’язкове. 

Наприклад: 10 фунт. стерл. – 15 дол. – 25 гульд. – 24 тис. лір – 28 марок – 11,2 фунт. стерл. При курсах 1 дол. = 1,6 марки і 1 фунт. стерл. = 2,5 марки прибуток від операції складе у фунтах 1,2, в доларах – 1,8.

У сучасній Україні отримав розповсюдження просторовий арбітраж. До цієї операції стихійним шляхом приходять починаючі дилери. Прибуток виникає через різницю в курсах на різних валютних ринках. У нормальних умовах валютний арбітраж належить за своїми макроекономічними наслідками до позитивних явищ, бо сприяє вирівнюванню ринкових курсів валют. Вивчення географії валютних котирувань дозволяє виявити точки відносно більш дешевої купівлі іноземної валюти. 

Близьким за змістом є поняття валютної спекуляції.

Валютна спекуляція – це операції банківських установ, фірм, юридичних і фізичних осіб з іноземними валютами, здійснювані з метою отримання прибутку від зміни валютних курсів у часі або на різних ринках, а також свідоме прийняття валютного ризику. Вона можлива у формі так званої відкритої позиції (тобто при термінових валютних угодах, валютному арбітражеві без форвардного покриття) або як умисне ухиляння від страхування валютного ризику. Результати валютних спекуляцій залежать від динаміки валютних курсів.