2. Суб’єкти ринку фінансових послуг та їх класифікація

Учасниками (суб’єктами) ринку фінансових послуг є продавці, які як суб'єкти підприємницької діяльності надають ці послуги, та споживачі таких послуг.

Суб’єкти ринку фінансових послуг зображено на рис.1.

Найчастіше в ролі продавців фінансових послуг виступають фінансові установи.

Фінансова установа – це юридична особа, яка згідно законодавства певної країни надає одну або кілька видів фінансо­вих послуг.

До фінансових установ належать:

• банки,

• кредитні спілки,

• ломбарди,

• лізингові компанії,

• довірчі товариства,

• страхові компанії,

• пенсійні фонди,

• інвестиційні фонди та компанії.

Однією з головних ланок фінансової системи є банки.

Банк – це юридична особа, економічно самостійна і повністю незалежна від виконавчих та розпорядчих органів державної влади в рішеннях, пов'язаних з оперативною діяльністю, а також щодо вимог і вказівок, які не відповідають чинному законодавству.

Рис.1. Суб’єктно-інституційний склад учасників ринку фінансових послуг

Банківська система представлена двома рівнями — Централь­ний банк та комерційні банки. Банківська система виступає як керована система, тобто Центральний банк здійснює незалежну грошово-кредитну політику, в різних формах підпорядковану лише уряду або виконавчій владі. Банки другого рівня – комерційні, є юридичними особами та функціонують на основі загального та спеціального банківського законодавства. Їх діяльність регламентується економічними нормативами, які встановлює Центральний банк.

Банки виконують наступні функції:

1. утворення платіжних засобів, тобто на їх базі виникають кредитні гроші (чеки, банківські векселі, ощадні сертифікати);

2. забезпечення функціонування розрахунково-платіжного механізму, здійснення і організація розрахунків в економічній системі та організація платіжного обороту;

3. акумуляція тимчасово вільних коштів, заощаджень та наг­ромаджень держави, підприємницьких структур та населення;

4. кредитування суб'єктів підприємницької діяльності, юри­дичних та фізичних осіб, а також держави;

5. кредитно-фінансове обслуговування внутрішнього та зов­нішнього господарського обороту;

6. облік векселів та операції з ними;

7. збереження фінансових та матеріальних цінностей;

8. довірче управління майном клієнтів (трастові операції).

У сучасних умовах банки здійснюють операції з цінними паперами, лізинг, факторинг, рейтингування та інші види кредитно-фінансових операцій. Така тенденція є наслідком розширення сфери послуг, підвищенням їх якості, зростанням конкуренції в залученні перспективних клієнтів. Діяльність банківських інститутів направлена на реа­лізацію головної мети – отримання максимального прибутку.

До основних банківських послуг від­носяться залучення коштів та надання позик. Від різниці у від­сотках за цими послугами банк одержує банківську маржу, яка являє собою основу банківського прибутку.

В сучасних умовах банківські фінансові послуги класифікують за групами:

• депозитні послуги;

• кредитні послуги;

• інвестиційні послуги;

• інші послуги.

З середини 50-х років XX століття важливу роль у фінансо­вих системах розвинутих країн почали відігравати спеціалізо­вані небанківські кредитно-фінансові інститути, які здійснювали накопичення та мобілізацію грошового капіталу, акумуляцію заощаджень населення та постачання позикового капіталу.

Зростання ролі небанківських фінансових установ, до яких відносяться страхові компанії, пенсійні фонди, кредитні спілки, інвестиційні фонди та компанії тощо, викликано наступними основними чинниками:

• збільшенням доходів населення у розвинутих країнах;

• активним розвитком ринку цінних паперів;

• наданням цими установами послуг, які не в змозі надавати банки;

• деякі небанківські фінансові установи (пенсійні фонди, страхові компанії) акумулюють грошові кошти населення на значно більші строки, ніж банки. Це дає їм можливість здійс­нювати довгострокові інвестиції.

Небанківські фінансові інститути зай­маються акумуляцією заощаджень населення, наданням кредитів шляхом облігаційних позик державі та фірмам, мобілізацією капі­талу шляхом емісії акцій; здійснюють іпотечне кредитування; на­дають споживчі кредити населенню.

Однак слід мати на увазі, що конкурентна боротьба носить неціновий характер. Це пояснюється особливостями операцій фінансових установ. У банківській сфері діють відсоткові ставки по депозитах, кредитах. У страховій справі діє страховий тариф, який визначає розмір страхової премії та страхового відшкодуван­ня. Інвестиційні компанії діють на основі курсової різниці між емітованими та придбаними акціями. Таким чином, нецінова кон­куренція визначається непорівнюваними операціями та цінами на них.

На фінансових ринках активно діють страхові компанії які починаючи з 50-60 років XX століття, перетворились у найважливіше джерело акумуляції грошових заощаджень населення. Страхові компанії завойовують ринок шляхом розвитку нових видів страхування, які дають змогу задовольнити потреби різних верств населення. Головна мета страхових компаній – максимальне залучення заощаджень широких мас населення, при цьому-страхові компанії постійно розширюють свої можливості у сфері кредитування. Компанії страхування життя, в зв'язку зі спе­цифікою діяльності, мають у своєму розпорядженні значні грошові фонди, що дає їм змогу здійснювати довгострокове інвестування, забезпечувати розширене відтворення.

В останні роки швидшими темпами розвиваються пенсійні фонди, які вкладають свої накопичення в облігації та акції приватних підприємств, держави і таким шляхом здійс­нюють фінансування економіки та держави. Як правило, пенсій­ні фонди створюються на основі приватних компаній та корпо­рацій, які є їх власниками. Такими пенсійними фондами управ­ляють траст-відділи комерційних банків або страхові компанії та виступають як незастраховані пенсійні фонди. Основою пасивних операцій пенсійних фондів є ресурси, що надходять від корпорацій, підприємств, а також внески робіт­ників та службовців, які можуть складати 20-30% від усіх надход­жень. Пенсійні фонди також володіють довгостроковими грошовими коштами, які вкладаються в державні та приватні цінні папери. Майже 80 % активів пенсійних фондів становлять цінні папери приватних корпорацій. При цьому понад 30 % акти­вів припадає на звичайні акції, що дозволяє пенсійним фондам активно впливати на політику різних корпорацій. Крім того, пенсійні фонди вкладають кошти в акції власних корпорацій.

Однією з нових форм фінансових установ є інвестиційні ком­панії, які, випускаючи власні акції, залучають кошти та вкла­дають їх у цінні папери підприємства.

В сучасних умовах існує два види інвестиційних компаній що створюються на акціонерній основі. Інвестиційні компанії закритого типу здійснюють випуск своїх акцій одразу в певній кількості. Новий покупець може придбати їх тільки у власників за ринковою ціною.

Інвестиційні компанії відкритого типу, які називаються взаємними фондами, випускають свої акції поступово певними пропорціями в основному новим покупцям. Ці акції, як правило, можуть передаватись або перепродаватись.

В цілому інвестиційні компанії як відкритого, так і закритого типу базуються на акціонерній формі.

Основа пасивних операцій інвестиційних компаній – кошти, отримані від реалізації власних цінних паперів, акціонерний ка­пітал, резервний капітал та нерухомість компаній.

Активні опе­рації пов'язані з вкладенням коштів. Специфіка цих операцій по­лягає в тому, що одні компанії концентрують свої інвестиції в прос­ті акції, другі – в привілейовані, треті – в облігації. Однак, як правило, до 80 % вкладень – це інвестиції в акції.

З 70-х рр. XX ст. широкого розповсюдження набули фонди взаємного інвестування, які працюють з короткострокови­ми цінними паперами. Ці інститути об'єднують кошти населення та мають можливість перетворення низьколіквідних активів (муніципальних облігацій) у високоліквідні. Взаємні фонди забезпечують своїм вкладникам більш високі доходи.

На фінансовому ринку у сфері задоволення потреб малоза­безпечених верств населення активно працюють кредитні спілки та позико-ощадні асоціації.

Кредитні спілки – це особливий вид фінансових установ, які обслуговують об'єднання фізичних осіб за професійними та релі­гійними ознаками.

Кредитні спілки капітал формують за рахунок внесків у фор­мі придбання акцій. За цими пайовими внесками виплачується певний відсоток. Активні операції пов'язані з наданням корот­кострокових позик (на придбання недорогих автомобілів, ремонт житла).

Позико-ощадні асоціації створюються як кредитні товариства для фінансування житлового будівництва. Основна діяльність асоціацій – надання іпотечних кредитів широким верствам населення. Ресурси формуються за рахунок вкладень пайовиків, тобто асоціації носять кооперативний характер.

Активно співпрацюють з населенням фінансові компанії, які виступають як особливий вид фінансових установ у сфері спожив­чого кредиту. Фінансові компанії можуть бути організовані за акціо­нерною або кооперативною формами. Розрізняють фінансові ком­панії двох видів:

- компанії з фінансування продаж у розстрочку займаються про­дажем в кредит товарів довготривалого користування (автомобілі, телевізори, холодильники тощо), машин фермерам, наданням позик дрібним підприємцям, фінансують роздрібних торгівців.

- компанії особистого фінансування, як правило, надають по­зики в основному споживачам. Ці компанії іноді фінансують про­дажі тільки одного підприємця або однієї компанії. Обидва види компаній надають споживачам позики на строк від 1 до 3 років.

Капітал фінансових компаній формується за рахунок випуску власних цінних паперів та короткострокових кредитів банків. Основою активних операцій є споживчі позики, які займають 90% усіх активів фінансових компаній, та вкладення в державні цінні папери. Активний розвиток фінансових компаній можливий лише при насиченості споживчого ринку товарами та послугами, а також за наявності конкуренції між ними.

У сучасних умовах активно на фінансовому ринку співпра­цюють фінансові інститути, створюючи спільні установи з метою фінансування. Так, банки, інвестиційні компанії, фінансові ком­панії створюють лізингові компанії та фірми з метою надання лізингових послуг. Між лізинговими фірмами та компаніями складаються певні відносини зі страховими компаніями.

Таким чином, фінансові інститути, як банківські, такі небанківські, активно здійснюють мобілізацію та акумуляцію капіталів, створюють крупні грошові фонди, беруть активну участь в кредитуванні та фінансуванні потреб юридичних та фізичних осіб та цим забезпечують умови для розширеного відтворення, підвищення життєвого рівня населення, задоволення потреб всіх суб'єктів економіки у грошових коштах.

Питання для самоконтролю:

1. Економічний зміст поняття «ринок фінансових послуг» (3 – 4 тези, що визначають його сутність як економічної категорії).

2. Поняття фінансових послуг та їх характерні ознаки.

3. Основні види фінансових послуг.

4. Принципи надання фінансових послуг.

5. Основні учасники ринку фінансових послуг.

6. Поняття фінансової установи.

7. Поняття та види банків як основної ланки фінансової системи держави

8. Основні функції банків.

9. Поняття та види небанківських фінансових інститутів.

10. Чим відрізняють кредитні спілки від позико-ощадних асоціацій?

11. Особливості функціонування інвестиційних компаній.

12. Особливості надання фінансових послуг страховими компаніями на рнку.

13. У чому полягає суть надання фінансових послуг пенсійними фондами?