6. Психологічні особливості особистості

1. Поняття про темперамент

в глибоку давнину вчені, спостерігаючи зовнішні особливості поведінки людей, звернули увагу на великі індивідуальні відмінності в цьому відношенні. Одні дуже рухливі, емоційно збуджені, енергійні. Другі повільні, спокійні. Одні товариські, легко вступають у контакт з оточуючими, життєрадісні, інші замкнуті.

Наприклад, двоє людей роблять одну і ту ж роботу та роблять її однаково добре, але один працює з пристрастю, із захопленням, нетерпляче, проявляє ініціативу, другий - неквапливо, зате методично, ґрунтовно, діловито, за інструкцією. Такі індивідуальні особливості були названі темпераментом (від латинського ‘ЧетрегатепПіт” - “пропорція”).

З найдавніших часів розрізняли чотири основні типи темпераменту, які отримали такі назви: сангвінічний (живий), флегматичний (повільний, спокійний) холеричний (енергійний), меланхолічний (замкнутий, схильний до глибоких переживань).

Давньогрецький лікар Гіппократ (460-377 рр. до н.е.) вважав, що оптимальне співвідношення чотирьох “соків тіла” (кров, лімфа, жовч, “чорна жовч”) визначає здоров’я людини, тоді як порушення їх пропорційного розподілу стає причиною різних захворювань.

Виходячи з учення про ці “соки тіла”, Клавдій Гален (129- 201 рр. н.е.) розробив першу класифікацію темпераментів, яку виклав у трактаті “Бе іетрегатетштГ.

Чотири первинні рідини Гален сприймав відповідно до загальної космологічної теорії, за якою вогонь, земля, повітря і вода є спільною основою всіх речей. З дев’яти визначених і описаних Галеном темпераментів лише чотири пройшли

випробовування часом, оскільки кожен з них зумовлений переважанням в організмі одного із “соків”.

На думку Галена, якщо в організмі людини переважає “гаряча кров” (sanquis), то в її поведінці яскраво виявляються риси сангвіністичного темпераменту - енергія, впертість, рішучість. Якщо ж цю “гарячу кров” охолоджує “надлишковий слиз” (phleqma), то це призводить до появи флегматичного темпераменту для якого характерні холоднокровність, спокій, неспішність у діях.

їдка жовч (choie) сприяє утворенню неврівноваженого холеричного темпераменту, а коли в організмі накопичується багато зіпсованої “чорної жовчі” (melan choie), це приводить до формування меланхолічного темпераменту. Арістотель також пов’язував меланхолію з “чорною жовчю”.

Люди різного темпераменту можуть добитись у житті дуже високих досягнень в одній і тій же діяльності. Якщо взяти великих письменників, то О.Г. Герцен був типовим сангвініком, І.А. Крилов - флегматиком, О.С. Пушкін - холериком, М.В. Гоголь -

меланхоліком. Приблизно в один і той же час прославили себе великі російські полководці - холерик О.В. Суворов і

флегматик - М.І. Кутузов.

Наукове пояснення темпераментів дав І.П. Павлов. Він відкрив три властивості процесів збудження і загальмованості вищої нервової діяльності:

S силу процесів збудження і гальмування;

S рівновагу процесів збудження і гальмування;

S рухливість цих процесів, тобто здатність швидко змінювати один одного.

І.П. Павлов за силою нервових процесів розрізняв сильну і слабку нервову систему. Представників сильної нервової системи він у свою чергу підрозділив за врівноваженістю на сильних урівноважених і сильних неврівноважених.

Сильних урівноважених за рухливістю поділив на рухливих і інертних.

Слабкий тип він не ділив. Співвідніс виділені їм типи нервової системи з психологічними типами темпераментів і виявив цілковитий збіг.

Таким чином, темперамент є проявом типу нервової системи в діяльності, поведінці людини.

Темперамент - це індивідуальні особливості людини, які визначають динаміку його психічної діяльності і поведінки.

У результаті, співвідношення типів нервової системи Павлов виділив так:

1. Сильний, урівноважений, рухливий тип (“живий” за І.П. Павловим) - сангвінічний темперамент;

2. Сильний, урівноважений, інертний тип (“спокійний”, за І.П. Павловим) - флегматичний темперамент;

3. Сильний, неврівноважений, із переважанням збудження (“безутримний” за І.П. Павловим) - холеричний темперамент;

4. Слабкий тип (“слабкий” за І.П. Павловим) - меланхолічний темперамент.

Слабкий тип ні в якому разі не можна вважати інвалідним або неповноцінним типом. Не дивлячись на слабкість нервових процесів, представники слабкого типу, виробляючи свій індивідуальний стиль, можуть добитись великих досягнень у науці, праці, творчості.

Темперамент проявляється в різних видах діяльності людей, про які слідчий може одержати відомості шляхом спостереження, опитування знайомих, співробітників, вивченням характеристик і особових справ. Вивчаючи, співставляючи зібрані дані, він робить висновок про властивий допитуваному темперамент.