Питання для самоконтролю

1. Чим відрізняються поняття “індивід”, “індивідуальність”, “особистість”?

2. Що розуміють під скерованістю особистості?

3. Що таке можливості особистості?

4. У чому суть системи самоуправління особистості?

5. Взаємозв’язок між психічними процесами, властивостями і станами в структурі особистості.

6. Як здійснюється формування особистості?

7. Що таке свідомість?

8. Суть поняття “самосвідомість”.

Література

Гоноболін Ф.Н. Психологія. - К.: Вища школа, 1975.

Лозниця B.C. Психологія і педагогіка: основні положення: Навчальний посібник. - К.: Екс. Об., 1999.

Монтьев А.Н. Проблемы развития психики. 3-из. МГУ, 1995.

Основи психології: Підручник / За заг. ред. О.В. Киричука, В.А. Роменця. - К.: Либідь, 1995.

Психологія. - 2-е вид. / За ред. Ю.Л. Трофімова. - К.: Либідь, 2000.

Психологічний словник / За ред. В.І. Войтка. - К.: Вища школа, 1982.

ч 1.4. Психологія діяльності

1. Поняття про діяльність, складові діяльності

Нормальний стан людини, якщо вона не спить - активний, руховий стан. Поки людина живе, вона постійно діє, щось робить, чимось зайнята - працює, вчиться, займається спортом, спілкується з людьми тощо. Тобто, проявляє активність - зовнішню (рухи, м'язові зусилля) або внутрішню (психічна активність, коли думає, читає, згадує та ін.).

Діяльність - це активність людини, направлена на досягнення свідомо поставленої мети, пов'язаної із задоволенням її потреб та інтересів.

Без діяльності неможливе людське життя. У процесі діяльності людина пізнає оточуючий світ. Діяльність створює матеріальні умови життя людини, без яких вона не може існувати, - їжу, одежу, житло. У процесі діяльності створюються духовні продукти: наука, література, музика, живопис.

У процесі діяльності людина змінює навколишню дійсність: будує міста, садить сади та ін. Діяльність людини формує й змінює її саму, її волю, характер, здібності.

Діяльність людини:

^ носить свідомий характер;

^ пов'язана з виготовленням, застосуванням і зберіганням знарядь праці;

^ носить суспільний характер, вона здійснюється в колективі і для колективу, пов’язана з мовою.

^ У всякій діяльності можна виділити такі етапи:

^ етап постановки мети (свідоме ставлення конкретного завдання);

^ етап планування роботи (вибір способу дії);

^ етап виконання, супроводжений контролем;

^ перевірка результатів, виправлення помилок;

^ підведення підсумків, оцінка діяльності.

Складовими діяльності є мета і мотиви.

Мета діяльності - те, заради чого людина діє, на що вона спрямована і що повинно складати її прямий результат.

Мотив - це те, чому діє людина, що зумовлює прагнення людини до даної, а не якої-небудь іншої мети. Термін “мотив” (від лат. шоуєо - рухаю) спонукальні причини, що зумовлюють цілеспрямовану діяльність людей.

Основою мотивації людини є її первинні і вторинні потреби. Люди завжди мають потребу в їжі, питві, одязі, у різних предметах і явищах світу, у знаннях про них, ці потреби усвідомлюються і переживаються людиною, завдяки чому в неї виникають спонукання до дій, спрямованих на їх задоволення.

Унаслідок задоволення або незадоволення потреб у людини виникають певні почуття, емоції. Вони також спонукають її до дій і вчинків.

На основі потреб і почуттів у людей формуються різноманітні інтереси, які теж відіграють важливу роль у мотивації

діяльності. Важливим спонуканням людини до діяльності є також її ідеали і переконання.

Отже, мотивами називають потреби, почуття, інтереси, переконання та інші спонукання людини до діяльності, зумовлені вимогами її життя.

Від змісту і характеру мотивів залежить характер і ефектність діяльності людини.

Первинні, органічні потреби вроджені в людини. Від природи вона, як і кожна тварина, має потреби в їжі, питві, захисті тощо. Але вони розвиваються, остаточно формуються далі в процесі набування людиною індивідуального досвіду в результаті її (пасмодїї із зовнішнім свінгом. У процесі цієї взаємодії в неї утворюються різноманітні вторинні потреби.

Вторинні потреби, зокрема, духовні потреби, формуються в людини з раннього віку в процесі її виховання та її особистої практики.

Мотиви діяльності людини багаті й різноманітні. Керівна роль належить суспільним умовам життя.

Мотиви людської діяльності розрізняють за такими ознаками:

^ предметним змістом: матеріальні потреби в їжі, одязі, житлі та ін.; духовні, ідеальні потреби, наприклад, пізнавальні, естетичні та ін.;

^ провідні й залежні мотиви: громадські, колективні інтереси - провідні;

^ за тривалістю в часі розрізняють близьку і далеку мотивацію поведінки;

^ за характером усвідомлення бувають неусвідомлені та усвідомлені мотиви.

Усі ці мотиви взаємопов'язані і складають єдину систему мотивації діяльності, поведінки людини.