21
Що розуміють під принципом “вивчення психічних явищ у їх розвитку”?
Що дозволяє пізнати аналітико-синтетичне вивчення особистості?
Які є методи організації досліджень?
Чим характеризується лонгітюдний метод дослідження? Суть порівняльного методу психологічного дослідження.
Які основні етапи проведення психологічного дослідження?
Які є рівні методів психологічного дослідження?
Чим характеризуються методи теоретичного дослідження?
Охарактеризувати основні і допоміжні методи емпіричного
рівня
дослідження.
ЛІТЕРАТУРА
Гоноболін Ф.П. Психологія. - К.: Вища школа, 1975.
Лозниця B.C. Психологія і педагогіка. - К.: Екс. Об., 1999. Общая психология: Учеб. пособие для студентов пед. институтов. - М.: Просвещение, 1981.
Основи психології / За заг. ред. О.В. Киричука, В.А. Роменця.
- К.: Либідь, 1997.
1 V .3. Психологія особистості
1.3.1. Поняття про індивід, особистість, індивідуальність
Людина - це, з одного боку, біологічна істота, наділена свідомістю, володіюча мовою, здатністю працювати, має розвинені руки за допомогою яких пізнає і перетворює світ, має високорозвинутий мозок.
Людина, з другого боку - суспільна істота, це найважливіша ознака, так як суспільне життя і суспільні відносини, колективна праця змінили і підкорили собі його біологічну, тілесну організацію.
Людина народжується вже людиною. У малюка, який з’являється на світ, конфігурація тіла забезпечує можливість розвитку інтелекту, будова руки - перспективу використання знарядь праці тощо, і цим малюк-людина за сумою своїх
можливостей відрізняється від дитяти-тварини, яке за жодних обставин не може набувати подібного фонду якостей.
Сказаним стверджується факт належності маляти до людського роду, що фіксується в понятті “індивід”. Отже, у понятті “індивід” втілено родову належність людини.
У психології, крім поняття “людина” використовується більш вузьке поняття “особистість”. Особистість розглядається тільки як суспільна, соціальна істота. Говорячи про особистість, ми відвертаємо увагу від біологічної, природної її сторони.
При цьому мається на увазі, достатній рівень соціальної зрілості - маленька дитина, або психічно хвора людина не можуть вважатись особистістю.
Особистість - діяч суспільного розвитку, свідомий індивід, який має певне становище в суспільстві та виконує певну громадську роль.
У психології поряд із поняттями “людина”, і “особистість” вживається ще поняття “індивідуальність” - неповіорне сполучення своєрідних психологічних особливостей.
Коли кажуть про індивідуальність, то мають на увазі оригінальність особистості. Зазвичай словом “індивідуальність” визначають якусь найголовнішу особливість особистості, яка робить її відмінною від решти людей.
Індивідуальна кожна людина, але індивідуальність одних проявляється дуже яскраво, інших - непримітно.
Індивідуальність може проявлятись в інтелектуальній, емоційній, вольовій сферах, або відразу в усіх сферах психічної діяльності.
Оригінальність інтелекту може полягати в здатності бачити те, чого не помічають інші, в особливостях обробки інформації, а саме: в умінні ставити проблеми і вирішувати їх.
Своєрідність почуттів може знаходити вияв у надмірному розвиткові одного з них (інтелектуального чи морального), у великій рухомості емоцій, у переважанні чуттєвого чи раціонального, у винесенні рішень.
Особливість волі виявляється в силі волі, надзвичайній мужності *або володінні собою в критичних ситуаціях. Оригінальність може полягати у своєрідному поєднанні
властивостей конкретної людини, які надають особливого колориту її поведінці або діяльності.
Мозок, як біологічне утворення, є передумовою прояву особистості, але всі прояви особистості - продукт суспільного буття людини.
Розвиваючись поза людським суспільством, істота, володіюча людським мозком ніколи не стане навіть подібністю особистості.
Відомий випадок, коли в Індії в 1920 році було знайдено дві дівчинки, які жили у вовчій зграї. Молодша швидко померла, а старша (її назвали Камалою), якій було 6-7 років, прожила більше 10 років. Відомі ще кілька подібних випадків: одного хлопчика було знайдено в Індії також серед вовків і два хлопчики знайдено в Африці в зграї мавп. З усього видно, що діти були викрадені тваринами, але залишені живими. У всіх цих випадках спостерігалась одна і таж картина: діти не вміли ні стояти, ні ходити, але швидко пересувались рачки, або спритно лазили по деревах; не володіли мовою, і не могли вимовити членороздільні звуки; відмовлялися від людської їжі, харчувалися сирим м'ясом, або дикими рослинами, жуками, стрекозами; воду хлебтали, зривали з себе одяг, кусалися, вили, спали на голій підлозі.
Отже, тільки в діяльності, в умовах соціального життя, у процесі навчання і виховання формується особистій'
