6. Швидкість обігу грошей – як показник інтенсивності використання грошової маси, фактори що його визначають

На грошову масу впливають два фактора: кількість грошей та швидкість їх обертання.

Показником інтенсивності використання грошової маси в обороті є швидкість обігу грошей (V) – частота з якою кожна одиниця наявних в обороті грошей використовується в середньому для реалізації товарів та послуг за певний період. Виражається з рівняння І.Фішера

, звідки (3.6.1)

В банківській статистиці розраховується як співвідношення номінальної величини ВВП до М1 або М2. Цей показник свідчить про зв’язок між грошовим обігом і процесами економічного розвитку.

Зміна швидкості обігу грошей може компенсувати їх масу. Тому цей чинник є механізмом саморегулювання грошового ринку і це треба враховувати при розробці грошово-кредитної політики. Чинниками, які впливають на швидкість обігу грошей є зміна попиту на гроші, розвиток структури споживання, культурних потреб та розвиток виробництва, ринкових відносин, інфраструктури ринку тощо.

Якщо попит на гроші зростатиме, то швидкість обігу грошей уповільниться. І навпаки, якщо попит на гроші зменшується, то їх витрачання збільшується і грошовий обіг прискориться. Швидкість обігу грошей обернено пропорційна кількості грошей в обігу, прискорення їх оборотності означає збільшення грошової маси та платоспроможного попиту. Збільшення швидкості обігу грошей при тому ж обсязі товарів і послуг призведе до знецінення грошей – інфляції.

Зміна швидкості грошового обігу не відображає зміну інтенсивності процесу суспільного відтворення. При зниженні суспільного виробництва сповільнення обігу грошей відбувається лише до певної межі, поки його суб’єкти не відчують загрози знецінення грошей. “Гарячі гроші” ще більш прискорюють їх обіг.

Грошова маса і швидкість обігу грошей впливають на економічні процеси не своєю абсолютною величиною, а її зміною протягом певного періоду. Монетизація ВВП обернено залежить від швидкості обігу. Прискорення обігу грошей має позитивне значення в умовах збільшення товарообороту, коли зростаюча потреба в грошах задовольнятиметься без додаткового їх випуску. При умовах розбалансованності економіки, коли сукупний попит випереджає товарну пропозицію, прискорення грошового обігу стає додатковим інфляційним фактором. Уповільнення грошового обігу збільшує попит на гроші і зменшує платоспроможний попит, що є позитивним навіть при незмінності обсягу товарообороту.

Практика не виробила інструментів регулювання швидкості обігу грошей. Це явище об’єктивне, його важко прогнозувати та регулювати. Тому классики намагалися абстрагуватися від цього чинника впливу на економіку, вважаючи швидкість обігу незмінною. Але М.Кейнс довів, що швидкість обігу грошей постійно і непрогнозовано змінюється та відчутно впливає на економіку. Тому абстрагуватися від неї в короткостроковий період недопустимо, і тому не можливо проведення ефективної монетарної політики.

М.Фрідман – засновник сучасної монетаристської теорії, вважав, що швидкість обігу грошей можна прогнозувати і нейтралізувати її вплив на економіку шляхом адекватної зміни маси грошей в обороті.

Зміна швидкості обігу грошей має відчутні економічні наслідки – впливає на формування платоспроможного попиту і рівня цін, на кон’юнктуру грошового ринку – на рівень процента і валютного курсу. Фактор швидкості грошей істотно деформує зв’язок між масою грошей в обороті і цінами.

Аналіз грошового обігу та планування маси грошей для нього здійснюється на базі розрахунку показників обігу та купівельної спроможності грошей.

Кількість оборотів грошової маси (швидкість обігу грошової одиниці) визначають порівнянням обороту по надходженню наявних грошей в каси та середньорічної маси грошей в обігу. Середній строк обігу визначають порівнянням швидкості обігу з тривалістю календарного періоду. Наприклад, якщо у каси банків за рік надійшло 6000 млн. грн., середньорічна маса грошей в обігу – 600 млн.грн. За цих умов швидкість обігу грошової маси буде дорівнювати 10 разів (6000:600); середня тривалість обігу грошової одиниці складе 36 днів (360:10).