Класифікація економіко-математичних моделей

Схема класифікації економіко-математичних моделей зображена на рис.

Рис. 5. Схема класифікації економіко - математичних моделей

Описові або дескриптивні моделі лише пояснюють факти, які спостерігались або дають прогноз, тобто це моделі без критерія оцінки досліджуваного об’єкта, а оптимізаційні або нормативні – передбачають раціональну цілеспрямовану діяльність, формалізують мету економічного розвитку, можливість та засоби її досягнення. Вони є моделями з відповідними оптимізаційними критеріями.

Алгоритмічні моделі описуються послідовністю дій, які необхідно виконати, щоб розв’язати дану задачу моделювання. До алгоритмічних моделей належать, зокрема, так звані імітаційні моделі – моделюючі алгоритми, які імітують поведінку досліджуваного об’єкта.

Аналітичні моделі – це моделі, що описуються функціональними та логічними співвідношеннями, тобто формалізуються на мові математики.

Детерміновані моделі описують детерміновані процеси, тобто процеси, в яких результат однозначно залежить від вхідних даних. Вони передбачають жорсткий функціональний зв’язок між змінними моделі. Інакше кажучи, детерміновані моделі – це моделі, в яких усі змінні та сталі величини, а також співвідношення між ними детерміновані. На відміну від детермінованих, стохастичні моделі описують випадкові процеси, тому набір вхідних даних може дати, а може й не дати відповідного результату. Отже, стохастичні моделі – це моделі, в яких всі або деякі змінні та сталі величини, а також співвідношення між ними стохастичні (випадкові). Моделі з невизначеними факторами – це моделі, в яких зустрічаються невизначені величини, тобто величини, для яких закон розподілу невідомий або взагалі не існує.

Статичні моделі характеризуються незалежністю змінних та співвідношень моделі від фактора часу. Динамічні моделі навпаки відображають перебіг досліджуваного об’єкта в залежності від часу.

Теоретичні моделі призначені для вивчення загальних закономірностей досліджуваних економічних об’єктів і служать для підтвердження теоретичних знань про них, а прикладні моделі – для оцінювання їх функціонування в конкретних умовах та прийняття відповідних рішень.

Дискретні моделі – це моделі, в яких змінні є дискретними величинами, зокрема в яких час квантований, а неперервні – це ті, в яких змінні є неперервними величинами, зокрема змінна часу.

Макроекономічні моделі відображають як єдине ціле економіку країни чи регіону, а мікроекономічні – структурні складові економіки або господарську поведінку її окремих одиниць.

Зауважимо, що подану вище класифікацію економіко-математичних моделей можна було б розширити, однак на даному етапі розгляду питань моделювання ми обмежимось викладеним вище матеріалом.

Моделі та методи прийняття рішень в аналізі та аудиті

Кількість різноманітних економіко-математичних моделей і методів прийняття рішень в економічному аналізі та аудиті значна і порівнюється із числом різних проблемних ситуацій, для вирішення яких ці моделі й методи розробляються.

Однак, з огляду на схожість і повторюваність деяких типових проблем і рішень у процесі управління організаціями, можна виділити найбільш типові й найбільш часто застосовувані в практиці управління моделі й методи прийняття рішень, які одержали широку популярність серед керівників і фахівців. Деякі із цих моделей і методів представлені на схемі класифікації.

Дамо коротку характеристику наведених в класифікації моделей і методів прийняття рішень.

Метод підбору параметра моделі дозволяє досягти певного, наперед заданого, результату змодельованого економічного процесу шляхом підбору одного з його параметрів, який істотно виливає на кінцевий результат.
Моделі лінійного і нелінійного програмування застосовуються для визначення оптимального розподілу різних дефіцитних ресурсів при наявності конкуруючих між собою потреб у цих ресурсах.
Моделі управління запасами використовуються для. оптимізації часу виконання замовлень, а також для визначення необхідних ресурсів і площ для зберігання тієї чи іншої продукції з метою звести до мінімуму негативні наслідки при нагромадженні або дефіциті запасів продукції або ресурсів на складах підприємства.
Економічний аналіз є однієї з форм моделювання. Він містить в собі майже всі методи оцінки витрат і економічних вигод, аналіз фінансового стану підприємства, визначення відносної рентабельності діяльності підприємства тощо.
Методи матриці цінності (загрози) альтернатив застосовуються в умовах невизначеності та ризику, коли відома користь (втрата) від прийняття того чи іншого рішення в разі реалізації одного з можливих станів зовнішнього середовища.
Моделі нечіткої логіки застосовуються при відсутності точного математичного опису проблемної ситуації і передбачають використання якісно сформульованих експертних знань (правил) з неї при прийнятті рішень.
Метод дерева рішень застосовується у випадку прийняття складних багатоетапних рішень, коли результати попередніх рішень впливають на процес прийняття наступного рішення.
Моделі систем масового обслуговування використовуються для визначення оптимального числа каналів обслуговування стосовно потреб у цих каналах.
Моделі теорії ігор застосовуються в умовах конфлікту, коли має місце протидія зовнішнього середовища особі, що приймає рішення. У бізнесі ці моделі й методи прийняття рішень можуть використовуватися при моделюванні поводження конкурентів, особливо часто у зв'язку із проблемами зміни цінової політики.
Імітаційне комп'ютерне моделювання застосовується при вирішенні складних проблем, коли використовувати аналітичні моделі і методи прийняття рішень складно або взагалі неможливо.
Кількісні методи прогнозування використовуються тоді, коли в минулому мали місце певні тенденції, які можна продовжити в майбутньому, а наявної інформації достатньо для виявлення тенденцій у періоді прогнозування, що розглядається.
Одним з методів такого прогнозування метод частотного аналізу, що передбачає аналіз частоти повторень тих або інших подій у минулому, і подальше використання цих результатів для виконання прогнозування.
Методи регресійно-кореляційного аналізу і аналізу часових рядів основані на допущенні, що на закономірностях минулого можна прогнозувати майбутнє. Ці методи виявляють тенденції минулого й проектують їх у майбутнє.
Якісні методи прогнозування використовуються в тому випадку, якщо наявної інформації недостатньо для виявлення тенденцій у розглянутому періоді прогнозування, або коли кількісна модель прогнозування виходить занадто дорогою.
Одним з методів якісного прогнозування є метод думки журі. Його суть полягає в поєднанні й усередненні думок співробітників з проблемної ситуації.
Метод сукупної думки збувальників припускає використання досвіду торгових агентів або-представників для прогнозування попиту па певному цільовому ринку.
Модель очікувань споживачів базується на опитуванні,споживачів продукції або послуг підприємства й узагальненні їхніх думок.
Суть методу експертних оцінок полягає в тім, що експерти, які беруть участь у прогнозуванні, в результаті спеціальної багатоетапної процедури в остаточному підсумку приходять до єдиної думки щодо шляхів вирішення проблемної ситуації.