6. Стилі мовлення, їх характеристика.

Ключові поняття і терміни: визначення стилю; загальна характеристика жанрів і мовних засобів розмовного, публіцистичного, конфесійного, художнього, наукового та ділового стилів залежно від складності, мети мовця й характеру впливу на аудиторію; визначення ділового стилю та вимоги до його мови: об’єктивність, логічна послідовність, переконливість, доказовість, уніфікація і стандартизація, ясність викладу і точність опису; практичне значення знань про походження і специфіку стилів у сучасному суспільстві.

Як зазначено вище, мова – це ідеальна система, якою володіють усі представники певного мовного колективу і завдяки якій відбувається спілкування. Але на практиці можливі ситуації, коли люди, користуючись однією мовою, не розуміють одне одного і не вступають у спільний контакт. Справа в тому, що різні мовні засоби функціонують залежно від того, в якому середовищі і з якою метою відбувається спілкування, а неадекват­ність їх використання призводить до непорозуміння або комічного чи дра­матичного ефекту. Отже, природа стилів соціальна – правильне їх викорис­тання стає невід’ємною ознакою сучасної людини, яка більшу частину сво­го життя проводить у діловому і професійному контексті.

Стилі – це функціональні різновиди загальнонаціональної мови, які різняться типовими мовними засобами залежно від сфери людсь­кого спілкування.

У мовній практиці виділяють, як правило, п’ять стилів: розмовний (або розмовно-побутовий), публіцистичний, науковий, діловий (або офіцій­но-діловий) і художній (або художньої літератури) (табл. 3).

Таблиця 3

СТИЛІ МОВЛЕННЯ
СТИЛЬ	МЕТА	СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ	ХАРАКТЕРНІ МОВНІ ЗАСОБИ
РОЗМОВНИЙ	Спілкування, обмін думками та враженнями	Бесіда за неофіційних обставин (між близькими людьми)	Вживання розмовних, просторічних слів, емоційно-забарвлених слів, переважання простих і неповних речень
НАУКОВИЙ	Обмін науковою інформацією	Підручники, посібники, словники, доповіді,реферати, монографії, статті	Вживання слів у прямому значенні, вживання термінів, слів із абстрактним значенням, іншомовних слів. Переважання іменників над дієсловами. Вживання складних речень з причиново-наслідковими, умовними та іншими часовими відношеннями між частинами
ХУДОЖНІЙ	Вплив на читачів (слухачів)	Твори фольклору та художньої літератури	Вживання слів у переносному значенні, синонімів, антонімів. Використання всіх шарів лексики (застарілих слів, неологізмів, професійних слів, жаргонізмів, просторічних тощо)
ПУБЛІЦИСТИЧНИЙ	Вплив на слухачів (читачів)	Виступи на мітингах, зборах, з’їздах, по радіо й телебаченню, статті в газетах, журналах	Вживання суспільно-політичної лексики, емоційно-забарвлених та оцінних слів, окличних речень, риторичних запитань і звертань
ОФІЦІЙНО-ДІЛОВИЙ	Обмін діловою інформацією	Закони, постанови, статути, кримінальний кодекс, ділові папери (заява, автобіографія тощо)	Вживання слів у прямому значенні, використання термінів, складно-скорочених і скорочених слів, усталених зворотів, переважання віддієслівних іменників, уживання складних речень, вставних слів, прямий порядок слів у реченнях
КОНФЕСІЙНИЙ	Релігійне спілкування	Богослужбові книги, молитва, проповідь	Вживання релігійної лексики, алегоричних висловів, складних слів, зворотний порядок слів у реченнях

Щоправда, сьогодні все більшу вагу набуває і конфесійний стиль, який був усунутий з кінця 20-х до майже 80-х років минулого століття, ораторський (красномовство) та епістолярний (листування).

Конфесійний стиль характеризується вживанням старо­слов’янізмів, застарілих слів, реалій потойбічного світу, використанням метафор, символів, порівнянь, алегорій, а також непрямим порядком слів у реченні, повторами слів і синтаксичних конструкцій.