Хутряна сировина

У природі є понад 150 видів тварин, шкури яких придатні для виготовлення побутових виробів. Незважаючи на інтен­сивний розвиток текстилю і виробництва ненатурального хутра, значення натурального хутра як сировини на світово­му ринку постійно зростає.

Сукупність властивостей шкірної тканини і волосяного по­криву формують споживні властивості хутрової шкурки в ціло­му. Найважливішими товарознавчими характеристиками НХ є:

• теплозахисні властивості (ТЗВ); характеризуються тепло­провідністю і визначаються товщиною, густиною, вологі­стю шкіряної тканини та щільністю, густиною, висотою, пружністю волосяного покриву, співвідношенням по­кривного і пухового волоса, ступенем їх звивистості. Ви­сокі ТЗВ має ХС з густим і пишним волосяним покри­вом; показником ТЗВ є сумарний тепловий опір (швидкість охолодження нагрітого осердя, ізольованого від навколишнього середовища досліджуваним хутром); за ТЗВ усі види ХС поділяють на 5 груп: особливо високі (песець блакитний, північний олень, лисиця червона, бо­бер, куниця, соболь), високі (кріль, білка, ондатра, нутрія, кішка), середні (мерлушка, кріль щипаний), низькі (горно­стай, байбак), особливо низькі (хом'як, кріт, ховрах);

• маса шкурки ХС; важливий показник фізіологічних влас­тивостей ХС в цілому (визначає масу виробу); залежить від товщини і густини шкірної тканини та від густини воло­сяного покриву, частково зменшується при стриженні, ви­щипуванні, епілювання волосяного покриву, зменшенні тов­щини і щільності шкірної тканини; за масою ХС поділяють на (кг/м²): особливо важку (1,6-3,0 - собака, вовк), важку (1,1-1,5 - каракуль, лисиця, соболь), середню (0,7-1,0 -норка, кріль, нутрія), легку (0,25- 0,65 - ховрах, ласка, кріт, заєць-біляк);

• зносостійкість ХС; це сумарний показник зносостійкості волосяного покриву і шкірної тканини; визначається міцністю зв'язку волоса зі шкірною тканиною, міцністю самої шкірної тканини, стійкістю волосяного покриву до УФ-променів і світла, міцністю і пружністю волосяного стрижня, стійкістю до стирання, багаторазового згинання, фарбування, сухого і мокрого тертя; оцінюється в балах (зносостійкість хутра видри прийнято за 100 балів, буро­го ведмедя - 95, бобра камчатського і річкового відповід­но - 95 і 85, котика морського натурального - 85, соболя натурального - 80, норки натуральної - 70, каракулю -60, песця голубого - 60, овчини - 55, ондатри - 45, ли сиці натуральної - 40); значною мірою залежить від по­дальшої обробки (при фарбуванні помітно знижується: фарбовані хутра зношуються на 10 - 20 % інтенсивніше; за рахунок меншого звалювання стрижене хутро на 20 -40 % більш зносостійке, ніж нестрижене);

- висота волосяного покриву (ВВП); це відстань (мм) від шкірної тканини до кінчиків волосу у випрямленому (ви­тягнутому) стані; ХС за ВВП поділяють на особливо дов­говолосі (понад 90 - єнот, вовк, росомаха); довговолосі (50-90 - лисиця, песець, бобер, видра); середньоволосі (25-50 - соболь, куниця, нутрія, норка); коротковолосі (15-25 - горностай, бабак, хом'як); особливо коротково­лосі (до 15 - кріт, ховрах). ХС кожного виду має певну ВВП, що може змінюватись залежно від кряжу, сорту, статі, віку, сезону та топографічної ділянки;

- густота волосяного покриву (ГВП); це кількість волосу на 1 см² площі шкурки; ХС за густотою ГВП поділяють на особливо густоволосі (понад 20 тис. - видра, бобер, песець); густоволосі (12-20 тис. - соболь, заяць-русак, кролик, ондатра); середньогустоволосі - (6-12 тис. - ли­сиця, вовк, куниця, білка); рідковолосі (2-6 тис. - бор­сук, бабак, овчина); особливо рідковолосі (до 2 тис. -ховрах, хом'як, ведмідь). ГВП, як і ВВП, істотно впливає на теплозахисні та естетичні властивості і в межах од­ного виду тварини залежить від кряжу, породи, статі, віку, топографічної ділянки, індивідуальних особливос­тей та пори року забою;

- пишність волосяного покриву (ПВП); це величина об'єму, заповненого волосом; ХС за ступенем ПВП поділяють на особливо пишні (песець, лисиця), пишні (куниця, со­боль), середньопишні (норка, ондатра), низькопишні (кріт). ПВП залежить від висоти, густоти та пружності волосу;

- остистість волосяного покриву визначається кількістю пухового волосу на одну остьову волосину (криючий волос);

- м'якість волосяного покриву залежить від мікрострукту­ри волоса, його довжини, співвідношення пухового і ос­тьового волосу, ступенем їх розвитку та товщини;

- муаристість волосяного покриву - незначна хвилястість окремих груп волоса в різних напрямах, що утворює відповідний малюнок шкурки; є одним з основних показ­ників якості ненароджених ембріонів ягняток (каракуль­ча, муаре та інші), та шкурок лошат, телят, козенят;

- колір волосяного покриву (КВП); особливістю ШС є те, що назви кольорів часто пов'язують із коштовними каме­нями (топаз, аметист) чи металами (платина, срібло), по­рами року чи навіть часом доби (гуль-газ), географічни­ми особливостями тощо; із звичних назв найчастіше вживають чорні, брунатні, руді, білі, сірі. КВП формує вміст у стрижнях волоса чорного і жовтого пігментів у вигляді зерен або у дифузному стані. За характером роз­поділу забарвлення шкурки ХС є рівномірно забарвлені (видра, норка), з плямистим малюнком або смугасті (рись, леопард), зонарно забарвлені (усурійський єнот, кролик-шиншила). КВП залежить ще від кряжу, породи, віку, пори року, статі та інших чинників;

- блиск волосяного покриву (БВП) залежить від будови лусочкового шару волоса та його звитості. Напрямний і остьовий волос завжди має інтенсивніший блиск, ніж пуховий. За інтенсивністю блиску розрізняють шкурки із сильним, середнім, слабим і матовим блиском, а за ха­рактером блиску - з шовковистим і склоподібним (ціняться менше).

Окрім розглянутих характеристик якість волосяного покри­ву характеризують світлостійкість, міцність волосу, міцністю зв'язку волосу з шкірною тканиною та ін.

Особливості будови і фізико-механічні властивості шкірної тканини ХС характеризують:

- товщина шкірної тканини (ТШТ); ХС за ТШТ (мм) поділя­ють на особливо тонкоміздрові (менше 0,5 - білочка, туш­канчик), тонкоміздрові (0,6-1 мм - соболь, кріт, горно стай), середньоміздрові (1,1-1,5 - лисиця, ондатра, кро­лик), товстоміздрові (1,6-2 - овчина, видра, борсук), особ­ливо товстоміздрові (понад 2 - нерпа, ведмідь, лоша). ТШТ суттєво впливає на зносо-вітростійкість, теплоза­хисні властивості, масу; залежить від виду тварин, топог­рафічної ділянки шкур, статі, віку, сезону забою і регіону проживання;

- щільність шкірної тканини; є неоднакова, значно залежить від виду ХС, істотно впливає на повітро-, паро- і водопро­никність, пружно-еластичні властивості;

- міцність шкірної тканини визначає в основному зно­состійкість ХС, залежить від товщини і щільності шкіря­ної тканини, якості первинної обробки (сушіння, кон­сервування тощо). Найменшу міцність мають шкурки крота і горностая, а найбільшу - морського котика, ов­чини і видри;

- розтяжність шкірної тканини; це здатність шкурок розтя­гуватись у поздовжньому і поперечному напрямах при не­значних зусиллях; має важливе значення при видаленні дефектів зі шкурок та при виготовленні (формуванні) виробів; залежить від особливостей будови дерми, спосо­бу вичинювання, вмісту жиру і вологи та товщини шкірної тканини.