8 Лабораторна робота № 8 Хутряна та шкіряна сировина

Мета: вивчити класифікацію та асортимент хутряної та шкіряної сировини, правила пакування, маркування та зберігання. Оцінити якість хутряної сировини.

Матеріали: зразки хутряної та шкіряної сировини, нормативна документація.

Питання для самопідготовки

• Класифікація хутряної та шкіряної сировини.

• Асортимент шкіряної сировини.

• Асортимент хутряної сировини.

• Товарознавча характеристика шкірсировини.

• Вимоги до зберігання шкіряної сировини.

• Вимоги до товарної інформації на шкіряну сировину.

• Вимоги до зберігання хутряної сировини.

8.1 Теоретична частина Шкіряна сировина і шкіри

Як об'єкт торгівлі шкірсировина (ШС) сьогодні включає дві групи сировинних товарів, різних за ступенем обробки:

1) відокремлений від туші і законсервований певним спо­собом шкірний покрив тварин (власне шкури); консерва­ція шкур повинна бути здійснена не пізніше як через 2-3 год після знімання з туші для запобігання псуванню мікроорганізмами та автолітичними процесами (посмер­тними змінами під дією ферментів);

2) шкури, піддані певній первинній обробці (міздріння, зне-шерстювання, зоління, тощо), яка забезпе­чує можливість тривалого зберігання до перероблення у шкіру, але не дозволяє використання її для виготовлення ужиткових товарів (шкіряний напівфабрикат).

Шкурою називають шкірний покрив тварин, відокремлений від туші; шкірою - продукт переробки дерми шкури, який має волокнисту структуру шкури і змінені за потребою хімічні та фізичні властивості волокон. Вироблення шкіри включає опе­рації підготовчі, дубильні, післядубильні і обробку, для правиль­ного проведення яких і отримання однорідної за властивостя­ми шкіри, шкури підбирають у виробничі партії за масою і способом консервування.

Залежно від того, яку ділянку тіла тварини вкриває шкура, вона по-різному формується і має різні властивості. У ВРХ на спині товщина шкури більша, на череві має меншу товщину, передня частина шкури, особливо на шиї, залежно від віку тва­рин, має зморшки різної глибини, потовщена, але пухка. Ділян­ки шкури, які істотно відрізняються за властивостями називаються топографічними. Різниця між ділянками посилюється з віком тварин, особливо у шкур ВРХ, коней і свиней. У шкурах розрізняють такі топографічні ділянки (рисунок. 8.1).

Топографія шкур: 1 –кінської (1-перед, 2 –хаз, 3-шлігель, А-лінія волосорозділу); 2-свині(1-крупон, 2-пола; 3-ВРХ (1-чапрак, 2-вороток, 3-пола; 4- паховина, 5-головна частина, 6 –нога до коліна,7 –нога нижча коліна, 8-озадок)

Рисунок 8.1

Основні групи і види шкіряної сировини:

1 Шкури ВРХ: міцні і щільні; шкури телят розподіляють за віком, дорослих тварин - за статтю:

• опойок: шкури телят з первинним волосяним покривом; площа 70-120 дм², товщина 1,3-1,5 мм; якість залежить від годування і умов утримання: молочний опойок має шкуру високої якості; телята, вигодовані пійлом і пере­ведені на рослинну їжу - з пухкішою дермою);

• виросток: шкури телят, які перейшли на рослинні кор­ми, з вторинним після линяння волосяним покривом; маса до 10 кг, площа 100-160 дм², товщина до 3 мм; пе­реробляється на щільні високоякісні шкіри для верху взуття;

• напівшкурок: шкури телиць і бичків масою 10-13 кг, площа 120-220 дм², товщина 2,5-3,5 мм від тварин віком 1-1,5 р;

• бичок: шкури молодих кастрованих і некастрованих бичків; маса 13-17 кг, площа 200-275 дм², товщина 3-4 мм.

• яловиця: шкури корів масою 13-17 кг (легка), 17-25 (середня), понад 25 (важка); площа 200-400 дм², тов­щина 2,5-5 мм;

• бичина: шкури кастрованих биків масою 17-25 кг (лег­ка) і більше 25 кг (важка). Площа 300-570 дм², товщина 3,5-5 мм. Довжина шкур 1,75-2,4 м, ширина 1,5-2 м.

• бугай: шкури некастрованих биків; за масою аналогічні бичині, товсті, мають глибокі складки на воротку і пе­редній частині чапрака.

Шкури опойка, виростка, напівшкурка переробляють на шкіри для верху взуття, підкладки і галантерейних виробів, бичка - переважно на юхтові і устілкові шкіри; бичини і яло­виці, залежно від товщини, на шкіри- хромового дублення, юхту, спилок, устілкові, підошовні, лимарно-сідельні, технічні.

2 Шкури коней відрізняються від ВРХ густішим волосяним покривом, меншою щільністю і міцністю, більшими вадами:

- шкури лошат: мають масу до 5 кг, площу 60-130 дм, товщину до 1,4 мм; через непридатність Для виготов­лення хутра переробляють на шкіри для верху взуття і рукавичок;

- вимітка: шкури кінського молодняка масою понад 5 кг; площа 120-200 дм, товщина передини 1,5-2 мм, хазу -2-2,5 .мм; переробляється на шкіри для верху взуття. шкуру високої якості; телята, вигодовані пійлом і пере­ведені на рослинну їжу - з пухкішою дермою);

- виросток: шкури телят, які перейшли на рослинні кор­ми, з вторинним після линяння волосяним покривом; маса до 10 кг, площа 100-160 дм², товщина до 3 мм; пе­реробляється на щільні високоякісні шкіри для верху взуття;

- напівшкурок: шкури телиць і бичків масою 10-13 кг, площа 120-220 дм², товщина 2,5-3,5 мм від тварин віком 1-1,5 р;

- бичок: шкури молодих кастрованих і некастрованих бичків; маса 13-17 кг, площа 200-275 дм², товщина 3-4 мм.

- яловиця: шкури корів масою 13-17 кг (легка), 17-25 (середня), понад 25 (важка); площа 200-400 дм², тов­щина 2,5-5 мм;

- бичина: шкури кастрованих биків масою 17-25 кг (лег­ка) і більше 25 кг (важка). Площа 300-570 дм², товщина 3,5-5 мм. Довжина шкур 1,75-2,4 м, ширина 1,5-2 м.

- бугай: шкури некастрованих биків; за масою аналогічні бичині, товсті, мають глибокі складки на воротку і пе­редній частині чапрака.

Шкури опойка, виростка, напівшкурка переробляють на шкіри для верху взуття, підкладки і галантерейних виробів, бичка - переважно на юхтові і устілкові шкіри; бичини і яло­виці, залежно від товщини, на шкіри- хромового дублення, юхту, спилок, устілкові, підошовні, лимарно-сідельні, технічні.

3 Шкури овець. На шкіру переробляються шкури, які за ста­ном волосяного покриву непридатні для виготовлення хутряної і шубної овчини; значно відрізняються за поро­дою, віком, сезонним забоєм тощо; найкращі за якістю шкури тварин, забитих влітку і восени, весною тварини виснажені (шкура тонка і пухка); залежно від породи тон­корунних овець є шкури від щільної і міцної до пухкої і слабкої; висока густина вовни, звивистість волосяних сумок, численність сальних (2-5 на 1 волос) і потових залоз зумовлюють пухкість і незначну міцність, підвище­ну розтяжність; шкури овець грубошерстих короткохвос­тих порід щільні, площа 60-75 дм². Переробляють їх на шкіри для верху взуття (шеврет), одягу, рукавичок, підкладкових і галантерейних виробів;

4 Шкури кіз. Відрізняються від овчини щільнішою дермою (виготовлені шкіри досить міцні, м'які і гнучкі), молочні по­роди кіз мають тонку шкуру; у країнах з жарким і сухим кліматом розводять степових кіз шерстних і шерстнопухо-вих порід, які мають густу і довгу вовну і дають товсту пухку шкіру; козлина розподіляється за віком тварин:

- дрібна козлина: шкури козенят віком 2-3 міс, площа до 25 дм²; переробляється на лакові і рукавичні шкіри;

- легка козлина: шкури козенят віком 3-5 міс, площа 25-40 дм²; використовується для виготовлення висо­коякісного шевро;

- середня козлина: шкури кіз віком 6-10міс, площа до 60 дм²; товсті, щільні, еластичні, використовується на шевро;

- важка козлина: шкури дорослих кіз і цапів, площа 60-90 дм²; переробляються на козлину хромового дублення.

4.Шкури свиней: особливі у тому, що рідко розташована щетина проникає через всю товщину дерми (це зумовлює високу пористість виготовлених шкір); за віком і статтю тварин розрізняють шкури поросят (до 30 дм² ), середні (70-120 дм²), великі шкури дорослих маток і хряків (по­над 120 дм² товщиною 2,7-3,7 мм); із шкур поросят виго­товляють рукавичні і галантерейні шкіри, дрібних і се­редніх - шкіру для верху взуття, підкладкові і галантерейні вироби; з важких крупонів - підошовні, ус­тілкові шкіри, юхту, сирицю, лимарно-сідельні шкіри.

Крім перелічених основних видів для виготовлення шкір обмежено застосовують шкури деяких домашніх та диких тва­рин, морських звірів, плазунів, риб: