У науково-методичній літературі помилки учнів класифікують залежно від:

1. Розділу орфографічної системи.

Ідеться про такі групи помилок, як помилки на позначення фонем буквами,

помилки в написанні разом і окремо, помилки під час перенесення слова з рядка в рядок, помилки у вживанні великих і малих букв, пунктуаційні помилки.

Найчисленнішою є перша група помилок, до якої належать усі орфограми

кореня, написання префіксів, суфіксів, закінчень, а також ті орфограми, які не

перевіряються правилом.

2. Причини допущеної помилки.

Орфографічні помилки можуть бути зумовлені нерозумінням або неточним

розумінням семантики слів, словосполучень, речень, тексту; невмінням свідомо

членувати слова на морфеми; недостатнім засвоєнням граматичних знань, невмінням правильно визначати граматичні категорії та форми слів; не сформованістю орфоепічних навичок; слабкою пам’яттю; нестійкою увагою; не сформованістю орфографічної зіркості; незнанням правила і невмінням користуватися ним (неволодіння алгоритмом); невмінням співвідносити звуковий склад слова з буквеним позначенням; недостатнім орієнтуванням у структурі речення (пунктуаційні помилки).

3. Принципу орфографії і пунктуації, який порушено учнем.

Кожна орфографічна помилка є наслідком недотримання певного принципу

правопису (фонетичного, морфологічного, смислового, традиційного). До пунктуаційних помилок призводить ігнорування принципів уживання розділових знаків (синтаксичного, смислового, інтонаційного).

4. Частотності помилки.

Частотними є помилки, допущені багатьма учнями. Крім таких помилок,

трапляються ще індивідуальні порушення орфографічної норми.

5. Характеру помилки (груба - не груба).

грубими помилками прийнято вважати такі, що допущені на вивчені правила,

актуальні для початкової школи. Не грубі помилки найчастіше є наслідком того, що учні певне правописне правило ще не вивчали.

До пунктуаційних помилок належать порушення, пов’язані з неправильним

уживанням розділових знаків під час членування мовлення на речення, речення — на його частини. Пунктуаційними помилками вважаються пропуск або постановка зайвого розділового знака, вживання розділового знака не в тому місці, де він має стояти, необґрунтована заміна одного знака іншим, перенесення розділового знака на новий рядок.

Виправляючи пунктуаційні помилки в письмових роботах учнів, аналізуючи

їх причини, слід пам’ятати, що такі помилки є більш серйозними й небезпечними, ніж орфографічні, оскільки свідчать про недоліки писемного (а іноді й усного) мовлення, про відсутність навичок зв’язно викладати власні думки. Розвиток граматичного ладу мовлення молодших школярів випереджає процес формування в них пунктуаційних навичок. Саме тому вчитель має допомагати учням оформлювати на письмі самостійно складені ними синтаксичні конструкції.

Описана класифікація учнівських помилок дає можливість учителеві методично правильно побудувати діагностичну роботу, систему запобігання орфогра-

фічним і пунктуаційним помилкам та їх виправлення, організувати повторення

правописного матеріалу.

Здебільшого перевірка учителем письмових робіт не стимулює учнів на сві-

доме виправлення власних помилок. Як правило, учитель сам виправляє помилки, а учень зором сприймає як виправлене, так і оцінку. Практика переконує, що така робота марна, оскільки вона не сприяє розвитку мислення й пам’яті учня, удосконаленню його знань, повторенню раніше вивченого матеріалу. Отже, необхідно аналізувати помилки, шукати причини їх виникнення. Наприклад, учень помиляється, бо не знає правила; знає правило, але не може застосувати його на практиці; змішує правила; не розуміє значення слова або загального смислу речення, тексту; має дефекти мовлення, слуху тощо.

Велике значення в забезпеченні орфографічної грамотності учнів має

систематичний аналіз (облік) помилок. Важливо фіксувати не тільки типові

помилки класу, але й типові індивідуальні помилки, допущені кожним учнем.

Як відомо, всі помилки, допущені учнями, мають бути виправлені. Сучасна

методика рекомендує вчителеві фіксувати всі помилки, однак самому виправляти їх лише у найскладніших випадках. Бажано, щоб сам учень відшукав і виправив помилку під час індивідуальної роботи. Для цього він може скористатися «пам’яткою». Наприклад, у 2 класі вона має такий вигляд:

1. Крапка, знак питання і знак оклику в кінці речення.

Випиши речення. Постав у кінці його потрібний знак. Наприклад: А хто в цій

хатці буде жить?

2. Перенос слова.

Поділи слово на склади для переносу. Роби так: оси-ка.

Запам’ятай! Одну букву не можна залишати на рядку і не можна переносити

на новий рядок.

3. Знак м’якшення на кінці слова.

Випиши слово, в якому допущено помилку, правильно. Підкресли знак

м’якшення і букву приголосного перед ним. Запиши ще два-три слова на це правило. Наприклад: пень, тінь, сіль.

4. Знак м’якшення у середині слова.

Випиши слово, в якому допущено помилку. Запиши ще два-три слова на це

правило. Наприклад: сильний, візьми, лялька.

5. Велика буква в іменах, по батькові і прізвищах людей.

Випиши слово правильно. Запиши ще два-три слова на це правило. Наприклад: Андрій, Авраменко Тамара Петрівна, Сашко.

У 3—4 класах «пам’ятка» роботи над помилками розширюється й ускладнюється. Користуючись нею, учні свідомо працюють над виправленням власних помилок, повторюють забуті ними правила, вдосконалюють навички грамотного письма. Отримавши зошит, учень роздивляється позначки на полях, зроблені вчителем, і виконує стільки завдань, скільки позначок на полях.

Приступаючи до роботи над помилками, школяр має пригадати, на яке правило допущено помилку, знайти це правило в «пам’ятці», а потім уже працювати

над помилкою.

Якщо учень допустив помилку на ще не вивчене правило, вчитель тільки

виправляє помилку, не роблячи поміток на полях; учень зором сприймає виправлене.

На індивідуальний характер роботи над помилками вказує О. Н. Хорошковська. Вона пропонує розробляти індивідуальні орфографічні завдання для

учнів залежно від першопричин помилок (невміння визначати наголошений склад у слові, невміння добирати споріднене перевірне слово та ін.). Після виконання індивідуальних завдань даються колективні вправи на списування і запис під диктовку. Тривала (упродовж 5—7 уроків) робота над помилками, на думку методиста, має завершуватись спеціальною перевіркою, результати якої свідчитимуть про ефективність опрацювання написань або про необхідність подальшої корекції орфографічної вправності учнів.