Розділ 1 Дефектація і сортування деталей

Основною метою дефектації – є визначення технічного стану деталей і розсортування їх на відповідні групи: гідні, негідні, потребуючі ремонту. Дефекація деталей проводиться на основі технічних вимог.

Роботи по дифектації і сортуванні деталей мають великий вплив на ефективність ремонтного виробництва, а також на якість і надійність відремонтованих автомобілів, тому дефектація проводиться в суворій відповідності з технічними умовами на дефектацію деталей.

Відхилення від технічних вимог може привести до погіршення якості і підвищення вартості ремонту автомобілів.

Збільшення кількості використаних деталей дозволяє знизити собівартість ремонту, але використання при збиранні деталей з відхиленням від технічних вимог погіршує показники якості відремонтованих автомобілів.

Результати дефектації і сортування фіксують шляхом нанесенням фарби на неробочу поверхню деталі, при цьому зеленою фарбою помічають гідні для подальшого використання деталей, червоною – негідні, а жовті – деталі які необхідно відновити.

Кількісні показники дефекації і сортування деталей помічають в дефекаційних відомостях.

В процесі експлуатації автомобілів в їх деталях виникають дефекти. До найбільш розповсюджених дефектів відносять:

1. Дефекти звичайного спрацювання

а) – зміна розмірів і геометричної форми робочих поверхонь;

б) – порушення необхідної точності взаємного розміщення робочих поверхонь на деталі

в) – механічне спрацювання.

2.Зміна фізико-механічних властивостей матеріалу деталей.

3.Корозійно-механічні спрацювання.

4.Корозійні пошкодження.

В спряженях нових деталей з початку експлуатації автомобіля або агрегата присутній нормальний зазор передбачений кресленням і технічними умовами. В процесі експлуатації спряжені деталі спрацьовуються і коли спрацювання досягає граничної величини, зазор між деталями отримуємо граничний.

Граничним називається спрацювання деталі, при якому подальша експлуатація її неможлива.

Граничним називається такий зазор, при якому подальша

експлуатація спряження неможлива.

Допустимим називається таке спрацювання деталі при якому вона може бути встановлена в спряження без ремонту.

Дефектацію деталей проводять слідуючими способами:

1.Зовнішнім оглядом- встановлюють загальний технічний стан деталі і виявляють зовнішні дефекти (тріщини, вм’ятини пробої).

спеціальними пристроями

а) магнітна дефектоскопія – через контролюючу деталь пропускають

магнітний потік і при наявності дефекту проходить зміна величини і напрямку магнітного потоку і на межі дефекту утворюються магнітні полюси

Мал. 1 Мал.2

Мал. 1. Схеми проходження магнітних силових ліній в матеріалі детали:

а — за відсутності дефектів, б — при присутності дефектів (тріщин, раковин); 1 і 3 — полюси електромагніта: 2 — контрольвана деталь.

Мал. 2. Розташування феромагнітного порошку навкруги дефекту під дією магнітного поля

б)Флуоресцентна дефектоскопія- деталі занурють в вану з флюорисцентною рідиною на 10-15 хв. Потім ці деталі промивають під цівкою холодної води під тиском 2 атмосфери і після чого деталі поміщають в темні камери і опромінюють ультрафіолетовими променямя і при наявності дефекту він світиться яскравим жовто-зеленим світлом.

в) ультразвукова дефектоскопії - заснована на властивості ультразвукових коливань (з частотою 20 кГц і більше) вільно поширюватися тільки в суцільному матеріалі деталі, що не має повітряних порожнин (раковин, пір, тріщин і т. д.). За наявності вказаних дефектів відбувається віддзеркалення коливальної енергії на межі двох середовищ повітря-метал.