Тезаурус до теми 9: «Психологія суб’єкта педагогічної діяльності»

Стиль педагогічної діяльності [52]

Емоційно-імпровізаційний стиль. Орієнтується на процес навчання, не адекватно планує для уроку цікавий матеріал, а для самостійної роботи не цікавий. Орієнтується на сильних учнів. Діяльність оперативна (зміна видів роботи), але низька методичність, недостатнє закріплення, повторення і контроль. Інтуїтивність, чутливість до ситуації на уроці, тривожність, гнучкість, імпульсивність, проникливість до учнів.

Емоційно-методичний стиль. Орієнтується на результат і на процес навчання. Адекватно планує, поетапно відпрацьовує матеріал, закріплює, повторює і контролює. Діяльність оперативна, переважає інтуїція. Чутливий до ситуації, тривожний, проникливий.

Розсудливо-імпровізаційний стиль. Орієнтація на процес і результат навчання. Адекватне планування, оперативність, інтуїтивність з рефлективністю, невелика різноманіття методів навчання, не високий темп, не завжди колективне обговорення, менш чутливі до ситуації, характерна обережність, традиційність.

Розсудливо-методичний стиль. Орієнтується на результат навчання, адекватно планує. Консерватизм. Висока методичність, стандартний набір методів навчання, перевагу надає репродуктивній діяльності учнів, рідко колективне обговорення. Рефлективність, мала чутливість до ситуації, обережність в діях

Індивідуальний стиль діяльності учителя

Змістовні характеристики:

1) переважна орієнтація вчителя на:

- процес навчання;

- на процес і результат навчання;

- на результат навчання.

2) адекватність планування навчально-виховного процесу;

3) оперативність – консервативність у використанні засобів і способів педагогічної діяльності;

4) рефлективність – інтуїтивність.

Динамічні характеристики:

• гнучкість – традиційність;

• імпульсивність – обережність;

• стійкість – нестійкість по відношенню до змін ситуації;

• стабільно емоційне-позитивне ставлення до учнів – нестійке емоційне ставлення;

• наявність – відсутність особистісної тривожності;

• спрямованість рефлексії на себе – на інших.

Результативні характеристики:

• одноманітність – різноманітність рівня знань учнів;

• стабільність – нестійкість навичок учнів;

• високий – середній – низький рівень зацікавленості предметами.

Рівні результативності діяльності вчителя

1. Репродуктивний: учитель може розповісти іншим, що знає сам;

2. Адаптивний: учитель може пристосовувати своє повідомлення до особливостей аудиторії;

3. Локально-моделюючий рівень: учитель володіє стратегіями навчання знань, умінь, навичок за окремими розділами курсу.

4. Системно-моделюючий: учитель володіє стратегіями формування необхідної системи знань, умінь і навичок учнів по своєму предмету в цілому.

5. Системно-моделюючий діяльність і поведінку: вчитель володіє стратегіями перетворення свого предмету в засіб формування особистості учня.

Педагогічні здібності

• дидактичні (успішно розв’язувати питання про характер і зміст матеріалу, про методи передачі знань, про формування умінь і навичок учнів);

• експресивні (вираження думок в словах, жестах);

• організаторські (здібність організувати учбовий колектив, спрямувати на необхідну діяльність, правильно організувати власну діяльність);

• авторитарні (здійснювати емоційно-вольовий вплив на учнів, досягати авторитету);

• перцептивні (педагогічна спостережливість, здібність розуміти особистість учня, емоційний стан);

• комунікативні (здібність спілкуватися з дітьми, наявність педагогічного такту);

• академічні (здібності до засвоєння наукових знань);

• особистісні (гуманізм).

Оптимальне педагогічне спілкування – таке спілкування вчителя (педагогічного колективу) зі школярами в процесі навчання, яке створює найкращі умови для розвитку мотивації учнів і творчого характеру навчальної діяльності, для правильного формування особистості школяра, забезпечує позитивний психологічний клімат в навчанні; забезпечує керування процесами в дитячому колективі і дозволяє максимально використовувати в навчальному процесі власні особливості учителя.

Негативна установка вчителя до учня (безсвідоме негативне ставлення до учня):

• Не дає змоги подумати, навідних питань.

• Оцінює позитивно неправильну відповідь.

• Частіше сварить, рідко хвалить (заслужено).

• Рідко викликає, не працює з ним на уроці.

Педагогічний такт – поведінка вчителя, яка будується на основі соціальних очікувань молоді по відношенню до них, як наставника.

Дидактогенія (гр. didactos – повчальний, genos – походження) – викликаний порушеннями педагогічного такту з боку вихователя негативний негативний психічний стан учня (пригнічений настрій, страх, фрустрація), який не добре впливає на діяльність і спілкування (може бути причиною неврозів).

Фрустрація – психічний стан, який характеризується наявністю потреби, яка не знайшла свого задоволення. Страх фрустрації супроводжується різними негативними переживаннями: тривога, відчай, роздратування. Фрустрація виникає, коли задоволення потреби наштовхується на перешкоди.

Процес спілкування може складатися на основі взаєморозуміння (узгодженого виконання навчальної діяльності, прогнозування поведінки) та розладу і відчуження (не здатність розуміти і прогнозувати поведінку, появу конфліктів).