право 75-90

№75 Соціальні пенсії можна визначити як щомісячні виплати з Пенсійного фонду, призначені непрацюючим, непрацездатним громадянам, які не мають права на трудову пенсію. Розмір цих пенсій диференційований: від 30 до 200% мінімальної пенсії за віком.Мінімальний розмір пенсії згідно ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" - 856 грнСоціальні пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком призначаються чоловікам і жінкам, які досягли відповідно 60 і 55-річного віку, але не мають права на трудову пенсію без поважних причин.Особи, які досягли пенсійного віку, а також інваліди ІІІ групи, які не мають права на трудову пенсію з поважних причин, мають право на соціальну пенсію в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.Соціальні пенсії в розмірі 100% мінімальної пенсії за віком призначаються інвалідам ІІ групи, дітям інвалідам у віці до 16 років і дітям, які не досягли 18-річного віку чи старші за цей вік, якщо вони стали інвалідами до виповнення їм 18 років, у разі втрати годувальника.Інвалідом І групи, матерям-героїням, яким присвоєно звання “Мати-героїня”, соціальні пенсії призначаються в розмірі 200% мінімальної пенсії за віком.Призначення і виплати допомог здійснюються на підставі Закону України “Про державні допомоги сім’ям з дітьми” від 21 листопада 1992 р.Цей закон передбачає різноманітність видів допомоги, які за метою їх надходження поділяються на дві групи.До першої групи належать допомоги, що виплачуються з метою компенсації втраченого з поважних причин заробітку впродовж нетривалого часу, в розмірі. Приблизно рівному втраченому заробітку (допомогами з тимчасової непрацездатності, з вагітності й пологів).Характер призначення цих допомог виключає можливість отримання їх одночасно з заробітною платою, хоч і допускає їх виплату поряд з пенсією та іншими допомогами.До другої групи належить решта видів допомог, надаваних сім’ям додатково до основних джерел на утримання й виховання дітей. Розмір таких допомог зазвичай співвідноситься з розмірами мінімального заробітку, а визначається з урахуванням доходів сім’ї.До таких допомог законодавець відносять:- одночасну допомогу з народженням дитини;- допомога з догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку;- грошові виплати матерям (батькам), зайнятим доглядом за дитиною-інвалідом;- допомога на дітей у віці до 16 років (на учнів – до 18 років);- допомога на дітей одиноких матерів;

86 Міліція в Україні — це державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров’я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.Основними завданнями міліції є такі: - забезпечувати особисту безпеку громадян, захищати їх права, свободи і законні інтереси; - запобігати правопорушенням і припиняти їх - охороняти і забезпечувати громадський порядок;- виявляти і розкривати злочини, розшукувати осіб, які їх вчинили  - забезпечувати безпеку дорожнього руху; - захищати власність від злочинних посягань

- виконувати адміністративні стягнення; Діяльність міліції будується на принципах законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, взаємодії з трудовими колективами, громадськими організаціями й населенням. Міліція має свою чітко визначену законом структуру. існують наступні підрозділи:Кримінальна міліція. Міліція громадської безпеки. Державна автомобільна інспекція.   Міліція охорони.  Спеціальні підрозділи міліції

Обов`язки органів міліції визначаються положеннями, які затверджуються Міністерством внутрішніх справ України. Це, зокрема, Положення про Головне управління охорони громадського порядку, Положення про Головне управління Державної автомобільної інспекції МВС України від 15.07.93 р., Положення про кримінальну міліцію у справах неповнолітніх від 8.07.95р. Положення про Державну службу боротьби з економічною злочинністю від 5.06.93 р. та ін.

Ст. 10 Закону “Про міліцію” встановлює різні по своєму характеру та змісту обов`язки.

Умовно їх можна поділити на три основні групи:-обов`язки, пов`язані з охороною громадського порядку, охороною майна організацій та фізичних осіб, з захистом прав і свобод громадянина. Це, наприклад, обов`язки забезпечувати безпеку дорожнього руху, надавати дозвіл на придбання, перевозу зброї, боєприпасів, вибухових речовин та матеріалів, приймати учать у проведенні карантинних заходів під час епідемій та епізоотій, забезпечувати громадський порядок під час проведення масових заходів;-обов’язки, спрямовані на боротьбу зі злочинністю, а також процесуальні обов`язки міліції при провадженні по справам про адміністративні правопорушення та в кримінальному процесі. До них належать, наприклад, обов`язки по розкриттю злочинів та проведення з цією метою оперативних заходів, здійснення досудової підготовки матеріалів згідно протокольної форми, проведення дізнання в межах, передбачених законом;-контрольно – наглядові обов`язки, а також обов`язки у сфері профілактики правопорушень. Це – участь у правовому вихованню населення, профілактична робота серед осіб, які мають нахил до скоєння правопорушень. Здійснення адміністративного нагляду за окремими особами, а також за засудженими до кримінальних покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, контроль за дотриманням громадянами та посадовими особами встановлених законодавством правил паспортної системи, правил перебування в Україні іноземних громадян і осіб без громадянства.Міліції для виконання покладених на неї обов'язків надається право:1) вимагати від громадян і службових осіб, які порушують громадський порядок, припинення правопорушень та дій, що перешкоджають здійсненню повноважень міліції, виносити на місці усне попередження особам, які допустили малозначні адміністративні порушення, а в разі невиконання зазначених вимог застосовувати передбачені цим Законом заходи примусу;2) перевіряти у громадян при підозрі у вчиненні правопорушень документи, що посвідчують їх особу, а також інші документи, необхідні для з'ясування питання щодо додержання правил, нагляд і контроль за виконанням яких покладено на міліцію;3) викликати громадян і службових осіб у справах про злочини та у зв'язку з матеріалами, що знаходяться в її провадженні, в разі ухилення без поважних причин від явки за викликом піддавати їх приводу у встановленому законом порядку;4) виявляти і вести облік осіб, які підлягають профілактичному впливу на підставі та в порядку, встановлених законодавством, виносити їм офіційне застереження про неприпустимість протиправної поведінки;Та багато інших.. Ст. 11 Закону “Про міліцію” детально регламентує порядок здійснення прав міліцією.

87

Служба безпеки України - державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України. На СБУ законом покладено завдання захисту державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного й оборонного потенціалу України, законних інтересів держави і прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, зазіхань з боку окремих організацій, груп і осіб До завдань СБУ також входить попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинності у сфері управління і економіки та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.

Систему Служби безпеки України складають: Центральне управління Служби безпеки України, підпорядковані йому регіональні органи, органи військової контррозвідки, військові формування, а також навчальні, науково-дослідні та інші заклади Служби безпеки України.

Службі безпеки України, її органам і співробітникам для виконання покладених на них обов'язків надається право: 

1) вимагати від громадян та посадових осіб припинення правопорушень і дій, що перешкоджають здійсненню повноважень Служби безпеки України, перевіряти у зв'язку з цим документи, які посвідчують їх особу, а також проводити огляд осіб, їх речей і транспортних засобів, якщо є загроза втечі підозрюваного або знищення чи приховання речових доказів злочинної діяльності; 2) подавати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям усіх форм власності обов'язкові для розгляду пропозиції з питань національної безпеки, у тому числі із забезпечення охорони державної таємниці; { Пункт 2 частини першої статті 25 в редакції Закону N 1703-IV від 11.05.2004 } 3) одержувати на письмовий запит керівника відповідного органу Служби безпеки України від міністерств, державних комітетів, інших відомств, підприємств, установ, організацій, військових частин, громадян та їх об'єднань дані і відомості, необхідні для забезпечення державної безпеки України, а також користуватись з цією метою службовою документацією і звітністю. Отримання від банків інформації, яка містить банківську таємницю, здійснюється у порядку та обсязі, встановлених Законом України "Про банки і банківську діяльність" ; { Пункт 3 статті 25 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2922-III від 10.01.2002 } 4) входити у порядку, погодженому з адміністрацією підприємств, установ та організацій і командуванням військових частин, на їх територію і в службові приміщення; 4-1) складати протоколи про адміністративні правопорушення, віднесені законом до компетенції Служби безпеки України, проводити особистий огляд, огляд речей, вилучення речей і документів, застосовувати інші передбачені законом заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення; { Частину першу статті 25 доповнено пунктом 4-1 згідно із Законом N 1703-IV від 11.05.2004 } { Пункт 5 статті 25 виключено на підставі Закону N 488-IV від 06.02.2003 } 6) використовувати з наступним відшкодуванням витрат та збитків транспортні засоби, які належать підприємствам, установам і організаціям, військовим частинам і громадянам , для проїзду до місця події, припинення злочинів, переслідування та затримання осіб, які підозрюються в їх вчиненні, доставки до лікувальних установ осіб, що потребують термінової медичної допомоги; 

7) виключно при безпосередньому припиненні злочинів, розслідування яких віднесено законодавством до компетенції Служби безпеки України, переслідуванні осіб, що підозрюються у їх вчиненні, заходити в жилі, службові, виробничі та інші приміщення, на території і земельні ділянки та оглядати їх з наступним повідомленням прокурора протягом 24 годин; 

8) проводити гласні і негласні оперативні заходи у порядку, визначеному Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність" ; та ін.

Обов'язки СБУ— здійснювати інформаційно-аналітичну роботу в інтересах ефективного проведення внутрішньої і зовнішньої діяльності,вирішення проблем оборони, соціально-економічного будівництва, науково-технічного прогресу, екології й інших питань, які пов'язані з національною безпекою України; — здійснювати контррозвідувальні дії з метою забезпечення безпеки дипломатичних представництв, консульських та інших державних установ, проводити заходи, що пов'язані з охороною державних

інтересів у сфері зовнішньоекономічної і зовнішньополітичної діяльності, охороною безпеки громадян України за кордоном; — здійснювати контррозвідувальні дії з метою попередження,виявлення, припинення і розкриття будь-яких форм розвідувально-підривної діяльності проти України і її народу; та ін.

90 Органи юстиції України — це система органів виконавчої влади, яку очолює Міністерство юстиції України і до якої належать:— Головне управління юстиції, Міністерства юстиції України в АР Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції—, районні, районні у містах, міські (міст обласного значення) управління юстиції. Міністерство юстиції України (Мін’юст України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. органи юстиції виконують такі державні завдання:

- здійснюють правотворчу діяльність; підготовку пропозицій щодо проведення в Україні правової реформи;- організують роботу з адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу та забезпечення дотримання принципів і норм міжнародного права в процесі нормотворчої діяльності;- проводять державну реєстрацію нормативно-правових актів, що стосуються прав, свобод й законних інтересів громадян або мають міжвідомчий характер органів виконавчої влади;- впроваджують систематизацію та кодифікацію законодавства України; - координують правову роботу й правову освіту громадян; сприяють розвитку правової науки, формуванню у громадян правового світогляду; забезпечують інформатизацію з правових питань життя держави та суспільства;- здійснюють примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб);- організують судові та інші експертизи;- крім того, органи юстиції представляють інтереси України як держави, Президента України й Кабінету Міністрів України в судах України та іноземних державах, міжнародних судових органах і установах;- організують роботу нотаріату; - забезпечують роботу органів державної реєстрації актів цивільного стану громадян України. Відповідно до покладених на нього завдань Мін'юст України наділено широкими повноваженнями, які умовно можна поділити на декілька груп.

До першої групи належать повноваження, що забезпечують реалізацію державної правової політики, проведення в Україні правової реформи. До другої групи повноважень Мін'юсту належить реалізація політики з питань банкрутства. Третю групу становлять повноваження Мін'юсту щодо представництва інтересів держави при розгляді судами справ. Четверту групу складають повноваження, які Мін'юст здійснює щодо організації експертного забезпечення правосуддя. До п'ятої групи належать повноваження Мін'юсту щодо регулювання нотаріальної діяльності. 6у. групу утворюють посвідчу вальні повноваження. 7 - повноважень Мін'юст виконує у сфері запобігання легалізації доходів, одержаних злочинних шляхом. Повноваження восьмої групи Мін'юст виконує у сфері міжнародного правового співробітництва

76 Ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни. Питання соціального захисту ветеранів війни врегульоване Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про пенсійне забезпечення» та «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ».Пенсійне забезпечення ветеранів війни має ряд особливостей.На пільгових умовах нараховується стаж роботи реабілітованим громадянам. Час перебування в місцях позбавлення волі та на засланні зараховується до загального трудового стажу у потрійному розмірі.Робота на підприємствах та як вільнонайманих у військових частинах в період Великої Вітчизняної війни зараховується у подвійному розмірі, а перебування у концтаборах та гетто, період перебування в інших країнах примусово вивезених — у потрійному розмірі.

Рівень пільг залежить від того, до якої групи належать ветерани. Такими пільгами є:

Безплатне одержання ліків за рецептами лікарів .Першочергове безплатне зубопротезування (крім протезування із дорогоцінних металів).Знижка плати за користування житлом, комунальні послуги, паливо. Розмір знижки становить: для учасників бойових дій — 75 %, інвалідів війни — 100 %, учасників війни — 50 %.Безплатний проїзд всіма видами міського та міжміського пасажирського транспорту (для учасників бойових дій, інвалідів війни, членів сімей загиблих учасників бойових дій, інвалідів війни).Переважне право на залишення на роботі при скороченні штатів.Учасникам бойових дій, учасникам війни надається право на безплатний проїзд один раз на два роки (туди і назад) залізничним, повітряним, міжміським автомобільним транспортом (або раз на рік, але з 50 % знижкою); інвалідам війни — І та ІІ групи — один раз на рік безплатний проїзд в обидва кінці, для ІІІ групи та супроводжуючого інваліда І групи — раз на рік з 50 % знижкою. Звільнення від сплати прибуткового податку з усіх одержуваних доходів (в межах 15 неоподатковуваних мінімумів за місяць), податку з власників транспортних засобів, земельного податку.

77. Правовий статус громадян, що постраждали внаслідок аварії на Чорнобиль­ській АЕС, встановлено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 р. № 796-ХІІ. Цей Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв’язання пов’язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруд­нення території.Для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які по­страждали внаслідок Чорнобильської катастрофи(існує 4 категорії) Для громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, Законом № 796 передбачено такі пільги:

щомісячну виплату грошової компенсації вартості продуктів харчування для громадян, (1 та 2 категорії)комунальними послугами та телефоном (категорій 1 та 2);безоплатне забезпечення інвалідів автотранспортом;забезпечення санаторно-курортним лікуванням усіх категорій постраждалих, включаючи дітей;виплату допомоги в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати у разі звільнення працівників у зв'язку з ліквідацією, реорганізацією, скороченням чисельності або штату

(1 та 2 і для учасників ліквідації категорії 3);додаткову відпустку із збереженням заробітної плати строком 16 календарних днів на рік (для категорій 1 та 2, батьків дітей-інвалідів);

вступ поза конкурсом до навчальних закладів і виплату підвищеної стипендії;безоплатний або пільговий проїзд один раз на рік до будь-якого пункту України та назад (категорій 1 та 2);

безоплатне користування всіма видами міського та приміського транспорту для громадян, віднесених до категорій 1 та 2; зниження пенсійного віку на п'ять — десять років і пільги при призначенні пенсій;

виплату щомісячної грошової допомоги громадянам, які проживають на території радіоактивного забруднення;доплату за роботу громадянам, які працюють на території радіоактивного забруднення;

надання додаткової відпустки (збільшення тривалості основної щорічної відпустки) громадянам, які працюють (перебувають у відрядженнях) на території радіоактивного забруднення); та інші

Для постраждалих від катастрофи дітей до досягнення ними 18 років передбачено такі основні компенсації та пільги, що надаються згідно із Законом № 796:щорічне безоплатне забезпечення потерпілих дітей за місцем роботи одного з батьків путівками на оздоровлення строком до двох місяців;безкоштовне перебування дітей у дошкільних закладах;щомісячна виплата на кожну дитину дошкільного та шкільного віку;безоплатне харчування учнів середніх загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних закладів освіти, студентів коледжів і технікумів (училищ), розташованих на територіях радіоактивного забруднення.

80. Громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів.

Забезпечення постійним житлом громадян, які відповідно до законодавства мають право на його отримання, може здійснюватися шляхом будівництва або придбання доступного житла за рахунок надання державної підтримки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Крім прав житлове законодавство покладає на громадян обов’язки: дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають; використовувати жиле приміщення відповідно до його призна­чення;

додержувати правил користування жилими приміщеннями; економно витрачати воду, газ, електричну та теплову енергію; власники квартир зобов’язані оплачувати всі витрати, пов’яза­ні з утриманням будинку та закріпленої за ним прибудинкової тери­торії відповідно до своєї частки у майні будинку; частково фінансувати ремонт будинку.

79 Житлове право України - це сукупність правових норм, що регулюють житлові правовідносини між громадянами та громадян з державними і громадськими організаціями у процесі реалізації конституційного права людини і громадянина на житло. Предметом правового регулювання житлового права України е правовідносини, що виникають у процесі: реалізації права на житло; надання людині і громадянину жилих приміщень у користування; користування людиною жилим приміщенням; управління житловим фондом; експлуатації та охорони житлового фонду; капітального та поточного будівництва житла; виключення з житлового фонду жилих будинків і приміщень, що не придатні для проживання; розгляду житлових спорів та ін. Систему нормативно-правових актів, що регулюють житлові відносини в Україні, складають: а) Конституція України; б) Житловий кодекс України; в) Закон України "Про приватизацію державного житлового фонду" та інші закони; г) укази Президента України; д) постанови Кабінету Міністрів України та інші нормативно-правові акти. Основними завданнями житлового законодавства є регулювання житлових відносин з метою: 1) забезпечення конституційного права громадянина України на житло; 2) належного використання і збереження всіх видів житлового фонду; 3) зміцнення законності в царині житлових відносин в умовах ринкової економіки.

81 господарське право - це самостійна галузь права, що складається з правових норм, які регулюють суспільні відносини у сфері організації та здійснення господарської діяльності з метою отримання прибутків чи без такої мети. Предметом господарського права є господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання. Господарська діяльність, як основний елемент предмета господарського права – це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Загальними принципами господарювання в Україні є:

• забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання;

• свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом;

• вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України;

• обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави;

• захист національного товаровиробника;

• заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Залежно від мети і способу організації та здійснення господарської діяльності ч. 2 ст. 3 ГК виділяє два її види - господарську комерційну діяльність і господарську некомерційну діяльність.

82 Господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарськими товариствами цим Законом визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства. Товариства можуть займатися будь-якою підприємницькою діяльністю, яка не суперечить законодавству України.

Засновниками та учасниками товариства можуть бути підприємства, установи, організації, а також громадяни, крім випадків, передбачених законодавчими актами України.

Підприємства, установи та організації, які стали учасниками товариства, не ліквідуються як юридичні особи.

№83 Статтею 1 Закону України "Про підприємництво" від 7 лютого 1991 р. підприємництво визначено як безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством Відповідно до ст. 2 Закону України "Про підприємництво" суб'єктами підприємницької діяльності (підприємцями) можуть бути: громадяни України, інших держав, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності; юридичні особи всіх форм власності, встановлених Законом України "Про власність" Отже, суб'єктами підприємницької діяльності можуть бути державні, колективні, групові та індивідуальні виробники сільськогосподарської продукції.

Як метод господарювання підприємництво характеризується економічною і юридичною самостійністю, особистою відповідальністю і господарським ризиком. Воно ґрунтується на таких принципах: саморегулювання, матеріальна заінтересованість, новаторська діяльність.