Період зрілості

Акмеологія – галузь психологічної науки, яка вивчає закономірності та механізми розвитку людини на етапі зрілості, досягнення нею високого рівня розвитку.

Період зрілості характеризується стабільністю і продуктивністю, особливо в професійній і соціальній сфері.

Виокремлюють такі основні вікові задачі:

• досягнення і підтримання достойного життєвого рівня;

• вибір способів проведення дозвілля;

• допомога дітям стати відповідальними і щасливими дорослими;

• посилення особистісного аспекту подружніх відносин;

• прийняття фізичних змін і пристосування до них;

• пристосування до взаємодії зі старіючими батьками.

Для жінки головною задачею є оцінка взятих на себе обов’язків як по відношенню до себе так і до близьких. Це зумовлюють чисельні фактори: зміни фізіологічного стану, зміна складу сім’ї та ролі, досягнення високого професійного рівня.

В житті чоловіка важливим є переосмислити своє місце в соціально-психологічному просторі, побачити потенціал свого «Я», поєднати з наставницькою діяльністю, керівництвом.

Соціальна ситуація розвитку

Стратифікація професійного оточення (групи) в яких взаємодія відбувається за ознаками: керівник – підлеглий, учитель –учень. Люди середнього віку проявляють турботу про молодше покоління.

У відношеннях між подружжям може стати критичним. Практично виконана батьківська функція, постає необхідність переключення на нові справи. Спілкування може ускладнюватися, якщо втрачена емоційна близькість, або спостерігається оновлення відносин. У відносинах з дорослими дітьми виникають стосунки на основі взаємної рівності.

Провідна діяльність – трудова діяльність. Більшість людей продовжують виконувати свої професійні ролі, реалізують свій професійний вибір – етап збереження досягнутого (від 45 до 60) років). Деякі змінюють місце роботи, змінюючи свої цілі, цінності, що часто є причиною особистісних та міжособистісних конфліктів. Досягаючи вершин кар’єри працівники задумуються про суспільний та громадянський обов’язок. Більшість осіб, відповідальних за прийняття рішень в уряді, промислових корпораціях, належать до цієї вікової категорії. При акмеологічному підході професіоналізм розуміється не тільки як умова досягнення високих професійних результатів, але й у широкому змісті – як успішність реалізації людини в житті; як своєрідність психологічної організації особистості, у тому числі як відношення людини до праці і стану своїх професійно важливих якостей.

Розрізняються наступні види професійної компетентності:

• спеціальна компетентність – високий рівень володіння професійною діяльністю, здатність проектувати свій професійний розвиток;

• соціальна компетентність – володіння прийомами професійного спілкування, співробітництва, що дозволяють успішно виконувати спільну діяльність, відповідальність за результати своєї професійної праці;

• особистісна компетентність – володіння прийомами самовираження і саморозвитку, засобами протидії професійної деформації особистості;

• індивідуальна компетентність – володіння прийомами самореалізації і розвитку особистості в рамках професії, уміння раціональне організувати свою працю – без перевантажень, хронічної утоми, вікового зниження продуктивності.

Основні психологічні новоутворення.

Генеративність – полягає в інтересі до наступного покоління, різноманітних аспектів його виховання. Виражається дана якість у про соціальних властивостях особистості (здатності допомагати іншим людям, дбати про інтереси групи), у заглибленні в процес виховання дітей, турботі про близьких людей, відповідних настановах у своїй роботі.

Захопленість собою виявляється в тому, що людина так перебудовує своє життя, що переважно турбується про своє здоров’я, відпочинок, подорожі, розважальні заходи.

Стагнація полягає у відсутності життєвих перспектив, недостатньому орієнтуванні в часі, втраті сенсу життя.

Пізнавальні процеси

Професіоналізація пізнавальних процесів.

Професійна діяльність вимагає певних вимог, задоволення яких є необхідною умовою ефективності праці. Наприклад, професії типу «людина техніка» потребують розвитку зорової, слухової, вібраційної, м’язової чутливості. Висока міра розвитку координації рухів, переключення уваги необхідні для професії водія. В умовах технічної діяльності, що потребує вирішення задач типу (оперування наочними образами технічних об’єктів, уява на основі креслень, схем, графіків) розвиває технічне мислення – проявляється у точності, легкості, швидкості створення образу. Оперування просторовими образами, гнучкість в установленні зв’язків між образним, понятійним і дієвим компонентами мислення пов’язані з рівнем освіченості суб’єкта діяльності.

Відзначається послаблення психофізіологічних функцій: знижується гострота зору, слуху. Зростає функціонування стабілізованого інтелекту, що проявляється у здатності встановлювати контакти, формулювати судження, аналізувати проблеми, використовувати засвоєні стратегії розв’язання, знижується функціонування динамічного інтелекту. Посилюється цілісність інтелекту, поява зрілості суджень, мудрості. Більше розвивається вербальний інтелект. Фактори, що впливають на пізнання – багатство життєвого досвіду, трудова діяльність, освіта, обдарованість.

Особливості емоційної сфери. Спостерігається загальне зниження емоційності в різних життєвих ситуаціях при виконанні різних видів діяльності. Джерелом емоцій є успіхи дітей і внуків. Часто можуть виникати негативні емоційні переживання, які є глибокими, менше піддаються регулюванню. Одинокі люди відчувають самотність, дефіцит родинного спілкування, одружені більше задоволені життям. Важливим джерелом емоцій є праця.

Особистісний емоційний розвиток може здійснюватися конструктивним – не конструктивним (невротичним) шляхом. Логіка конструктивного шляху розвитку особистості може бути віднайдена в роботах представників гуманістичної психології, наприклад, запропонована А. Маслоу ієрархія потреб. Не конструктивний (невротичний) шлях розвитку є предметом аналізу представників психотерапевтичної парадигми.

Криза середини життя (40 - 45 років) полягає в критичній оцінці та переосмисленні досягнутого в житті, порівнянні планів та реальності і коригуванні особистісних рис. Адекватна переоцінка цінностей призводить до оновлення особистості, генеративності. Якщо криза середини життя розвивається не конструктивно, спостерігаються депресивні розлади. Сила кризи визначається мірою реалізованості життєвих планів і мрій. Криза середини життя допомагає людині переосмислити прожиту частину життя і намітити подальшу перспективу так, щоб залишитися активним і потрібним для людей.